Іменем України
07 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/835/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", вул. Перекопська, 10, м. Херсон, 73000; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, si@ks.kvs.gov.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс", вул. Незалежності, 42, м. Ніжин, 16600; електронна адреса: impuls@impulsltd.com
про зобов'язання повернути майно, ціна позову 182700,00 грн
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
встановив:
Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс" про зобов'язання повернути сповіщувачі ємнісні (СЄ-2) у кількості 10 шт. та контролер СОЄ у кількості 1 шт.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару №20/095/К-9 від 25.11.2020 та договору зберігання №А-17 від 30.11.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрите загальне позовне провадження у справі №927/835; підготовче засідання призначене на 28.09.2021, 14:40.
У підготовче засідання 28.09.2021 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1660401323752 від 01.09.2021 (відповідачу), №7300312578351 від 01.09.2021 (позивачу).
Від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника №24/15-4153 від 21.09.2021 без електронного цифрового підпису особи, що її склала, а тому залишена судом без розгляду.
Відзиву на позов відповідачем не надано.
Підготовче засідання було відкладено на 26.10.2021, 14:30, про що сторонам надіслано ухвалу повідомлення від 28.09.2021.
У підготовче засідання 26.10.2021 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1660401328592 від 29.09.2021 (відповідачу), №7300312915129 від 29.09.2021 (позивачу).
Заяв та клопотань від сторін не надійшло.
У судовому засіданні 26.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №927/835/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021, 13:50.
У судове засідання 16.11.2021 сторони не прибули.
Від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника №24/12-4902/гр від 15.11.2021, яка не засвідчена електронним цифровим підписом особи, що її склала, внаслідок чого судом залишена без розгляду.
Судове засідання було відкладено на 07.12.2021, 14:20, про що сторонам надіслано ухвалу суду повідомлення від 16.11.2021.
Ухвалою суду Чернігівської області від 17.11.2021 у справі №927/835/21 виправлено описки в ухвалах суду від 28.09.2021 та від 26.10.2021 шляхом зазначення належного предмету спору. У судове засідання 07.12.2021 сторони не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та дату судового засідання повідомлялися належним чином. Явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася.
Відповідно до витягів із сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштових відправлень, поштове відправлення №1400053725939 (позивачу) надійшло до сортувального центру м. Херсон, Україна - 06.12.2021, №1400053730533 (відповідачу) - перебуває у точці видачі/доставки - 04.12.2021, що надає право сторонам отримати поштові відправлення із інформацією про дату та час розгляду справи.
Судом враховано, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що свідчить про наявність у учасників справи можливості завчасно дізнатись про слухання справи за їх участю. Крім того, учасники справи не були позбавлені права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 16.11.2021 щодо дати розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Заяв та клопотань від сторін не надійшло.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
25.11.2020 між Державною установою «Херсонський слідчий ізолятор» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (продавець) укладено договір №20/095/К-9, відповідно до умов якого продавець продав покупцю сповіщувач ємнісний (СЄ-2) у кількості 10 (десять) шт. та контролер СОЄ у кількості 1 шт. на загальну суму 182700,00 грн.(а.с. 4-5).
Факт сплати позивачем на рахунок відповідача коштів за отриманий за договором товар підтверджено платіжним доручення №1685 від 30.11.2020 на суму 182700,00 грн. (а.с. 12).
30.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс" (зберігач, відповідач) та Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" (поклажодавець, позивач) укладено договір зберігання №А-17, відповідно до умов п. 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності визначені у специфікації, а саме: Сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011 у кількості - 10 шт. за ціною 168000,00 грн., Контролер СОЄ ТУ У 31.6-14219908-012:2021 у кількості 1 шт. за ціною 14700,00 грн. (36-37).
Загальна вартість переданого на зберігання майна складає 182700,00 грн. (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору №А-17 строк зберігання майна, визначеного у п. 1.1 договору - до 31.03.2021.
Вартість зберігання майна становить 1 грн. (п. 1.4 договору).
У відповідності до п. 2.1.4 договору №А-17 зберігач зобов'язаний не чинити перешкод поклажодавцю у поверненні (у разі необхідності) майна, яке йому належить.
Поклажодавець зобов?язаний забрати майно від зберігача після закінчення строку зберігання (п. 2.2.3 договору №А-17).
Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору №А-17 об?єкт зберігання, визначений у п. 1.1. договору, вважається переданим поклажодавцем зберігачу з моменту підписання уповноваженими особами акту приймання -передачі. Після закінчення строку дії договору або його розірвання зберігач зобов?язаний протягом 5 днів повернути майно поклажодавцю за актом приймання-передачі.
Відповідно до п.9.1, 9.3 договору №А-17 строк його дії до 31.03.2021. Будь-які зміни і доповнення до договору набувають чинності , якщо вини оформлені у письмовій формі і підписані сторонами.
На виконання умов договору №А-17 сторонами складено акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 30.11.2020, відповідно до якого позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу товар за кількістю та якістю, а саме: «Сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011 у кількості - 10 шт. за ціною 168000,00 грн., Контролер СОЄ ТУ У 31.6-14219908-012:2021 у кількості 1 шт. за ціною 14700,00 грн.» (а.с. 38 зворот).
Акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 30.11.2020 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
24.03.2021 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальність «Інженерний центр «Імпульс» направлено лист №24/12-1241/Гр від 24.03.2021 з вимогою повернути майно, визначене договором зберігання №А-17 (а.с. 47). Вказаний лист підписаний особою, повноваження якої не зазначені.
У відповідь на вимогу відповідач листом №141 від 30.03.2021 (а.с. 41 зворот) проінформував, що в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021000000000033 від 18.01.2021 Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань, обладнання, повернення якого передбачено в межах виконання договору зберігання, вилучено та запропонувало установі продовжити термін виконання договору зберігання до 31.12.2021, з оформлення відповідної додаткової угоди.
01.04.2021 сторонами укладено додаткову угоду №5, якою продовжено строк дії договору зберігання №А-17 до 30.12.2021 (а.с. 56).
24.06.2021 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальність «Інженерний центр «Імпульс» направлено лист №24/12-3002/Гр від 24.03.2021 з вимогою повернути майно, визначене договором зберігання (а.с. 51), підписаний не начальником ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» полковником внутрішньої служби О. Яголковським, як зазначено у реквізитах вказаного листа, а невідомою особою, ОСОБА_1 (особу зазначено від руки на реквізитах підпису О. Яголковського). Крім того, від руки на вказаному листі міститься допис на зазначенні посади особи «ОСОБА_1» - «Заст. начальникА п/полковник поліції».
Належних та допустимих доказів направлення вказаної вимоги на адресу відповідача матеріали справи не містять.
Як зазначив позивач у позовній заяві, вимога про повернення переданого на зберігання майна залишилась без відповіді, повернення майна відповідач не здійснив, а тому позивач звернувся до суду з позовом про повернення майна за договором зберігання №А-17 від 30.11.2020.
Заперечень на позов відповідач не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правочином згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами зі зберігання майна.
За змістом ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладання між сторонами договору зберігання №А-17 від 30.11.2020, а також факт передачі Державною установою «Херсонський слідчий ізолятор» (поклажодавець, позивач) за Актом приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 30.11.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс" (зберігач, відповідача) майно, а саме: «Сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011 у кількості - 10 шт. за ціною 168000,00 грн., Контролер СОЄ ТУ У 31.6-14219908-012:2021 у кількості 1 шт. за ціною 14700,00 грн.».
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, строк зберігання майна - до 31.03.2021 (п. 1.2 договору №А-17); строк дії договору №А-17 - до 31.03.2021, 01.04.2021 сторонами укладено додаткову угоду №5, якою продовжено строк дії договору зберігання №А-17 до 30.12.2021 (а.с. 56).
Відповідно до листа-вимоги №24/12-1241/Гр від 24.03.2021 позивач просив відповідача повернути майно, визначене договором зберігання №А-17 (а.с. 47).
Як встановлено судом, лист-вимога №24/12-1241/Гр від 24.03.2021 підписана невідомою особою, без зазначення відповідних повноважень, а тому не може бути прийнятий судом, як належний доказ у підтвердження факту повідомлення відповідача про повернення майна.
У матеріалах справи наявна відповідь відповідача на вказаний лист-вимогу №24/12-1241/Гр від 24.03.2021, у якій відповідачем запропоновано продовжити строк дії договору до до 31.12.2021, з оформлення відповідної додаткової угоди.
Судом встановлено, що 01.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №5 про продовження строку дії договору зберігання №А-17 до 30.12.2021 (а.с. 56).
Додаткову угоду №5 від 01.04.2021 надано позивачем до матеріалів справи.
Додаткова угода підписана сторонами без зауважень та заперечень.
Вказані обставини сторонами у справі не спростовано.
24.06.2021 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальність «Інженерний центр «Імпульс» надіслано лист №24/12-3002/Гр від 24.06.2021 з вимогою повернути майно, визначене договором зберігання (а.с. 51), підписаний начальником ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» полковником внутрішньої служби Олександром Яголковським.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази надсилання або отримання відповідачем листа №24/12-3002/Гр від 24.06.2021 щодо повернення майна.
Вказані обставини позивачем у справі не спростовано.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про те, що доданий позивачем лист №24/12-3002/Гр від 24.06.2021 не може підтверджувати факт повідомлення відповідача про повернення майна.
Враховуючи факт відсутності повідомлення відповідача про повернення майна, підписану сторонами додаткову угоду №5 від 01.04.2021, якою продовжено строк дії договору зберігання №А-17 до 30.12.2021, а також п. 2.2.3 договору №А-17, відповідно до якого поклажодавець зобов?язаний забрати майно від зберігача після закінчення строку зберігання, тобто до 30.12.2021, суд доходить висновку про те, що строк повернення майна є таким, що не настав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами п. 2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 752/900/15-ц, захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права, оскільки необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов'язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.
Судом встановлено, що докази про наявність спору між сторонами щодо повернення майна у матеріалах справи відсутні, позивачем не підтверджено, що відповідачем порушується, не визнається або оспорюється право позивача на розпорядження майном, переданим за договором на зберігання відповідачу.
Вказані обставини свідчать про відсутність порушеного права позивача при зверненні до суду із вказаним позовом, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс про зобов'язання повернути майно зі зберігання відмовити.
В судовому засіданні 07.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 20.12.2021.
Суддя М.О. Демидова