Справа № 2-883/11
Провадження № 4-с/487/75/21
14.12.2021 року місто Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., представника стягувача Нестриженої С.Б., представника державної виконавчої служби Щербатюка А.І., розглянувши у відкритому судовому засідання в залу суду міста Миколаєва скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на бездіяльність та рішення посадових осіб Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України при здійсненні виконавчого провадження щодо виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.2011 року по справі №2-883/2011, боржник: ОСОБА_1 , -
Стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі за текстом - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося 17.05.2021 року до Заводського районного суду міста Миколаєва із скаргою на бездіяльність та рішення посадових осіб Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) МЮУ при здійсненні виконавчого провадження щодо виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.2011 року по справі №2-883/2011, боржник: ОСОБА_1 .
В обґрунтування скарги зазначено, що на виконання заочного рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.2021 року по справі №2-883/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року у розмірі 21107,25 доларів США, що еквівалентно 166973,12 гривень та 2184,41 гривень; стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» суми штрафу в розмірі 9750,00 гривень; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі № 107; стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» судового збору в рівних частках по 850,00 гривень з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60,00 гривень з кожного, 29 вересня 2011 року стягувачу був виданий виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 (надалі - Боржник), про стягнення з нього суми штрафу, судових витрат, та звернення стягнення на належний йому на праві власності предмет іпотеки, в рахунок погашення кредитної заборгованості. З метою примусового виконання зазначеного вище рішення суду по боржнику ОСОБА_1 , стягувач звернувся до Заводського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області із заявою про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2016 року за вих. №510/595/2016 щодо прийняття до виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, з виконанням всіх виконавчих дій згідно ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно з інформацією АСВП в рамках ВП № 51942168 було стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі у розмірі 9750,00 гривень, судові витрати у розмірі 910,00 гривень та 27 березня 2018р. ВП № 5194216 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» як фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. З метою захисту своїх інтересів, 08 квітня 2021р. за вих. № 510/405/2021 представник cтягувача звернувся зі cкаргою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з питання вжиття відповідних заходів впливу до посадових осіб, винних в порушенні вимог чинного законодавства України, та зобов'язати відповідальних осіб в найкоротші строки поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-883/2011, виданого 29.09.2011року Заводським районним судом міста Миколаєва. У відповідь на скаргу надійшов лист-відповідь від 26.04.2021 року №408/11-22-40 в якому повідомлено про відсутність підстав для поновлення вказаного виконавчого провадження № 51942168 без пояснень. До теперішнього часу стягувачем так і не отримано офіційно ні оригінал виконавчого листа з приміткою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, ані самої постанови про закінчення ВП. Стягувачу стало відомо про даний факт із АСВП. Згідно ст. 41 ЗУ «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Виконавчим листом № 2-883/2011, виданим Заводським райсудом міста Миколаєва стягувачу на ім'я ОСОБА_1 , який, як майновий поручитель боржника ОСОБА_2 , відповідає по його борговим зобов'язанням за кредитним договором своїм майном, наданим в іпотеку банку; зазначено звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а не стягнення чітко визначеної суми кредитного боргу. Тому винесена 27 березня 2018 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Квичак Т.Є. постанова про закінчення виконавчого провадження № 51942168, є неправомірною, незаконною, безпідставною. У зв'язку з фактичним невиконанням 27.03.2018 року в повному обсязі даного виконавчого листа в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_1 , старший державний виконавець Квичак Т.Є. повинен був здійснити всі виконавчі дії під час виконавчого провадження, шляхом винесення відповідних процесуальних документів згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», що останньою не було проведено. Таким чином, рішення суду в примусовому порядку до сьогодні не виконано; сума, визначена/присуджена за рішенням суду, в рахунок якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, належний боржнику ОСОБА_1 та складає 21107,25 доларів США, що еквівалентно 166973,12 гривень, та 2184,41 гривень, станом на теперішній час не стягнена і стягувачу не сплачена, що порушує норми ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», а також права та інтереси стягувача. З огляду на викладене ПАТ АБ «Укргазбанк» просить: визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконанню в повному обсязі рішення Заводського райсуду міста Миколаєва від 22.06.2011 р. по справі № 2-883/2011; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №51942168 від 27 березня 2018 року головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіально управління юстиції у Миколаївській області Квичак Т.Є.; зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення, а саме: здійснити примусове виконання в повному обсязі рішення Заводського райсуду міста Миколаєва від 22.06.2011р. по справі № 2-883/2011, поновити порушене право стягувача - поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 2-883/2011, виданого 29.09.2011р. Заводським райсудом міста Миколаєва в частині «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107».
Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) МЮУ було подано відзив на скаргу, згідно якого виконавча служба вимоги скарги не визнала та заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування заперечень вказано, що виконавче провадження було відкрито 16.08.2016 року на суму 10660 гривень 00 копійок. Відповідно до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2016 року та виконавчого листа №2-883/2011 доданого до заяви, стягненню підлягає сума штрафу в розмірі 9750 гривень, судовий збір 850 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 гривень 00 копійок, а всього 10660 гривень 00 копійок. Тобто, за змістом виконавчого листа не передбачено стягнення 21107,25 доларів США та 2184 гривень 41 копійка. 27.03.2018 року у зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 10660 гривень 00 копійок стягнуто в повному обсязі та перераховано на рахунок стягувача, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. У випадках, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав. З огляду на наведене, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим підстави для виконання такого рішення неправомірним відсутні.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 31.05.2021 року було поновлено строк для подання скарги, прийнято скаргу до провадження та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» підтримала скаргу та просила її задовольнити.
Представник Заводського відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) МЮУ у судовому засіданні проти задоволенні скарги заперечував.
Боржник у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся у передбачений законом спосіб, причин неявки суду не повідомив.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.211 року у справі №2-883/2011 було задоволено позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Украгазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року у розмірі 21107,25 доларів США, що еквівалентно 166973 гривень 12 копійок, та 2184 гривні 41 копійку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» суму штрафу в розмірі 9750 гривень 00 копійок. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір в рівних частках по 850 гривень 00 копійок з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень 00 копійок з кожного.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25.07.2011 року (справа №22-ц-1489/11) було відмовлено в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.2011 року.
29.09.2011 року Заводським районним судом міста Миколаєва було видано виконавчий лист на підставі зазначеного вище рішення від 22.06.2011 року по цивільній справі №2-883/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року у розмірі 21107,25 доларів США, що еквівалентно 166973 гривень 12 копійок, та 2184 гривні 41 копійку; стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судового збору в рівних частках по 850 гривень 00 копійок з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень 00 копійок з кожного.
Постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України Щербатюка А.І. від 28.05.2021 року вказаний вище виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 був повернутий стягувану на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із надходженням письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу без подальшого виконання.
Крім того, 29.09.2011 року Заводським районним судом міста Миколаєва було видано виконавчий лист на підставі зазначеного вище рішення від 22.06.2011 року по цивільній справі №2-883/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» суми штрафу в розмірі 9750 гривень 00 копійок; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107; стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судового збору в рівних частках по 850 гривень 00 копійок з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень 00 копійок з кожного.
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Шекель А.В. від 16.11.2011 року було відрито виконавче провадження №29808554 з примусового виконання виконавчого листа №2-883/2011, виданого 29.09.2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» суми штрафу в розмірі 9750 гривень 00 копійок; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107; стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судового збору в рівних частках по 850 гривень 00 копійок з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень 00 копійок з кожного.
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Волкомор А.В від 25.09.2014 року було повернуто виконавчий документ стягувачеві згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Підстава: Згідно виконавчого документу заборгованість необхідно стягнути за кредитним договором від 03.08.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, що унеможливлює проведення стягнення на вищезазначену квартиру. Таким чином виконавче провадження підлягає завершенню згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
10.08.2016 року стягувач ПАТ АБ «Укргазбанк» повторно звернулося до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області з заявою за №510/595/2016, в якій просило прийняти виконавчий лист за №2-883/2001, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва від 29.09.2011 року, та стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» суму штрафу в розмірі 9750 гривень 00 копійок; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107; стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір в рівних частках по 850 гривень 00 копійок з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень 00 копійок з кожного.
На підставі вказаної заяви, постановою старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Квичак Т.Є. від 16.08.2016 року було відкрито виконавче провадження №519422168 з примусового виконання виконавчого листа №2-883/2011, виданого 29.09.2011 року.
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Квичак Т.Є. від 27.03.2018 року було закінчено виконавче провадження №519422168 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із стягненням з боржника ОСОБА_1 та перерахуванням на рахунок стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» грошових коштів у сумі 10660 гривень 00 копійок, яка, згідно наданого виконавчою службою відзиву на скаргу, складається з суми штрафу в розмірі 9750 гривень, судового збору 850 гривень 00 копійок, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 гривень 00 копійок.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.211 року у справі №2-883/2011 в частині звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року на предмет іпотеки: нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107 - виконано не було.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов'язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.
Відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55); обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини перша, друга статті 129-1).
Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на зобов'язанні держави забезпечувати конституційні права і свободи:
- «конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі» (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012);
- «держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини» (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Конституційний Суд України вказував, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац п'ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).
Забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні.
Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов'язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі „Shmalko v. Ukraine“ від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі „Fuklev v. Ukraine“ від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі „Apostol v. Georgia“ від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі „Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine“ від 15 жовтня 2009 року).
Зазначене відповідає змісту рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 року №2-р(ІІ)/2019.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З огляду на викладене, оскільки рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.211 року у справі №2-883/2011 в частині звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007 року на предмет іпотеки: нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107 виконано не було, постанова головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Квичак Т.Є. від 27.03.2018 року про закінчення виконавчого провадження №519422168 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у в'язку з виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом є неправомірною та підлягає скасуванню, а порушене право заявника (стягувача) підлягає поновленню згідно ст. 451 ЦПК України.
Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Відповідно до ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,-
Скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на бездіяльність та рішення посадових осіб Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України при здійсненні виконавчого провадження щодо виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.06.2011 року по справі №2-883/2011, боржник: ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України по невиконанню в повному обсязі рішення Заводського райсуду міста Миколаєва від 22.06.2011 року по справі № 2-883/2011.
Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Квичак Т.Є. від 27.03.2018 року про закінчення виконавчого провадження №519422168.
Зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України поновити порушене право стягувача - поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 2-883/2011, виданого 29.09.2011р. Заводським райсудом міста Миколаєва в частині «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №468/П-16 від 03.08.2007р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований товарною біржею «Юрінфнорм» від 12.11.2002 року за реєстровим №1/81 та зареєстрованого в КП ММБТІ 21.11.2002 року за реєстровим №8479 в реєстровій книзі - № 107».
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Стягувач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», ЄДРПОУ 23697280, адреса: місто Миколаїв, вулиця Декабристів, 1/1.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адрес: АДРЕСА_1 .
Виконавча служба: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34993162, адреса: місто Миколаїв, вулиця Робоча, 1.
Повний текст ухвали складено 20.12.2021 року.
Суддя А.О. Темнікова