ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 грудня 2021 року Справа № 923/1449/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 147357,05 грн.
без виклику представників сторін
Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, ідентифікаційний код 33404067) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. ЗАЛІЗНИЧНА, буд. 8, ідентифікаційний 01235573) про стягнення за договором бербоутного чартеру від 31.03.2021 року № 44 суми основної заборгованості в розмірі 143356,80 грн, пені - 3375,76 грн, відсотків річних - 624,49 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.11.2021 року за вх. № 8871/21 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій просить суд: прийняти визнання Комунальним підприємством «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради позовних вимог Державного підприємство «Адміністрація річкових портів» у справі №923/1449/21 про стягнення заборгованості: 143 356,80 грн основної заборгованості, 3 375,76 грн пені та 624,49 грн процентів річних, яка виникла за договором стандартного бербоутного чартеру від 31.03.2021 №44; вирішити питання про повернення Позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Між державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (далі-Позивач) та комунальним підприємством "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (далі- Відповідач) було укладено договір бербоутного чартеру теплоходу «Арарат» від 31.03.2021 року № 44 (надалі - Договір та/або бербоутний чартер), строком на 9 місяців.
31.03.2021 відповідно до ст. 29 Договору, теплохід було передано у чартер та складено акт здачі- приймання судна.
Відповідно до ст.ст. 21, 28 Договору, розмір чартерної плати складає 215035,21 грн. за 9 місяців та сплачується щоквартально, до 5 числа місяця, який йде за звітнім кварталом, починаючи з 01.04.2021.
Позивач зазначає, що Відповідач, в порушення умов Договору, допустив прострочення чартерної плати за наступні періоди:
- розмір плати за II квартал 2021 року складає 71678,40 гри. (сума основного боргу).
- розмір плати за III квартал 2021 року складає 71678,40 грн. (сума основного боргу).
Відтак, станом на 12.10.2021 сума заборгованості за Договором складає 143356,80 грн, яку у добровільному порядку відповідач не сплатив.
Відповідно до ст. 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру за прострочення сплати платежів визначених статтею 28 цього чартеру, Фрахтувальники сплачують на користь Судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Позивачем нарахована відповідачу за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань пеня у розмірі 3375,76 грн та сума 3 % річних у розмірі 624,49 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір в силу статті 174 ГК України та статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
За приписами статті 912 Цивільного кодексу України, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам; порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Так, за змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 204, ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Матеріалами справи підтверджено, що 31.03.2021 у відповідності до статті 29 Договору, теплохід «Арарат» було передано у чартер, про що складено Акт прийому-передачі судна № 1.
Сторонами були підписані без зауважень Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за другий та третій квартал 2021 року.
Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:
- рахунок-фактура № ДП-0000307 від 24.06.2021 на суму 71678,40 грн;
- рахунок-фактура № ДП-0000527 від 22.09.2021 на суму 71678,40 грн.
Матеріали справи свідчать, що КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» в порушення приписів умов Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за надані послуги відповідно до зазначених рахунків на оплату.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 143356,80 грн є обґрунтованими та правомірними.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру, сторонами були передбачені штрафні санкції, а саме пеня, за неналежне виконання зобов'язань.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем правомірно нараховані відповідачу пеня у розмірі 3375,76 грн та 3% річних у розмірі 624,49 грн. Так, позовні вимоги, щодо стягнення таких сум з відповідача є обґрунтованими.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги визнання відповідачем позову, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 4958 від 11.10.2021 року у розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма передбачена ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне повернути позивачу з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1135,00 грн.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 130, 191, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» (73026, м. Херсон, вул. Залізнична, 8, код ЄДРПОУ 01235573) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, буд. 40, код ЄДРПОУ 33404067) суму основної заборгованості в розмірі 143356,80 грн, суму пені у розмірі 3375,76 грн, суму 3 % річних у розмірі 624,49 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1135,00 грн.
3. Повернути Державному підприємству «Адміністрація річкових портів» (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, буд. 40, код ЄДРПОУ 33404067) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1135,00 грн, сплачений згідно платіжного доручення № 4958 від 11.10.2021 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи 923/1449/21.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підпису повного тексту рішення 22.12.2021.
Суддя В.П.Ярошенко