15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4908/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - Слюсар С.В. (адвокат),
Дочірнього підприємства "КМ Техно" - Мостовий О.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя Андреїшина І.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (колегія суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Козир Т.П.)
у справі за позовом Дочірнього підприємства "КМ Техно" (далі - ДП "КМ Техно")
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування")
про стягнення 3 829 684,31 грн.
1. АТ "Укргазвидобування" (замовник) та ДП "КМ Техно" (виконавець) уклали договір про надання послуг. ДП "КМ "Техно" надало послуги відповідно до договору, однак АТ "Укргазвидобування" не оплатило їх в повному обсязі. ДП "КМ Техно" звернулось до суду з позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, які були розраховані станом на момент подання позову. Суди у справі №910/13245/14 позов задовольнили. АТ "Укргазвидобування" сплатило борг, пеню, 3% річних, інфляційні втрати після ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного судового рішення у справі.
2. ДП "КМ "Техно" ще раз звернулось до суду з позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період від подання позову до моменту сплати АТ "Укргазвидобування" боргу. Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. АТ "Укргазвидобування" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
3. Перед Верховним Судом у цій справі постали ключові питання:
- щодо підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних після ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав;
- щодо підстав для зменшення суми інфляційних втрат та 3% річних.
4. Верховний Суд відмовив АТ "Укргазвидобування" в задоволенні касаційної скарги, мотивуючи це таким.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 12.12.2012 Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якого є АТ "Укргазвидобування" (за договором - замовник) та ДП "КМ Техно" (за договором - виконавець) уклали Договір №УГВ6757/19-12 про надання послуг, відповідно до умов якого:
- виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по реалізації проекту по побудові комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати ці послуги відповідно до умов цього Договору (п. 1.1);
- сторони визначають перелік, опис, етапність, строки надання та вартість послуг, які надаються за Договором, у Додатках №№1-5 до Договору, що складають його невід'ємну частину (п.1.2. в редакції Додаткової угоди від 18.03.2013 №3);
- послуги надаються пофазно відповідно до етапів, визначених у Додатку №2 до Договору; передача та приймання наданих послуг по відповідній фазі здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного акту передачі-приймання наданих послуг (п.4.1);
- загальна вартість послуг виконавця за Договором становить 58 986 155,70 грн, у тому числі ПДВ за діючою ставкою 20% - 9 831 025,95 грн, яка включає в себе вартість Етапу №1 та вартість Етапу №2; розрахунки за Договором здійснюються у гривнях у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця (п.2.1. у редакції Додаткової угоди від 13.06.2013 №5);
- загальна вартість послуг Етапу №1 за Договором становить 34 506 739, 41 грн, а загальна вартість послуг Етапу №2 за Договором - 24 479 416, 29 грн. (підпункти 2.1.1 та 2.1.2 п.2.1 в редакції Додаткової угоди від 04.11.2013 №7).
6. На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги за Етапом №1 на загальну суму 29 788 928,91 грн, що підтверджується актами передачі- приймання наданих послуг, а саме:
- актом №УГВ6757/19-12-1 від 20.02.2013 на суму 5 078 766,00 грн;
- актом №УГВ6757/19-12-2 від 12.03.2013 на суму 2 728 977,96 грн;
- актом № УГВ6757/19-12-3 від 12.07.2013 на суму 2 433 412,80 грн;
- актом № УГВ6757/19-12-4 від 11.11.2013 на суму 7 689 962,46 грн;
- актом № УГВ6757/19-12-4 від 03.03.2014 на суму 11 857 809,69 грн.
7. Неоплаченими AT Укргазвидобування залишалися надані послуги на загальну суму 13 187 109,18 грн за актом №УГВ6757/19-12-4 від 11.11.2013 та актом №УГВ6757/19-12-4 від 03.03.2014.
8. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.12.2017 у справі №910/13245/14 у задоволенні позову ДП "КМ Техно" про стягнення боргу за Договором, пені, 3% річних, інфляційних втрат відмовив.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі №910/13245/14 ухвалено остаточне рішення (набрало чинності 14.01.2021) про часткове задоволення позовних вимог ДП "КМ Техно": стягнуто з AT "Укргазвидобування" на користь ДП КМ "Техно" 13 187 109,18 грн основного боргу, 1 393 154,92 грн пені, 1 505 618,43 грн - 3% річних та 15 981 681,53 грн - інфляційних втрат. Розрахунки суми 3% річних та інфляційних втрат при розгляді справи №910/13245/14 здійснювалися за відповідні періоди прострочення до 30.11.2017.
10. 30.11.2020 відповідач виконав постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 910/13245/14 та сплатив на рахунок позивача заборгованість у розмірі 32 427 326,92 грн, з яких: 13 187 109,18 грн - сума основного боргу; 1 393 154,92 грн - сума пені; 1 505 618,43 грн - сума 3% річних; 15 981 681,53 грн - сума інфляційних втрат.
11. 17.02.2021 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №515 щодо сплати сум 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов'язання (з 01.12.2017 по 29.11.2020) за Договором, в якій було повідомлено про необхідність сплати заборгованості, яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
12. Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не погасив.
Короткий зміст позовних вимог
13. ДП "КМ Техно" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення 1 185 850,72 грн 3% річних та 2 643 833,59 грн інфляційних втрат за Договором.
14. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо повної та своєчасної оплати наданих ДП "КМ Техно" послуг, що зумовило прострочення відповідача та послугувало підставою для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення, що не був охоплений у межах позовних вимог у справі №910/13245/14.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, задовольнив позов та стягнув з АТ "Укргазвидобування" на користь ДП "КМ Техно" 3% річних у розмірі 1 185 850,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 643 833,59 грн та судовий збір у розмірі 57 445,27 грн.
16. Ухвалюючи рішення суди посилались на ст.129-1 Конституції України, статті 3, 525, 526, 530, ч.3 ст.551, статті 598-609, 611, 627, ч.1 ст.628, ст.629, Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. 6, 173, абз.2 п.1 статті 193, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 73-75, 78-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ у справах "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява №48553/99), "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95), "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява №18390/91), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04), "Проніна проти України" (заява №63566/00), "Соумінен проти Фінляндії" (заява №37801/97), "Гірвісаарі проти Фінляндії" (заява №49684/99), постанови Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 13.03.2018 у справі №910/13407/17, пункти 3.1, 3.2 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
17. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:
- факт невиконання АТ "Укргазвидобування" умов Договору, порядку розрахунків між сторонами та розміру заборгованості встановлені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі №910/12345/14;
- до 30.11.2020 AT "Укргазвидобування" не виконувало своїх зобов'язань з оплати за Договором, що є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за увесь період прострочення, починаючи з 01.12.2017 до дня виконання зобов'язання - 30.11.2020, тобто період, що не був охоплений позовними вимогами у справі №910/13245/14;
- стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченого зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК є мінімальною гарантією прав кредитора у випадку прострочення боржником грошових зобов'язань; така міра відповідальності, в силу своєї правової природи та фактичних обставин справи, не може покладати надмірного тягаря на відповідача, адже спрямована саме на відновлення справедливої рівноваги інтересів сторін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
18. 25.10.2021 АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
19. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
20. Касаційна скарга мотивована таким:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.1 ст.129 Конституції України, статті 3, 6, 509, 625, 627 ЦК та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004, що призвело до прийняття неправомірних рішень та задоволення позовних вимог ДП "КМ Техно";
- суди не врахували принципи справедливості, добросовісності, розумності та той факт, що задоволення позовних вимог порушує розумний баланс пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню та порушили ст.236 ГПК;
- суди попередніх інстанцій порушили розумний баланс пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 3 829 684,31 грн є надмірним, оскільки, загальна відповідальність AT "Укргазвидобування" за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку за договором від 12.12.2012 №УГВ6757/19-12, з урахуванням спірного рішення, становить 22 710 139,19 грн, що майже в два рази перевищує розмір основного боргу (13 187 109,18 грн);
- суди не врахували, що порушення АТ "Укргазвидобування" взятих на себе за Договором зобов'язань фактично не завдали позивачу збитків;
- у судів були підстави відповідно до ст.625 ЦК для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, а також відмови в задоволенні позову.
21. 18.11.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ДП "КМ Техно", в якому той просив закрити касаційне провадження.
22. Відзив мотивований тим, що висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, не є застосовними до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у таких справах не є подібними:
- у справі №902/417/18 предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки (основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних), натомість у справі, що розглядається, предметом спору є стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих внаслідок тривалого (понад вісім років) прострочення відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором (що не були охоплені позовними вимогами у справі №910/13245/14);
- порівнювані справи відрізняються за фактичними обставинами, оскільки у справі №902/417/18 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК, і встановили 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів від дати, коли товар повинен бути сплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дати повної оплати товару з дати закінчення 96 днів; натомість, у цій справі сторони не змінювали проценти річних;
- у справі №902/417/18 відповідач сплатив суму заборгованості через два дні після відкриття провадження у справі, однак не зважаючи на тривалий строк прострочення боржника, позивач нарахував пеню, штраф, відсотки річних в сумі, що майже в два рази перевищувала суму основного боргу; натомість у цій справі відповідач умисно затягував виконання зобов'язання протягом тривалого періоду (вісім років), тому заявлена позивачем сума має компенсаційний характер.
23. Крім того, ДП "КМ Техно" щодо неврахування судами висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004, зазначало, що такі висновки не є джерелом права, яке має бути застосоване господарськими судами під час розгляду та вирішення справи.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
24. Верховний Суд ухвалою від 02.11.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування", розгляд касаційної скарги призначив на 15.12.2021.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних після ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав
25. В касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування" зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.625 ЦК, у зв'язку з чим не врахували існування підстав для відмови в задоволенні позову.
26. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
27. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК). Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
28. Суди встановили, а скаржник не заперечував, що обов'язок щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат виник в АТ "Укргазвидобування у зв'язку з невиконанням умов Договору (невчасна оплата наданих послуг).
29. Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
30. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
31. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
32. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
33. Зі статей 526, 599, 611, 625 ЦК вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за час прострочення (п.6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18).
34. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
35. У зв'язку з цим Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про існування підстав для стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь ДП "КМ "Техно" 3% річних та інфляційних втрат за період, який не охоплювався позовними вимогами у справі №910/13245/14 (тобто фактично з моменту подання позову до дати сплати АТ "Укргазвидобуванням" боргу за Договором).
Щодо зменшення 3% річних та суми інфляційних втрат
36. АТ "Укргазвидобування" зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.1 ст.129 Конституції України, статті 3, 6, 509, 625, 627 ЦК та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004, щодо застосування принципів справедливості, добросовісності, розумності. На думку скаржника, задоволення позовних вимог порушує розумний баланс пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
37. Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
38. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
39. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
40. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
41. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
42. У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98 381,92 грн, сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму основної заборгованості.
43. Натомість у справі, що переглядається, 3% річних становить 1 185 850,72 грн, а інфляційні втрати - 2 643 833,59 грн. При цьому розмір основного боргу за Договором, що був стягнутий у справі №910/13245/14, складає 13 187 109,18 грн. Тобто інфляційні втрати та річні за майже три року прострочення оплати боргу складають 29% від суми заборгованості, що не може свідчити про надмірне збагачення кредитора внаслідок стягнення на його користь цих сум.
44. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
45. У справі, що переглядається, відсотки річних, що підлягають стягненню, а також інфляційні втрати стягнуто відповідно до положень чинного законодавства, договором між сторонами відсотки річних не збільшувалися, порядок розрахунку інфляційних втрат не змінювався. Тому стягнення судами попередніх інстанцій інфляційних втрат (2 643 833,59 грн) і 3% річних (1 185 850,72 грн) не може розцінюватися як безпідставне збагачення кредитора, такі стягнення з урахуванням їх розміру носять саме компенсаційний характер.
46. Зважаючи на викладене, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
47. Скаржник також зазначив, що наведені ним обставини, факти, доводи мали бути розцінені судами як умови, з урахуванням яких вони мали зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій, що свідчить про фактичну незгоду скаржника з висновками судів, які зроблені у справі, спробою переоцінити докази та встановлені обставини справи із наданням їх власного тлумачення.
48. Щодо причин невиконання відповідачем договірних зобов'язань (наявність законодавчо встановлених обмежень у сфері здійснення господарської діяльності) Верховний Суд зазначає таке.
49. Згідно зі ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а відповідно до п.1 ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
50. У силу статей 525, 526 ЦК та ст.193 ГК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
51. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).
52. Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
53. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 ЦК).
54. Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
55. Наявність встановленого спеціальним законодавством порядку здійснення господарської діяльності у сфері електроенергетики або брак коштів внаслідок затримки розрахунків із відповідачем з боку його контрагентів, зокрема Державного підприємства "Гарантований покупець", не звільняють відповідача від зобов'язань за укладеними договорами (в тому числі з оплати 3% річних та інфляційних втрат), адже на момент укладення цих договорів вже існувало відповідне законодавче регулювання і ці обставини були відомі позивачеві.
56. Згідно зі статтями 3, 6, 627 ЦК в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
57. Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
58. За укладеним між сторонами договором поставки відповідач свідомо узяв на себе обов'язок прийняти і своєчасно оплатити відповідну продукцію.
59. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
60. Відповідно, АТ "Укргазвидобування", не було позбавлене можливості погодити з позивачем у Договорі більш тривалі строки розрахунків за товар чи застосувати інші юридичні запобіжники майбутнім втратам.
61. Крім того, Верховний Суд не враховує аргументи АТ "Укргазвидобування" про неврахування судами попередніх інстанцій юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004, оскільки ст.287 ГПК, яка визначає підстави касаційного оскарження судових рішень, не передбачає неврахування юридичних позицій Конституційного Суду України як самостійної підстави для подання касаційної скарги на рішення суду.
62. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення скаржником сплати основного боргу, що не був охоплений позовними вимогами у справі №910/13245/14, а саме: з 01.12.2017 по 29.11.2020.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
64. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Відповідно до вказаного Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Судові витрати
66. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №910/4908/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко