13 грудня 2021 року Справа № 926/3942/21
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
до ОСОБА_1
про стягнення шкоди за використання державного майна в розмірі 6965,72 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Меленко О.С.
Представники:
від позивача - Сопко С.П.
від відповідача - не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях завернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення шкоди за використання державного майна в розмірі 6965,72 грн, яку завдано відповідачем в наслідок порушення умов договору оренди № 587 від 05 жовтня 2017 року, а саме використання об'єкта оренди не відповідно до мети, а також незаконне використання додаткової площі в розмірі 20,10 кв.м. без укладення відповідного договору.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 жовтня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 25 жовтня 2021 року.
19 жовтня 2021 року позивач надіслав на адресу суду клопотання про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року клопотання позивача про заміну неналежного відповідача задоволено. Замінено первісного відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на належного відповідача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Відкладено підготовче засідання на 15 листопада 2021 року. Зобов'язано позивача невідкладно направити належному відповідачу позовну заяву та додані до неї документи. Запропоновано належному відповідачу: у 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали надати суду відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив 10 днів з дня отримання відзиву. Звернутися до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року. Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Шептицького, 25, cv_zmi@dmsu.gov.ua) протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання даної ухвали надіслати на поштову адресу Господарського суду Чернівецької області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ). Неможливість надання запитуваної інформації підтвердити в цей самий строк письмово.
10 листопада 2021 року на адресу суду надійшов лист Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.10.2005 року значиться зареєстрованим за місцем проживання: АДРЕСА_3 .
15 листопада 2021 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 25 жовтня 2021 року надіслав на адресу суду докази направлення позовної заяви з додатками належному відповідачу, які долучено до матеріалів справи.
15 листопада 2021 року відповідач явку свого представника в підготовче засідання не забезпечив, причини неявки невідомі.
Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 30 листопада 2021 року. Попереджено відповідача, що неявка його представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
30 листопада 2021 року відповідач явку свого представника в підготовче засідання не забезпечив, причини неявки невідомі.
Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 13 грудня 2021 року. Попереджено відповідача, що неявка його представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
У судовому засіданні 13 грудня 2021 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання 13 грудня 2021 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
05 жовтня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Чернівецькій області (як орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (як орендарем) укладено договір оренди №587 нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину вбудованого приміщення (1-4) першого поверху будівлі гуртожитку (літ.А), площею 8,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та перебуває на балансі ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», вартість якого (майна) визначена згідно з висновком про вартість на 30 червня 2017 і становить 141557 грн (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2017 року) - 472,80 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень 2017 року (пункт 3.1 Договору).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 3.2 Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункти 3.3, 3.4 Договору).
Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.5 Договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7 Договору).
Згідно пункту 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 05 жовтня 2017 року по 04 жовтня 2019 року включно.
На підставі Договору по акту приймання-передачі від 05 жовтня 2017 відповідачу передано в строкове платне користування частину вбудованого приміщення (1-4) першого поверху будівлі гуртожитку (літ.А) площею 8 кв.м. (реєстровий номер 02010971.1.ААААЛБ148), що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, 15а, що перебуває на балансі ВДНЗ України "Буковинський державний медичний університет", з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 231 від 06 березня 2019 року "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права шляхом злиття Регіональних відділень Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Цим же наказом (п. 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено правонаступником майна, прав та обов'язків РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, РВ ФДМУ по Чернівецькій області та РВ ФДМУ по Тернопільській області.
Також встановлено, що регіональні відділення Фонду держмайна, які реорганізовуються шляхом злиття, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях здійснення повноважень та виконання функцій.
Наказом Фонду державного майна України від 14.03.2019 р. № 255 затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, а наказом від 11.06.2019 р. № 555 затверджено зміни до названого Положення, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 18.06.2019 р. № 578 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено 20 червня 2019 року.
Державна реєстрація новоутвореної юридичної особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях проведена 18.03.2019 року.
Натомість, наказом Фонду державного майна України від 20.06.2019 р. № 596 визнано таким, що втратило чинність, зокрема, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, затверджене наказом ФДМУ від 02.10.2012 р. № 3607.
Разом з тим, Фондом державного майна України, якому відповідно до статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" підпорядковуються регіональні відділення Фонду, визначено, що майно, права та обов'язки РВ ФДМУ по Чернівецькій області перейшли в установленому порядку до правонаступника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
У подальшому, 31 жовтня 2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір, яким викладено в новій редакції договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №587 від 05 жовтня 2017 року.
Відповідно до пункту 10.6 Договору від 31 жовтня 2019 року реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору.
У договорі оренди №587 від 05 жовтня 2017 (викладається в новій редакції від 31 жовтня 2019 року) сторони погодили продовжити його термін на 1 рік, а саме: з 05 жовтня 2019 року по з 04 жовтня 2020 року включно (пункт 10.1).
12 листопада 2019 робочою групою Регіонального відділення ФДМУ, відповідно до доручення Прем'єр-міністра України від 21.06.2018 №19693/1/0-18 щодо вжиття заходів з проведення перевірок із залученням місцевих державних адміністрації та уповноважених органів управління для виявлення фактів ухилення від сплати обов'язкових платежів до Державного бюджету України за використання державного майна і оренди зазначеного майна, Фонду державного майна України від 27.06.2018 № К/29 (зі змінами), згідно із наказом від 24.07.2019 №28 (із змінами, внесеними наказом №57 від 12.08.2019 та №100 від 18.09.2019), проведена виїзна перевірка стану використання нерухомого державного майна, що перебуває на балансі ВДНЗ України "Буковинський державний медичний університет", про що складено акт (довідку) №65 "Про результати виїзної перевірки використання державного майна 02010971 Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", під час якої виявлено, що приміщення (1-4) загальною площею 28,10 кв.м. (згідно поповерхового плану) першого поверху будівлі гуртожитку (літ.А), розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , використовується ФОП ОСОБА_1 з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу: продовольчих товарів - 26,10 кв.м. (орендна ставка 8%); непродовольчих товарів - 2 кв.м. (орендна ставка 18%).
Натомість, згідно укладеного договору оренди державного майна №587 від 05 жовтня 2017 року зі змінами від 31 жовтня 2019 року, ФОП ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування частину вбудованого вказаного вище приміщення (1-4) площею 8.00 кв.м., з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у закладі освіти (орендна ставка 4%).
Таким чином, робочою групою встановлений факт використання об'єкта оренди не відповідно до мети оренди, а також незаконне використання орендарем додаткової площі, а саме: 20,10 кв.м. з метою розміщення торговельного об'єкту без укладеного в установленому законом порядку договору оренди.
13 листопада 2019 комісією ВДНЗ України "Буковинський державний медичний університет" в складі головного інженера, провідного юрисконсульта та провідного фахівця склали акт, яким установлено, що 12 листопада 2019 було проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства в частині користування орендованим майном ФОП ОСОБА_1 , під час якого виявлено факт неналежного використання орендованого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Перевіркою встановлено, що всупереч вимог договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №587 від 05 жовтня 2017 року, ФОП ОСОБА_1 самовільно, без погодження з орендодавцем та балансоутримувачем зайняв приміщення, що перебуває на балансі БДМУ, загальною площею 28,1 кв.м.; в орендованому ним приміщенні розмістив торгову точку з продажу продовольчих товарів, а також побутової хімії, що є порушенням умов договору.
18 грудня 2019 відповідачу надіслано лист № 18-122-01174 з вимогою припинити торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами, звільнити частину приміщення, що використовується без укладеного в установленому порядку договору оренди, сплатити кошти, недоотримані Держбюджетом внаслідок використання не за призначенням об'єкта оренди, (в тому числі використання додаткових площ), а також повернути балансоутримувачу за актом приймання-передавання нерухоме майно, що є предметом договору оренди №587 від 05 жовтня 2017 року (зі змінами від 31 жовтня 2019року).
Проте, вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення.
Зважаючи на встановлені факти порушень умов договору оренди №587 від 05 жовтня 2017 року та незаконного використання державного майна (додаткових площ), органом приватизації направило на розгляд Господарського суду Чернівецької області позовну заяву №10-05-00774 від 12 травня 2020 року про стягнення коштів за використання державного майна в розмірі 16712,70 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, в дохід Державного бюджету України шкоду за використання державного майна в розмірі 126,06 грн та стягнуто судові витрати по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року по справі №926/472/20, змінено пункти 2,3 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2020 року у справі №926/472/20 та викладено такі в наступній редакції: стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в дохід Державного бюджету України шкоду за використання державного майна в розмірі 14374,30 грн та стягнуто судові витрати. В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2020 року залишено без змін.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2020 року та у постанові Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року по справі №926/472/20 обставини щодо завдання відповідачем шкоди нанесеної Державному бюджету України, а саме використання відповідачем об'єкта оренди (8 кв.м.) не відповідно до мети оренди та незаконне використання орендарем додаткової площі 20,10 кв.м. з метою розміщення торговельного об'єкту без укладеного договору оренди по договору оренди державного майна № 587 від 05 жовтня 2017 року зі змінами від 31 жовтня 2019 року, є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
Слід зазначити, що згідно рішення Господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2020 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року по справі №926/472/20 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 по договору оренди №587 від 05 жовтня 2017 року зі змінами від 31 жовтня 2019 року, шкоду за використання державного майна по 30 червня 2020 року включно.
Органом приватизації здійснено донарахування шкоди нанесеної Державному бюджету України по договору оренди державного майна №587 від 05 жовтня 2017 року зі змінами від 31 жовтня 2019 року, за період з 01 липня 2020 року по 05 жовтня 2020 року (день повернення орендованого майна по акту приймання-передачі), яка становить 6965,72 грн.
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Положеннями статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Враховуючи наявність між сторонами договірних відносин щодо оренди частини приміщення площею 8 кв.м до правовідносин з приводу використання вказаного об'єкта оренди не відповідно до мети оренди підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють деліктні правовідносини.
Так, протиправна поведінка ФОП ОСОБА_1 полягала у використанні об'єкта оренди не відповідно до мети, яка передбачена в договорі; наявність шкоди полягає в тому, що за умови укладання договору оренди державного нерухомого майна площею 8 кв.м. з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів розмір орендної плати, яка підлягала б перерахуванню до Державного бюджету, становив би більше, ніж було фактично сплачено ФОП ОСОБА_1 ; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає в тому, що у разі укладення договору оренди на площі, що дійсно використовуються ФОП ОСОБА_1 із метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів та непродовольчих товарів (на законних підставах), Держава отримала б кошти в тому розмірі, який чітко визначається за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786; вина відповідача полягала в тому, що він, як орендар, погодився із усіма істотними умовами договору оренди №587 від 05 жовтня 2017 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору належним чином, а тому усвідомлював протиправність своїх дій, самовільно використовуючи об'єкт оренди з іншою метою ніж та, що була обумовлена сторонами в договорі та відповідно погоджена в установленому законом порядку.
Натомість до правовідносин щодо незаконного використання орендарем додаткової площі 20,10 кв.м. нежитлового приміщення підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють кондиційні правовідносини, так як відбулося набуття відповідачем майна позивача за відсутності правової підстави, оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини щодо використання цієї частини нерухомого майна.
З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач нерухомим державним майном без достатньої правової підстави за рахунок власника цього приміщення зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов'язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Як зазначалось вище, позивачем встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 приміщення загальною площею 28,10 кв.м. першого поверху будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу: продовольчих товарів - 26,10 кв.м.; непродовольчих товарів - 2 кв.м.
Згідно додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786, при розміщенні торговельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів застосовується орендна ставка в розмірі 18%, при розміщенні торговельних об'єктів з продажу продовольчих товарів. крім товарів підакцизної групи застосовується орендна ставка в розмірі 8% від оціночної вартості орендованих приміщень.
З врахуванням наведеного, відповідно до розрахунку позивача, здійсненого на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу та Договору, ФОП ОСОБА_1 підлягає до сплати за період з 01 липня 2020 року по 05 жовтня 2020 року (акт повернення майна) 13931,43 грн орендної плати, з яких 6965,72 грн до Державного бюджету України ( 50%, як це передбачено п.3.5. Договору).
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, 03 вересня 2021 року припинено підприємницьку діляьність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 року у справі № 6-125цс13, від 09.08.2017 року у справі № 915/1056/16 та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17.
Враховуючи вищевикладене ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року замінено первісного відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин 1 і 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, відповідачем не подано суду жодних доказів які б спростовували доводи позивача.
Отже, з огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення шкоди за використання державного майна в розмірі 6965,72 грн - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) шкоду за використання державного майна в розмірі 6965,72 грн, в дохід Державного бюджету України, за наступними реквізитами: Чернів.ГУК/ Чернівецький р-н/, 22080200, код ЄДРПОУ 37836095, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UА668999980313080093000024407.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Код 42891875, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА338201720343140002000142097, МФО 820172.
У судовому засіданні 13 грудня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 22 грудня 2021 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок