Справа № 476/398/21
Провадження № 2/476/166/2021
09.12.2021 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Минаєвої Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів
20.07.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 10.03.2004 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.03.2004 року.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання дитини належним чином не виконував у зв'язку з чим станом на 05.10.2020 року виникла заборгованість у розмірі 91961 грн. У відповідності до ст. 196 СК України нею розраховано розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 10.03.2004 року по 05.10.2020 року, який становить 733906,81 грн.
Між тим, посилаючись на положення ч. 1 ст. 196 СК України, яка передбачає, що розмір пені за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, просила суд стягнути з відповідача суму пені за вищевказаний період у розмірі 91961,00 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою від 10.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, до суду надали заяву про слухання справи їх відсутність, позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити. В разі неявки відповідача просили провести заочний розгляд справи.
Відповідач у визначений строк відзив до суду не направив, у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому, у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за клопотанням представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Стаття 18 Конвенції про права дитини 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, визначає обов'язок Держави-учасниці докладати всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час подружнього життя у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 10.03.2004 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.03.2004 року.
10.03.2004 року на виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2-97/2004, який знаходився на виконанні у Кілійському районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а з 16.10.2020 року в Овідіопольському районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 7-8, 10).
10.03.2021 року державним виконавцем Овідіопольського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_2 (а.с. 10).
З матеріалів справи слідує, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання доньки з 2004 року не виконував, жодної сплати в рахунок погашення заборгованості по аліментам відповідачем не здійснено у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів за період з 10 березня 2004 року по 05 жовтня 2020 року, яка станом на 05.10.2020 року складає 91961,00 грн. (а.с. 11-12).
Так, згідно п.1. ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Як вбачається із правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст.196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов'язання.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до правової позиції висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені або до дня їх повного погашення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Звертаючись до суду з позовом позивачка мотивувала свої вимоги тим, що відповідач допустив порушення у вигляді прострочення сплати аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів, а тому законом передбачено, що вона має право на стягнення неустойки за вказане прострочення.
Із наданих позивачкою розрахунків пені (неустойки) за період з 10.03.2004 року по 05.10.2020 року слідує, що загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 733906,81 грн. (а.с. 13-15).
Між тим, позивачка пред'явила вимогу про стягнення з відповідача 91961,00 грн. нарахованої пені за вищевказаний період.
Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до ст.196 СК України. Так, частину першу викладено в такій редакції: «У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості».
Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом'якшує відповідальність, а тому ст.196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції має зворотну дію в часі.
Оскільки, загальний розмір нарахованої пені перевищує її межі визначені ч.1 ст.196 СК України, то до стягнення підлягає 91961,00 грн., що не перевищує 100% заборгованості боржника.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.
Також позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, по в'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 4 статті 137 ЦПК України).
У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 09.07.2021 року (а.с. 18), орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 09.07.2021 року (а.с. 16), квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09.07.2021 року, із яких слідує, що позивачкою сплачено 1500 грн. в рахунок витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 17).
Суд вважає розрахунок витрат на правничу допомогу обґрунтованим, співмірним складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 1500 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачкою у даній справі, які складаються з суми сплаченого нею судового збору в сумі 908 грн., підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі, оскільки вказані витрати фактично понесені позивачкою та підтверджені відповідними письмовими доказами (а.с. 19).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 10.03.2004 року до 05.10.2020 року у розмірі 91961 (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. в рахунок відшкодування судових витрат у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 20.12.2021 року.
Суддя Н.В.Чернякова