58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
21 грудня 2021 року Справа № 926/4880/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеанда і К»
про стягнення пені за порушення строків поставки товару в сумі 10305,60 грн
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеанда і К» пені за порушення строків поставки товару за договором № 3(6)21УК від 12.01.2021 року в сумі 10305,60 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару за договором № 3(6)21УК від 12.01.2021 року, в зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України та п.п. 7.1.-7.2. договору № 3(6)21УК від 12.01.2021 року позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10305,60 грн за порушення строків поставки товару.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 року справу № 926/4880/21 передано судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 01.12.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 21 грудня 2021 року о 14:00 годині.
13.12.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача Манцурової І.О. надійшла заява за вх. № 5079 про участь представника позивача - адвоката Кузьменко Валерії Юріївни у судовому засіданні призначеному на 21.12.2021 року о 14:00 годині у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу easycon.com.ua за наступними реквізитами: електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 14.12.2021 року заяву представника позивача Манцурової І.О. задоволено та призначено провести судове засідання, призначене на 21.12.2021 року о 14:00 годині, у режимі відеоконференції.
21.12.2021 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 5251, в якому він просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на те, що нарахований позивачем строк прострочення поставки товару припадає на чотири календарних дні, які є неробочими днями, а сторони узгодили нову дату поставки - 05.05.2021 року згідно листів №29/04-21/31 від 29.04.2021 року та №07-105/10623 від 30.04.2021 року, також позивач прийняв товар без будь-яких зауважень, а тому даний період прострочення поставки товару є незначним та позивач не поніс значних збитків. Крім того, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивач явку своїх представників в судове засідання 21.12.2021 року не забезпечив, проте на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання за вх. № 5269 від 21.12.2021 року, в якому позовні вимоги підтримав та просив проводити судове засідання без участі позивача.
Відповідач явку своїх представників у судове засідання 21.12.2021 року не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Отже, нез'явлення сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їхньої участі за наявними в ній матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.
12.01.2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеанда і К» укладено договір поставки товару № 3(6)21УК/53-121-С1-21-10049.
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (Екскаватор-навантажувач HIDROMEK HMK 102S Alpha, код УКТ ЗЕД 8429529000) на загальну суму 2576400 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору сторонами погоджено строк поставки товару : грудень 2020 року
В подальшому додатковими угодами № 1 від 12.01.2021 року та № 2 від 24.02.2021 року сторонами вносились зміни до п. 1.3. даного договору, а згідно пункту 1 додаткової угоди № 2 від 24.02.2021 року сторонами остаточно визначено строк поставки товару: грудень 2020 року - квітень 2021 року.
Отже, кінцевою датою поставки товару за договором є 30.04.2021 року.
29.04.2021 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 07-105/10538, в якому просив відповідача вчасно виконати умови договору в частині своєчасної поставки товару за договором від 12.01.2021 року, а у разі невиконання своїх зобов'язань до відповідача будуть застосовані штрафні санкції, передбачені п. 7.2. договору.
29.04.2021 року відповідачем був направлений лист-прохання за вих. № 29/04-21/32, в якому просить позивача про прийняття товару 05.05.2021 року згідно договору поставки № 3(6)21УК/53-121-С1-21-10049 від 12.01.2021 року.
У відповідь на даний лист-прохання позивач 30.04.2021 року направив відповідачу лист за вих. № 07-105/10623, в якому повідомив відповідача про готовність прийняти 05.05.2021 року устаткування згідно договору поставки № 3(6)21УК/53-121-С1-21-10049 від 12.01.2021 року.
05.05.2021 року відповідач поставив позивачу товар (Екскаватор-навантажувач HIDROMEK HMK 102S Alpha, код УКТ ЗЕД 8429529000), що підтверджується видатковою накладною № 6 від 30.04.2021 року.
В зв'язку з простроченням ТОВ «Алеанда і К» виконання зобов'язання за Договором поставки позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 28-22/13519 від 03.06.2021 року з вимогою про сплату пені за порушення строків поставки товару.
Зазначена претензія не була отримана ТОВ «Алеанда і К» та повернулася на адресу позивача у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованих позивачем штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару за договором № 3(6)21УК від 12.01.2021 року і стала причиною звернення із даним позовом до суду.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 11.1. договору, додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладання цього договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень цього договору, дійсні за умови підписання їх уповноваженими особами обох сторін договору.
В силу статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, посилання представника відповідача у відзиві на погодження сторонами строку поставки 05.05.2021 року згідно листів №29/04-21/31 від 29.04.2021 року та №07-105/10623 від 30.04.2021 року спростовуються тим, що таке погодження має відбуватися шляхом внесення змін до договору поставки № 3(6)21УК/53-121-С1-21-10049 від 12.01.2021 року, однак такі зміни щодо строків поставки товару не вносились, окрім зазначених в додаткових угодах № 1 від 12.01.2021 року та № 2 від 24.02.2021 року.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Так, згідно з п.п. 7.1., 7.2. договору, у випадку неналежного виконання або невиконання зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
За порушення зазначених строків поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, по якому допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вказаної вартості.
Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.
При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 17.09.2020 року по справі № 922/3548/19.
Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.05.2021 року по 04.05.2021 року в сумі 10305,60 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню в сумі 10305,60 грн, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, посилання представника відповідача у відзиві на позов на неправомірність визначення позивачем періоду прострочення поставки товару, оскільки такий період є незначним та складає чотири календарних дні, які є неробочими днями, спростовується наступним:
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У даному випадку згідно п. 1.3. договору поставки № 3(6)21УК/53-121-С1-21-10049 від 12.01.2021 року (в редакції додаткової угоди № 2 від 24.02.2021 року) останнім днем поставки товару є 30.04.2021 року (робочий день). Отже, позивачем правомірно визначено період прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару з 01.05.2021 року по 04.05.2021 року.
Стосовно покликань відповідача на те, що він у спірних правовідносинах діяв добросовісно, сумлінно та поставив покупцю товар належної якості та вчасно 05.05.2021 року, то суд відхиляє такі доводи з огляду на ст. 525, 526, 629 ЦК України і принцип обов'язковості договору (встановлено період поставки квітень 2021 року). У випадку існування у договорі положень, які не можуть бути виконані сторонами, постачальник має можливість захистити свої права та законні інтереси у встановлений законом спосіб, однак, станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідні норми договору (пункти 7.2., 7.4 - 7.7.) були чинними і не визнавались недійсними.
Щодо заявленого представником відповідача у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру пені, суд не знаходить підстав для його задоволення, з наступних підстав:
Відповідно до ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).
Суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Отже, суд вважає, що у даному випадку відповідач не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин несвоєчасного виконання своїх зобов'язань, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.
З огляду на викладене суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру пені, визначеної судом, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа «Трофимчук проти України» §54 рішення від 28 жовтня 2010 року, справа «Серявін та інші проти України» § 58 рішення від 10 лютого 2010 року), отже інші доводи сторін судом до уваги не беруться, як явно необґрунтовані та такі, що не відносяться до предмету спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
V. Щодо розподілу судових витрат.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеанда і К» (58022, м. Чернівці, вул. Аксенина Василя, буд. 21/ кв. 1; код 43615126) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд 3; код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код 19355964; рахунок ІВАN НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк») 10305,60 грн пені за порушення строків поставки товару за договором № 3(6)21 УК від 12.01.2021 року та судовий збір в сумі 2270 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.12.2021 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець