Шаргородський районний суд
Вінницької області
21 грудня 2021 року
м. Шаргород
Справа № 152/1363/21
Провадження № 2-а/152/22/21
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючої судді Соколовської Т.О.,
секретаря судових засідань Здищук А.С.,
з участю
представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бочевара М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бочевар М.П. до провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича, Державної служби України з питань безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України,
інші учасники справи - не прибули,
встановив:
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача
08.11.2021 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бочевар М.П., звернувся до суду з адміністративним позовом до провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Л.М., Державної служби України з питань безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00000446 від 21.10.2021, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132 - 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.04.2021 він передав за договором оренди автомобіля у платне користування належний йому автомобіль марки MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , строком на три роки. Відповідно до акту приймання - передачі до договору оренди №2 від 02.04.2021 позивач передав, а ОСОБА_2 прийняв вищезазначений транспортний засіб в оренду. ОСОБА_2 здійснює перевезення орендованим автомобілем вантажу приватного підприємства «O.L.KAR - АГРОЗООВЕТ - СЕРВІС».
26.10.2021 він отримав оскаржувану постанову відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 21.10.2021 о 5 год.43 хв.за адресою М-04 км 186 +237 Донецька область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 15,9% (4,181 тон).
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00000446 від 21.10.2021, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132 - 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. вважає протиправною, просить її скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити та стягнути з відповідача на його користь судові витрати, з огляду на те, що він не є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення. Крім того у справі відсутні докази, які свідчать про налагодженість системи зважування в русі WIM, похибку зважування, наявність зони габаритно - вагового контролю та доказів перевищення нормативних параметрів, визначених п.22.5 Правил дорожнього руху України.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бочевар М.П., який приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж самі обставини, що і в позовній заяві. Просив постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00000446 від 21.10.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132 - 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн визнати протиправною, скасувати її, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача Державної служби України з питань безпеки на транспорті - адвокат Гонтар П.А., на виклик суду не прибула, від неї поступила заява про розгляд справи у її відсутності. Із відзиву, який надійшов до суду 24.11.2021 та додаткових пояснень вбачається, що на переконання представника відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки у розумінні ст. 14-3 КУпАП ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132 - 1 КУпАП, так як не подав відомостей про належного користувача транспортним засобом до Єдиного державного реєстру транспортних засобів на момент розгляду справи. Ті обставини, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України без отримання на те спеціального дозволу формує в діях ОСОБА_1 склад вказаного адміністративного правопорушення. При цьому технічний засіб фіксації адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювання техніки, затвердженого постановою КМ України від 24.02.2016 №163, що підтверджується сертифікатом перевірки типу, сертифікатом відповідності, а також експертним висновком, а зона габаритно - вагового контролю була облаштована дорожніми знаками, що підтверджується схемою організації дорожного руху.
Відповідач - провідний фахівець відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюк Л.М. на виклик суду не прибув,
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідачів
29.11. та 10.12.2021 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бочевара М.П. надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконфереції (а.с.85 - 86, 102).
01.12.2021 від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - адвоката Гонтар П.А. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконфереції (а.с.94).
02.12.2021 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бочевара М.П. надійшла заява про відкладення судового розгляду (а.с.97 - 98).
03.12.2021 від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - адвоката Гонтар П.А. надійшла заява про розгляд справи в її відсутності (а.с. 29).
14.12.2021 від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - адвоката Гонтар П.А. надійшла заява про про відкладення судового розгляду (а.с.140).
Інших заяв і клопотань від учасників справи не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 09 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін з особливостями, встановленими для розгляду термінових адміністративних справ у ст.ст. 268 - 271, 286 КАС України (а.с.63 - 64).
Ухвалою судді від 09.11.2021 запропоновано відповідачам - Державній службі України з питань безпеки на транспорті; провідному фахівцю відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюку Л.М. в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, роз'яснено наслідки ненадання відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин.
24.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Державної служби України з питань безпеки на транспорті - адвоката Гонтар П.А. (а.с.70 - 80).
Ухвалами суду від 29.11., 10.12. 2021 визначено участь представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бочевара М.П. в судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с. 91 - 92; 103 - 104).
Ухвалою суду від 02.12.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача Державної служби України з питань безпеки на транспорті - адвоката Гонтар П.А. про участь в судовому засіданні 03.12.2021 в режимі відеоконференції відмовлено (а.с.95).
ІV. Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли публічно-правові відносини з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 .
02.04.2021 позивач передав за договором оренди автомобіля у платне користування належний йому автомобіль марки MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , строком на три роки. Відповідно до акту приймання - передачі до договору оренди №2 від 02.04.2021 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв вищезазначений транспортний засіб в оренду.
ОСОБА_2 здійснює перевезення орендованим автомобілем вантажу приватного підприємства « O.L.KAR - АГРОЗООВЕТ - СЕРВІС».
20.10.2021 о 13 год.30 хв. водій ОСОБА_2 виїхав з м.Шаргород за маршрутом 43/Запоріжський на автомобілі MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до маршрутного листа № 74704 від 19.10.2021 водій перевозив вантаж з м.Шаргород до Криворізької та Запоріжської областей (а.с.38).
Згідно маршрутного листа та видаткових накладних автомобіль виїхав з вантажем загальною масою 10022 кг, який був розфасований по коробкам та закріплений рівномірно по периметру напівпричепа від першої точки перевантаження до останньої. Всього водій здійснив вісім перевантажень вантажу, перше перевантаження відбулося 21.10.2021 о 12 год.15 хв.(а.с.39 -42).
Встановлено, що 21.10.2021 провідним фахівцем відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюком Л.М. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ №00000446 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
З постанови вбачається, що 21.10.2021 о 5 год.43 хв.за адресою М-04 км 186 +237 Донецька область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 15,9% (4,181 тон), за що власника транспортного засобу ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132 - 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Порушення зафіксоване за допомогою технічного засобу WAGA - WIM35, зав.№7, який відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134 - 1:2010 та ДСТУ 7363:2013 і має сертифікат відповідності UA.TR.113 - 0619/05F - 21 від 13.04.2021 (а.с.78 - 80).
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
До відзиву на позов представником відповідача долучено копії наступних документів: копію сертифікату відповідності типу засобів вимірювальної техніки UA.TR.113 - 0619/05F - 21 від 23.07.2021, копію сертифіката перевірки типу, копію експертного висновку щодо відповідності автоматичного контролю у русі «WAGA» вимогам нормативних документів, копію схеми організації руху(а.с. 78 - 83).
Як вбачається з сертифікату відповідності UA.TR.113 - 0619/05F - 21 від 23.07.2021 прилад автоматичний для зважування дорожніх засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго - габаритного контролю «WAGA») за результатами проведених досліджень та випробувань відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA - WIM35 таким вимогам були проведені випробування, викладені в п.5.2 ДСТУ OIML R 134 - 1 та 4.2.1, 4.4.2 ДСТУ 7363:2013, зокрема випробування в русі; випробування для основної похибки під час випробування в русі; оцінювання програмного продукту Wimer версія 2.408.034. Клас точності під час визначення маси транспортного засобу в русі - 10. Клас точності під час визначення навантаження на одинарну вісь та групу осей - F. Розташований: автомобільна дорога М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварене (на м.Волгоград через м.м. Дніпро, Донецьк ), км 186 + 337 (а.с.78 - 79).
Відповідно до експертного висновку, зареєстрованого в Адміністрації ДС спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.12.2020 за №1211 автоматичний пункт ваго - габаритного контролю у русі «WAGA» відповідає виморгам нормативних документів «Автоматичний пункт ваго - габаритного контролю у русі «WAGA». Технічні вимоги за критерієм технічного захисту інформації» з рівнем гарантії Г-2 (а.с.80).
Із копії сертифікату перевірки типу UA.TR.113 - 0619- 21 від 14.03.2021 вбачається, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго - габаритного контролю «WAGA») відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам Технічного регламенту (а.с.83).
Згідно копії схеми організації дорожнього руху зона габаритно - вагового контролю була облаштована дорожніми знаками (а.с.81).
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.
За змістом приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17; 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, 14.08.2019 у справі № 199/8466/16.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція ) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Таким чином судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно.
Згідно з положеннями ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодекс
Доказами у адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст.ст. 72 -77 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються...
Відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншим встановленим законом способом.
Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України регулюються Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306 (далі - ПДР).
Статтею 53 ЗУ «Про дорожній рух» встановлено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 1.3 ПДР України регламентовано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч.4 ст.6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.3 Положення).
Згідно з п.п.1 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
За приписами п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно п.7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Таким чином Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п.2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п.4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення перевірок на дорозі.
Відповідно до ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 1222, частини друга, третя статті 1321, стаття 1322, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 1331, стаття 1332, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема
на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 1222, частини друга, третя статті 1321, стаття 1322, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 1331, стаття 1332).
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху
Пунктом 22.5 ПДР України встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
В контексті п.22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16.
У справі, що розглядається позивачем не надано доказів у підтвердження того, що транспортний засіб MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 мав спеціальний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документ про внесення плати за проїзд.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Приписами ч.2 ст.132-1 КУпАП визначено наступне порушення: «Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно оскаржуваної постанови від 21.10.2021 перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу складало 15,9% (4,181 тон).
14 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
За правилами ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не повинен нести адміністративну відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП у зв'язку з тим, що транспортний засіб перебував у користуванні іншої особи з огляду на наступне.
Загальним суб'єктом адміністративного проступку (правопорушення) вважається осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.
Спеціальним суб'єктом є особа, яка може бути визнана суб'єктом конкретного адміністративного правопорушення, а відтак притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім ознак загального суб'єкта, певних додаткових ознак.
Такими додатковими ознаками, зокрема, можуть бути: громадянство; вік; наявність статусу посадової особи або конкретна займана посада; стан здоров'я або фізіологічний стан особи; родинні зв'язки; професія; рід або сфера професійної діяльності; факт наділення певними правами, обов'язками або факт позбавлення суб'єктивного права чи його відсутності; факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності; спеціальний правовий статус, деякі інші ознаки.
Суб'єктами адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), виступають юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб. Такими особами можуть бути власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах. До останніх, зокрема, належать володарі транспортних засобів, тимчасово ввезених на митну територію України для власного користування більш як на два місяці.
Отже, суб'єктом правопорушення даної категорії справ можуть бути належний користувач транспортного засобу, фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб, керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; особа, яка ввезла транспортний засіб на іноземній реєстрації на територію України.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 на праві власності.
Окрім цього, до матеріалів позовної заяви позивач долучив копію договору оренди автомобіля № 2 від 02.04.2021, із якого вбачається, що вказаний транспортний засіб переданий в оренду ОСОБА_2 строком на три роки (а.с.53 - 59).
Відповідно до п.п.2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2019 №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Як зазначалось вище, відповідно до ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Таким чином, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Постановою КМУ від 14.11.2018 №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пункту 3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Звертаючись до суду з позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу MAN TGА 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Вказані вимоги ЦК України не дотримані сторонами договору.
Між тим, позивач фактично посилається на існування підстави для звільнення його від адміністративної відповідальності, а саме передача ним власного автомобіля іншій особі до моменту вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 279-1 КУпАП передбачені випадки звільнення особи від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення - якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У даній справі позивачем не було надано жодних доказів, які підтверджували б існування вище зазначених підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Не виконання відповідних дій унеможливлює звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Твердження позивача про те, що технічний засіб, який проводив вимірювання, передає некоректні дані і має значні похибки суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях.
Судом встановлено, що оспорюване правопорушення зафіксоване за допомогою технічного засобу WAGA - WIM35, зав.№7, який відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134 - 1:2010 та ДСТУ 7363:2013 і має сертифікат відповідності UA.TR.113 - 0619/05F - 21 від 13.04.2021 (а.с.78 - 80).
Із сертифікату відповідності UA.TR.113 - 0619/05F - 21 від 23.07. 2021 прилад автоматичний для зважування дорожніх засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго - габаритного контролю «WAGA») за результатами проведених досліджень та випробувань відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA - WIM35 таким вимогам були проведені випробування, викладені в п.5.2 ДСТУ OIML R 134 - 1 та 4.2.1, 4.4.2 ДСТУ 7363:2013, зокрема випробування в русі; випробування для основної похибки під час випробування в русі; оцінювання програмного продукту Wimer версія 2.408.034. Клас точності під час визначення маси транспортного засобу в русі - 10. Клас точності під час визначення навантаження на одинарну вісь та групу осей - F. Розташований: автомобільна дорога М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварене (на м.Волгоград через м.м. Дніпро Донецьк), км 186 + 337 (а.с.78 - 79).
Відповідно до експертного висновку, зареєстрованого в Адміністрації ДС спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.12.2020 за №1211 автоматичний пункт ваго - габаритного контролю у русі «WAGA» відповідає вимогам нормативних документів «Автоматичний пункт ваго - габаритного контролю у русі «WAGA». Технічні вимоги за критерієм технічного захисту інформації» з рівнем гарантії Г-2 (а.с.80).
Із копії сертифікату перевірки типу UA.TR.113 - 0619- 21 від 14.03.2021 вбачається, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго - габаритного контролю «WAGA») відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам Технічного регламенту (а.с.83).
За вказаних обставин, суд вважає, що прилад автоматичний для зважування дорожніх засобів у русі WAGA - WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго - габаритного контролю «WAGA») може використовуватись для автоматичного зважування вантажу.
Отже, враховуючи зібрані докази проходження вказаним пристроєм процедури сертифікації в Україні, суд не вбачає підстав вважати, що встановлена ним вага вантажу у місці вчинення спірного правопорушення не відповідала дійсності.
Що стосується доводів представника позивача про те, що зона габаритно - вагового контролю не була ооблаштована дорожніми знаками суд зазначає наступне.
За приписами ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» зона габаритно - вагового контролю - облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно - вагового контролю.
Відповідно до п.5 Додатку до постанови №1174 від 27.12.2019 «Вимоги до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті» ділянка автомобільної дороги, на якій здійснюється габаритно - ваговий контроль, повинна бути облаштована необхідними технічними засобами організації дорожнього руху відповідно до проекту (схеми) організації дорожнього руху, погодженого з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Є очевидним, що у разі відсутності відповідних знаків згідно ПДР України не було б можливим введення в експлуатацію вище зазначеного автоматичного пункту.
Крім того, при розгляді справи, встановлено, що згідно копії схеми організації дорожнього руху зона габаритно - вагового контролю була облаштована дорожніми знаками (а.с.81).
Представник позивача - адвокат Бочевар М.П. як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на повідомлення Служби автомобільних доріг у Донецькій області від 05.11.2021 про те, що станом на 21.10.2021 на автомобільній дорозі М-04 у Донецькій області систем зважування в русі WIM встановлено не було (а.с.118).
Суд вважає це ствердження помилковим з огяду на наступне.
Із інформаційної картки габаритно - вагового контрою вбачається, що транспортний засіб НОМЕР_1 зафіксовано за дорогою : М - 04 Знамянка - Луганськ- Ізварене (на м.Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк, км 186 +237 (заводський номер7) 2021- 10 - 21 05:43:48:.686, координати 48.3992 34.83017, із перевищенням вагових параметрів (а.с. 148).
Із повідомлення Державного агентства автомобільних доріг від 20.12.2021 №5741/1/07-01/16-5958/10 - 21 вбачається, що майданчик зважування в русі WIM 20 (WAGA-WIM 35, заводський № 7) був споруджений на км 186+337 автомобільної дороги М-04 3нам'янка - Луганськ - Ізварине.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 416 внесено зміни до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, який додається до постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 55 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», відповідно до яких передбачено об'єднання доріг М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка та М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине в М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине.
Таким чином, фактичне місце розташування майданчика зважування в русі WIM 20 (WAGA-WIM 35, заводський № 7) не змінилось, але його теперішня адреса відповідає км 949+526 автомобільної дороги М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине. (а.с.147).
На думку суду, та обставина, що у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зазначена стара адреса місця розташування майданчика зважування в русі WIM 20 (WAGA-WIM 35, заводський № 7) не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення.
Факт фіксації події адміністративного правопорушення підтверджується також витягом з програми АРМ (а.с. 149).
Так само необґрунтованими є доводи представника позивача про те, що при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано властивості вантажу, який перевозився, оскільки такі доводи ґрунтується на невірному тлумаченні п.22.5 Правил дорожнього руху, який імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.
В контексті п.22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16.
Суд вважає також помилковим посилання представника позивача на порушення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879, у зв'язку з тим, що в пункті першому вказаного Порядку зазначено, що його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.
Отже, ці та решта доводів представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бочевара М.П. про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, на думку суду, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи.
Відповідно до п.п.16,17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Згідно ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищенаведені положення законів України та інших нормативних актів, проаналізованих вище, суд приходить до висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бочевара М.П. про те, що в оскаржуваній постанові відсутній необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені законодавцем та закріплені в п.17 Порядку №1174, а також ст.283 КУпАП і виконані відповідачем.
Окрім цього, постанова підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки (а.с.36).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( п.23 рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року).
VІ. Висновки суду
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суда відсутні.
Керуючись статтями 19, 55 Конституції України, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року), ст.ст. 2, 5, 6, 9, 10 - 12, 19, 20, 71, 72, 73, 77, 78, 90, 94, 242 - 245, 286 КАС України, на підставі ст.ст. 7, 9, 14 - 3, 132 - 1, 229, 251, 256, 258, 279, 279 - 7, 280, 283 - 285 КУпАП, ст..ст. 14, 29,53 ЗУ «Про дорожній рух», ст. ст.1, 6, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги».,
суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бочевар М.П. до провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича, Державної служби України з питань безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України - відмовити.
Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КАС України на рішення може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії рішення суду.
Повне ім'я (найменування сторін):
позивач:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 22.04. 2002, РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідачі:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), код ЄДРПОУ39816845, адреса місцязнаходження юридичної особи: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14;
- Провідний фахівець відділу цифрової трансформації та інформаційно - технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюк Любомир Миколайович, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, інші дані ідентифікуючі особу відсутні.
Рішення ухвалено та проголошено 21.12.2021.
Головуючий суддя: Т.О. Соколовська