ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 грудня 2021 року м.Херсон Справа № 923/1408/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, справу за позовом: Управління Головного Каховського магістрального каналу, смт.Любимівка, Каховського р-ну, Херсонської області, ідентифікаційний номер юридичної особи ЄДРПОУ 01034662
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця Павкович Катерини Іванівни, с.Сиваське, Новотроїцького р-ну, Херсонської області , код НОМЕР_1
про стягнення 285804,20 грн. за договором №72075/96/02-11/214 від 27.04.2018р.
учасники справи не викликались
Процесуальні дії по справі.
Управління Головного Каховського магістрального каналу 27.10.2021 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ФОП Павкович К.І. у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за наданні послуги згідно договору № 72075/96/02-11/214 «Про надання послуг, пов'язаних із транспортуванням (перекиданням) та забором води із використанням водозабірних споруд для подиву сільськогосподарських культур» від 27.04.2018 року станом на 21.10.2021 року у сумі 221724,08 грн. (сума основного боргу), 44489,43 грн. (інфляційне збільшення), 19590,69 грн. (три проценти річних), всього стягнути 285804,20 грн. Судові витрати просили покласти на Відповідача.
Позивач у позовній заяві посилається на наступні обставини:
27.04.2018 року між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу (надалі - Управління, Виконавець І, Позивач), Фізичною особою - підприємцем Павкович Катериною Іванівною (надалі - Замовник, Відповідач), Новотроїцьким УВГ (надалі - Виконавець II) та Херсонським обласним управлінням водних ресурсів (надалі - Виконавець III) було укладено Договір № 72075/96/02-11/214 «Про надання послуг, пов'язаних з транспортування (перекиданням) та забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур» (надалі - Договір). Відповідно до складених між сторонами Актів наданих послуг з перекидання (транспортування) води, Управлінням були надані Замовнику послуги в травні на суму 36626,59 грн. Акт від 31.05.2018р., в червні на суму 62349,36 грн. Акт від 30.06.2018р., в липні на суму 59969,50 грн. Акт від 31.07.2018року, в серпні на суму 42705,00 грн. Акт від 31.08.2018р., у вересні на суму 12909,21 грн. Акт від 30.09.2018р., в жовтні на суму 7164,42грн. Акт від 31.10.2018 року. Зазначені акти містять всі необхідні реквізити, засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені їх печатками. На підставі актів наданих послуг з перекидання (транспортування) води Відповідачу постійно надавались рахунки на оплату зазначених послуг. Таким чином, свої договірні зобов'язання Позивач виконав в повному обсязі. Всього за період травень - жовтень 2018 року Управліннями для потреб відповідача було надано послуг на загальну суму 221724,08 гривень, які не сплачені Відповідачем до теперішнього часу.
Таким чином станом на 21.10.2021 року, Відповідач повинен сплатити суму заборгованості за Договором в розмірі 221724,08грн. (сума основного боргу), а також 44 489,43грн. (інфляційне збільшення), 19590,69грн. (3% річних), що разом складає до сплати 285 804,20 грн.
Ухвалою суду від 01.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Відповідача, відповідно до ст.251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): - відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення; - заяви та клопотання (у разі їх наявності); - копії статутних та реєстраційних документів. Роз'яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Зобов'язано Позивача, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий) надати суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): - оригінал фіскального чеку та накладної про надіслання позову відповідачу; - відповідь на відзив; - заяви та клопотання (у разі їх наявності).
Копію ухвали надіслано сторонам по справі. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 01.11.2021р. направлена Позивачу в електронному вигляді (довідка про доставку електронного листа а.с.33), Відповідач отримав копію ухвали - 09.11.2021р.
19.11.2021р. представником Відповідача адвокатом Предместніковим О.Г. надано до суду відзив, за яким вимоги Позивача не визнаються з наступних підстав:
Посилаючись на норми ч.1 ст. 256 ЦК України, ст.ст.252-255 ЦК України, ч.1 ст.261 ЦК України, ст. 257 ЦК України Відповідач зазначає, що пунктом 4.2.3. Договору визначено порядок сплати вартості послуг, а саме Сплата за фактично забрані обсяги води здійснюється Замовником до 10 числа в наступному за звітним місяцем за договірною ціною. При цьому, як вказано у позові Управлінням були надані Замовнику послуги: - в травні на суму 36626,59 грн. Акт від 31.05.2018.; - в червні на суму 62349,36 грн. Акт від 30.06.2018р.; - в липні на суму 59969,50 грн. Акт від 31.07.2018 року; - в серпні на суму 42705,00 грн. Акт від 31.08.2018р.; - в вересні на суму 12909,21 грн. Акт від 30.09.2018р.; в жовтні на суму 7164,42 грн. Акт від 31.10.2018р.
Оскільки кінцевою датою сплати за фактично забрані обсяги води є 10-те число в наступному за звітним місяцем. З урахуванням наявності у відповідача обов'язку сплатити за фактично забрані обсяги води до 10 числа в наступному за звітним місяці, відповідач мав сплатити вартість послуг позивача, які вказано у актах наданих послуг з перекидання (транспортування) води у наступні строки: - акт від 31.05.2018р. у сумі 36626,59 грн. до 10 червня 2018р., граничний строк оплати 11 червня 2018р., оскільки 10 червня 2018р. - неробочий день, а з 12 червня 2018р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті цих послуг; - акт від 30.06.2018р. у сумі 62349,36 грн. до 10 липня 2018р., а з 11 липня 2018р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті цих послуг; - акт від 31.07.2018 р. у сумі 59969,50 грн. до 10 серпня 2018р., а з 11 серпня 2018р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті цих послуг; - акт від 31.08.2018р. у сумі 42705,00 грн. до 10 вересня 2018р., а з 11 вересня 2018р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті цих послуг; - акт від 30.09.2018р. у сумі 12909,21 грн. до 10 жовтня 2018р., а з 11 жовтня 2018р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті цих послуг.
Отже, як вказує Відповідач, трирічний строк позовної давності щодо строку виконання зобов'язання за травень на суму 36626,59 грн. (акт від 31.05.2018р.); червень на суму 62349,36 грн. (акт від 30.06.2018р.); липень на суму 59969,50 грн. (акт від 31.07.2018 р.); серпень на суму 42705,00 грн. (акт від 31.08.2018р.) та вересень на суму 12909,21 грн. (акт від 30.09.2018р.) сплив.
Однак, Позивач звернувся з позовом до суду 27.10.2021 року - поза межами строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, тобто після спливу трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язання. У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищевикладене ФОП Павкович К.І. вважає позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором №72075/96/02-11/214 від 27.04.2018р. в сумі 285804,20 грн. такими, що не підлягають задоволенню, просила застосувати позовну давність щодо стягнення з ФОП Павкович К.І. заборгованості за договором № 72075/96/02-11/214 від 27.04.2018р. у сумі 36626,59 грн. згідно акту від 31.05.2018р.; у сумі 62349,36 грн. згідно акту від 30.06.2018р.; у сумі 59969,50 грн. згідно акту від 31.07.2018 р.; у сумі 42705,00 грн. згідно акту від 31.08.2018р.; у сумі 12909,21 грн. згідно акту від 30.09.2018р. та відмовити у задоволенні позову щодо стягнення цих сум, а також відмовити у задоволенні нарахованих на ці суми трьох відсотках річних та інфляційних збитках, у зв'язку зі спливом позовної давності.
26.11.2021р. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка вмотивована тим, що Відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги з Позивачем до 10.11.2018р., однак зобов'язання по оплаті послуг не виконав до теперішнього часу, наслідком чого за ним обліковується заборгованість перед Позивачем в сумі 221724,08 грн.
Позивач вважає необґрунтованим твердження Відповідача, що трирічний строк позовної давності щодо строку виконання зобов'язання за травень на суму 36626,59 грн. (акт від 31.05.2018р.); червень на суму 62349,36 грн. (акт від 30.06.2018р.); липень на суму 59969,50 грн. (акт від 31.07.2018 р.); серпень на суму 42705,00 грн. (акт від 31.08.2018р.) та вересень на суму 12909,21 грн. (акт від 30.09.2018р.) сплив, оскільки підписуючи в травні 2018 року Акт наданих послуг з перекидання (транспортування) води (надалі Акт) від 31.05.2018 року Відповідач своїм підписом та печаткою засвідчив, що за травень 2018 року отримав послуг від Виконавця І на суму 36626,59 грн., а також має заборгованість за попередні періоди (за наданні послуги відповідно до договору № 72075/96/02-12/400 від 20.04.2016 року та договору №72075/96/02-12/242 від 07.04.2017) перед Виконавцем І на суму 91589,02грн., що разом складає 128215,61грн. Актом від 30.06.2018р. Відповідач засвідчив, що отримав послуг в червні 2018 року на суму 62349,36 грн. та має загальну заборгованість 190564,97грн; Актом від 31.07.2018р. Відповідач засвідчив, що отримав послуг в липні 2018р. на суму 59969,50 грн. та має загальну заборгованість 250534,47грн; Актом від 31.08.2018 року, Відповідач засвідчив, що отримав послуг в серпні 2018 р. на суму 42705,00 грн. та має загальну заборгованість 293239,47грн.; Актом від 30.09.2018р. Відповідач засвідчив, що в вересні 2018р. отримав послуг на суму 12909,21 грн. та має загальну заборгованість 306148,68грн.; Актом від 31.10.2018р. Відповідач засвідчив, що в жовтні 2018р. отримав послуг на суму 7164,42 грн. та має загальну заборгованість 313313,10грн.
Вищенаведене підтверджує, що Відповідач Актом від 31.10.2018 року засвідчив своїм підписом та печаткою, що має заборгованість перед Позивачем у сумі 313313,10грн. з якої 91589,02грн. сума заборгованості за попередні роки та 221724,08 грн. сума заборгованості за надані послуги в 2018 році, відповідно до Договору № 72075/96/02-11/214 від 27.04.2018 року.
Посилаючись на норми ст.264 ЦК України та п. 4.4. Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Виходячи з вищевикладеного строк позовної давності слід відраховувати з 31.10.2018 року, з дати підписання Відповідачем Акту від 31.10.2018р., що засвідчує визнання Відповідачем заборгованості за надані послуги відповідно до Договору. Окрім іншого, Позивач зазначає, що заборгованість за надані послуги в 2016 році у сумі 30000,00грн. була стягнута з Відповідача відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 14.04.2020 року справа № 923/142/20; заборгованість за надані послуги в 2017 році у розмірі 61589,02грн. на даний час стягується в примусовому порядку, справа № 923/1409/21. З урахуванням всього вищевикладеного, Позивач вважає аргументи Відповідача наведені у відзиві, необґрунтованими.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
27.04.2018 року між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу (надалі - Управління, Виконавець І, Позивач), Фізичною особою - підприємцем Павкович Катериною Іванівною (надалі - Замовник, Відповідач), Новотроїцьким УВГ (надалі - Виконавець II) та Херсонським обласним управлінням водних ресурсів (надалі - Виконавець III) було укладено Договір № 72075/96/02-11/214 «Про надання послуг, пов'язаних з транспортування (перекиданням) та забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур», з відповідними додатками до нього (надалі - Договір, а.с.11-20).
Предметом Договору п. 1.1. визначено, що Замовник замовляє, а Виконавець І, Виконавець II, Виконавець III зобов'язуються надати послуги в порядку та на умовах, визначених даним Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Умовами Договору визначено, що Виконавець І зобов'язаний здійснювати забір води з Каховського водосховища та транспортувати (перекидати) її до точки водозабору Виконавця II (п.2.1.1. Договору), від якого в подальшому отримує воду Замовник. За п.2.1.2. Договору на основі заявки Виконавця ІІ (додаток №7 до Договору), виписувати Замовнику рахунок на оплату послуг з транспортування (перекидання) води за договірною ціною. Після надходження коштів на рахунок Виконавця І надавати протягом доби Виконавцю ІІ інформацію про оплачені обсяги води Замовником для забезпечення транспортування (перекидання) заявленого обсягу води Замовнику в точку водо виділу Виконавця ІІ (п.2.1.3.).
Відповідно до п. 4.1. Договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється за договірною ціною, яка погоджується Сторонами шляхом підписання Протоколу погодження договірної ціни на послуги з подачі (транспортування) 1 куб.м води для поливу сільгоспкультур між Замовником та Виконавцем І (додаток №5 до договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п.9.1. Договору)
Як визначено Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №5 до Договору, а.с.19) - договірна ціна на послуги з транспортування (перекидання) 1 куб.м води складається із вартості послуг та вартості електроенергії, пов'язаних із перекиданням води від джерела зрошення до зрошувальних та земель-супутників, включаючи роботу головної, перекачуючих насосних станцій, гідротехнічних споруд та покриття втрат в силових трансформаторах, перетоків реактивної енергії, роботи допоміжних механізмів та пристроїв. Розрахунок договірної ціни визначено відповідно до калькуляції договірної ціни з подачі (транспортування) 1 куб.м води Управління Головного Каховського магістрального каналу. За п.4. Додатку №5 вбачається, що вартість послуг з транспортування (перекидання) 1 куб.м. води в обсягах даного договору незмінна і становить 8,79 копійок, вартість електроенергії змінюється в залежності від зміни тарифів на електроенергію, встановлених НКРЕ. П.6 Додатку, цей протокол є підставою для проведення розрахунків вартості послуг з перекидання води, наданих Виконавцем І Замовнику.
Згідно Протоколу погодження договірної ціни між Замовником, Виконавцем ІІ, Виконавцем ІІІ на послуги, пов'язані з забором 1 куб.м. води з точки водо виділу на 2018 рік (Додаток №6 до Договору, а.с.20), Сторонами досягнуто домовленості про розмір договірної ціни на послуги, на підставі розрахунків, виконаних Виконавцями, яка складається із часткової компенсації вартості комплексу робіт, що здійснюються Виконавцями у розмірі 23,44 коп. за 1 куб.м., в тому числі Виконавцем ІІ у розмірі 22,44 коп., Виконавцем ІІІ у розмірі 1,00коп. Вартість послуг з забору води у разі істотної зміни в сторону збільшення ціноутворюючих факторів (вартості ПММ, запчастин, комплектуючих та матеріалів для ремонтно-відновлювальних робіт, тощо) та інших причин, передбачених чинним законодавством України, може бути переглянута.
Відповідно до складених між всіма сторонами Договору Актів наданих послуг з перекидання (транспортування) води, Управлінням були надані Замовнику послуги:
- в травні на суму 36626,59 грн. Акт від 31.05.2018р. (а.с.21);
- в червні на суму 62349,36 грн. Акт від 30.06.2018р. (а.с.22);
- в липні на суму 59969,50 грн. Акт від 31.07.2018 р. (а.с.22);
- в серпні на суму 42705,00 грн. Акт від 31.08.2018р. (а.с.23);
- в вересні на суму 12909,21 грн. Акт від 30.09.2018р. (а.с.21);
- в жовтні на суму 7164,42грн. Акт від 31.10.2018р. (а.с.23).
Зазначені акти містять всі необхідні реквізити, засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені їх печатками сторін.
На підставі актів наданих послуг з перекидання (транспортування) води Відповідачу постійно надавались рахунки на оплату зазначених послуг (а.с.24-26).
Слід зазначити, що дані обставини сторонами не заперечувались.
Таким чином, свої договірні зобов'язання за Договором Позивач виконав в повному обсязі.
Всього за період з травня до жовтня 2018 року Управліннями для потреб Відповідача було надано послуг на загальну суму 221724,08 гривень, які не сплачені Відповідачем до теперішнього часу.
Пунктом 4.2.3. Договору визначено порядок сплати вартості послуг, а саме Сплата за фактично забрані обсяги води здійснюється Замовником до 10 числа в наступному за звітним місяцем за договірною ціною.
У п. 8.3. Сторони Договору визначили, що спори щодо умов договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі не досягнення згоди - в судовому порядку, згідно з чинним законодавством, однак переговори не дали позитивного результату, як-то передбачає п.5.11. Договору, що стало підставою для звернення Позивача із позовом до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, Відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги з Позивачем до 10.11.2018 року, однак зобов'язання по оплаті послуг не виконав, наслідком чого за ним обліковується заборгованість перед Позивачем в сумі 221724,08 грн.
Аргументи, наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані сторонами документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Управління Головного Каховського магістрального каналу до відповідача ФОП Павкович К.І. про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 44489,43грн. та процентів в розмірі 19590,69грн. обґрунтованими, правильність розрахунку яких перевірено судом, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас, стосовно заяви Відповідача викладеної у відзиві про застосування трирічного строку позовної давності до вимог щодо виконання зобов'язання за травень на суму 36626,59 грн. (акт від 31.05.2018р.); червень на суму 62349,36 грн. (акт від 30.06.2018р.); липень на суму 59969,50 грн. (акт від 31.07.2018 р.); серпень на суму 42705,00 грн. (акт від 31.08.2018р.) та вересень на суму 12909,21 грн. (акт від 30.09.2018р.), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Згідно з частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
У відзиві Відповідач зазначає, що позивач звернувся з позовом до суду 27 жовтня 2021 року, тобто поза межами строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, тобто після спливу трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язання.
Однак, суд наголошує та звертає увагу, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває і на день розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, Управління Головного Каховського магістрального каналу, звернувшись до суду 27.10.2021, дотрималось строку позовної давності, який в силу вищенаведеного продовжено з 12.03.2020.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що доводи Відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують вищенаведеного та висновку суду про наявність підстав для відповідальності останнього.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павкович Катерини Іванівни (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Управління Головного Каховського магістрального каналу (74822, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Любимівка., вул. Індустріальна, буд. 4; код ЄДРПОУ 01034662) заборгованість (суму основного боргу) за надані послуги згідно з Договором №72075/96/02-11/214 «Про надання послуг, пов'язаних з транспортування (перекиданням) та забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур» від 27.04.2018 року у розмірі 221724,08 (Двісті двадцять одна тисяча сімсот двадцять чотири гривні 08 копійок) гривень, інфляційні нарахування у розмірі 44489,43 (Сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень 43 копійок) гривень, три проценти річних у розмірі 19590,69 (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 69 копійок) гривень, витрат по сплаті судового збору у розмірі 4287,07 (Чотири тисячі двісті вісімдесят сім гривень 07 копійок) гривень.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 22.12.2021р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна