ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 грудня 2021 року Справа № 923/1457/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАН БІЗНЕС", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК", с. Червоне, Генічеський район, Херсонська область
про стягнення заборгованості в сумі 942438,34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Оберемок Д.О. - адвокат
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАН БІЗНЕС" (код ЄДРПОУ 40172507) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ- ПАК" (код ЄДРПОУ 38317985) про стягнення заборгованості за договором №29/01-20-1С від 29 січня 2020 року у розмірі 942438 (дев'ятсот сорок дві тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 34 копійки, з них:
- сума заборгованості за Договором з урахуванням положень п.6.5.1 Договору - 704 902,63 гривень,
- пеня - 62 216,20 гривень,
- штраф (пункт п. 7.3 Договору) - 125 772,13 гривень,
- користування чужими грошима - 31 108,10 гривень,
- 3% річних - 14 022,38 гривень,
- інфляційні нарахування - 4 416,89 гривень.
Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті за поставлений товар не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 відкрито провадження у справі № 923/1457/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 09.12.2021 о 11:30.
06.12.2021 року до суду від ТОВ "БУШЕЛЬ-ПАК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково, а сам е на суму основного боргу в розмірі 336946,37грн. в решті вимог просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає, що сума основного боргу станом на 25.11.2021 складає 336946,37 грн. Суму штрафу, трьох відсотків річних та інфляційні витрати не визнає, мотивуючи тим, що нарахування розраховуються з суми основного боргу 761575,61, а не з 336946,37 грн. Стягнення суми за користування чужими грошовими коштами не визнає взагалі, оскільки не брав в борг гроші у позивача по договору позики і користувався ними,а має грошове зобов'язання за поставлений товар.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Матеріали справи свідчать, що 29.01.2020 між Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАН БІЗНЕС" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № 29/01-20-1С (далі - Договір).
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином, Договір поставки є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до підпункту 1.1. Договору Постачальник (Позивач) передає у власність Покупцю (Відповідачу) нафтопродукти (далі - Товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.
Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у Заявках, що складаються Покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу Постачальника на умовах Договору.
Підпунктом 3.4. Договору визначено, що фактична кількість поставленого Товару відображається в перевізних документах та видаткових накладних, які є підставою для здійснення остаточних розрахунків між Сторонами.
Розділом 6 Договору, укладеного між Позивачем і Відповідачем, встановлено порядок розрахунків між ними та ціну Товару.
Підпунктом 6.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку - фактури постачальника. Ціна Товару зазначена у рахунку-фактурі є остаточною і є дійсною виключно протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку - фактури. У разі прострочення строку оплати рахунку-фактури, ціна на Товар визначається за поточними цінами діючими на день оплати, що встановлені Постачальником.
За твердженням позивач, останнім відвантажено, а відповідачем отримано товар належної якості та кількості на загальну суму 1826032,10 грн.
Позивач зазначає, що в період з 08 жовтня 2020 року по 28 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК" належним чином виконувало умови Договору та сплачувала за поставку нафтопродуктів в порядку передоплати чи з незначною затримкою оплати з відома та погодженням із Постачальником. На підтвердження своїх тверджень позивач надав Акт звірки взаєморозрахунків від 07 червня 2021 року.
За твердженням позивача, останнім було здійснено п'ять поставок, чотири з яких були сплачені Покупцем (Відповідачем) в строк. На час розгляду справи остання поставка 29 жовтня 2020 року на загальну суму 628 860 гривень 67 копійок з ПДВ є несплаченою в повному обсязі. Факт поставки підтверджується:
- видатковою накладною №1759 від 29.10.2020 року;
- товарно-транспортна накладною від 29.10.2020 року;
- податковою накладною №116 від 29.10.2020;
- акцизною накладною №3090 від 29.10.2020.
Позивач стверджує, що 29 жовтня 2020 року нафтопродукти (паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-ВО), що відповідає вимогами ДСТУ 7688:2015 для ДП-3-Євро5-ВО (2710 19 43 00) в об'ємі 37 732,25 літрів (приведено до температури 15 градусів за Цельсієм) на загальну суму 628 860 гривень 67 копійок з ПДВ було відвантажено Постачальником та отримано Покупцем.
Раніше, 28 жовтня 2020 року Постачальником було виставлено рахунок на вищеозначену суму, однак залишається не сплаченим в повному обсязі та в належний передбаченим Договором поставки строк.
Таким чином 28 жовтня 2020 року у Покупця перед Постачальником виникло договірне зобов'язання на загальну суму з ПДВ - 628 860 гривень 67 копійок з ПДВ. Позивач зазначає, що в період з 29 жовтня 2020 року по день розгляду справи Покупцем було частково сплачено з порушенням умов Договору, що відображено у відповідному Розрахунку заборгованості, який додається до матеріалів справи.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.
Суд критично ставиться до доводів відповідача викладених у відзиві, що враховуючи наступне.
Відповідно до, положень пункту 6.5.1 Договору, у разі прострочення оплати Товару покупцем на один календарний день, ціна неоплаченої частини Товару збільшується на 0.04 грн. за кожен день прострочення.
При цьому пунктом 6.3 Договору покупець зобов'язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальник протягом 1 (одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника. Ціна зазначена у рахунку-фактурі є остаточною і є дійсною виключно протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури. У разі прострочення строку оплати рахунку-фактури, ціна на Товар визначається за поточними цінами діючими на день оплати, грошових коштів.
Відповідно до Розрахунків, що додаються (Додаток №8), сума заборгованості за Договором без урахування штрафних санкцій та з урахуванням збільшення вартості ціни Товару, відповідно до умов пункту 6.5.1. Договору, становить 704 902 гривень 63 копійка.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки №29/01-20-1С, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 704902,63 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар в строки встановлені договором, та з урахуванням ч. 2 ст. 551 ЦК України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочення грошового зобов'язання без обмежень щодо строку такого нарахування.
Відповідно до п. 7.3.1. у разі несплати неустойки у вигляді пені передбаченої п. 7.3 протягом 10 календарних днів, Постачальник має право нарахувати штраф у розмірі 20% вартості (ціни) відвантаженого товару.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань нарахував суму пеню в розмірі 62216,20 грн. та штраф у розмірі 125772,13 грн.
Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 14022,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4416,89 грн.
Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача суми за користування чужими коштами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За користування чужими грошовими коштами особа зобов'язана сплачувати проценти, розмір яких визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). У випадку, якщо грошове зобов'язання порушується, плата за користування чужими коштами трансформується у плату за користування безпідставно збереженими грошовими коштами. Таким чином, плата за користування безпідставно збереженими грошовими коштами могла би бути додатковим інструментом для захисту майнових інтересів кредитора у випадку порушення зобов'язань боржником. Однак тут, як і у випадку із застосуванням облікової ставки НБУ до пені, є окремі питання щодо розміру таких процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами. Так, положеннями ЦК України прямо не передбачено розміру процентів, що нараховуються за таке користування.
Застосування аналогії закону, зокрема, статей 1048, 1057 ЦК України щодо стягнення з відповідача відсотків за користування безпідставно утримуваними грошовими коштами, оскільки ст. 8 цього Кодексу передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). В даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.
Для договірних правовідносин застосовують аналогію закону із положеннями частини 2 статті 1048 ЦК України про проценти за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУ.
Позивач нарахував відповідачу за користування коштами суму в розмірі 31108,10 грн.
Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ- ПАК" (75517, Херсонська область, Генічеський район, с.Червоне, вул.Гагаріна, 90, код ЄДРПОУ 38317985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАН БІЗНЕС" (03057, м.Київ, вул.Мірошниченко Євгенії, буд. 6-11, код ЄДРПОУ 40172507) заборгованість за договором №29/01-20-1С від 29 січня 2020 року у розмірі 942438, з них: сума заборгованості за Договором з урахуванням положень п.6.5.1 Договору в розмірі 704 902,63 гривень, пеня в розмірі 62 216,20 гривень, штраф в розмірі 125 772,13 гривень, користування чужими грошима в розмірі 31 108,10 гривень, 3% річних в розмірі 14 022,38 гривень, інфляційні нарахування в розмірі 4 416,89 гривень та суму судових витрат в розмірі 14136,57 грн.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання повного тексту рішення - 22.12.2021
Суддя В.П.Ярошенко