Справа № 930/1947/21
Провадження №2/930/725/21
07.12.2021 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді - Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Брацлавської селищної ради, ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку,
ОСОБА_2 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Брацлавської селищної ради, ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просила, визнати за нею, право власності в натурі, на земельну ділянку розміром 0,0485 га (485 кв.м), вартістю 17 247 грн. по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позов мотивований тим, що згідно договору даруванні від 25.07.2008, за номером № 150177 та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 25.07.2008, реєстраційний номер 3041867, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.08.2008 року, № 20019300, у неї у приватній спільній частковій власності перебуває 33/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 , 13 липня 2008 року позивачкою виготовила технічний паспорт на вказаний будинок.
Для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд виділена земельна ділянка розміром 0,0485 га, яка заходиться знаходиться її ОСОБА_2 користуванні.
Представник позивача ОСОБА_4 , у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_3 та представника Брацлавської селищної ради до зали судового засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність та визнання позову.
Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 25.07.2008, на праві приватної спільної часткової власності належить, 33/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Також позивачкою, до позовної заяви було надано висновок експерта № 719-16/08/2021-ЕД (в порядку ч. 3 ст. 102 ЦПК України), відповідно до якого, розмір земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , власниці 33/100 частини житлового будинку та господарський будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 - 0,0485 га (485 кв.м).
Відповідно до копії архівної довідки № 01-21-197 від 19.08.2021 наданої архівним відділом Вінницької РДА, сесіями Брацлавської селищної ради за 2007-2008 року не приймалося рішення про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 .
Також, як встановленого з договору дарування частини житлового будинку від 25.07.2008 посвідченого приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Науменко В.В., ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 33/100 частини житлового будинку у праві спільної часткової власності, за АДРЕСА_2 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Так, в матеріалах справи, відсутні докази перебування у власності в дарувальника ОСОБА_3 , земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, які розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 120 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Так, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, вбачається, що попередній власник отриманого позивачкою в дар будинку, фактично користувався спірною земельною ділянкою для обслуговування вказаного домоволодіння, однак доказів передачі ОСОБА_3 , земельної ділянки у власність, суду не надано.
За загальним правилом, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості (вказане узгоджується з позицією викладеною ВС у справі № 364/515/19 від 26.12.2019).
Відповідно до частин 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зважаючи на предмет та підстави заявленого позову, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки пропорційно до її частки у праві власності на будівлю, оскільки дарувальник не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, на якій розташоване частина домоволодіння, то і у обдарованого не виникло право власності на частину земельної ділянки, оскільки земля не була об'єктом дарування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 12 Земельного кодексу України до о повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Так, як встановлено в судовому засіданні, позивачка не зверталася до Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (розпорядника земельної ділянки) для передачі спірної земельної ділянки у власність
Частинами 2та 3статті 116 Земельного кодексу України встановлено,що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користування громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно частини 4, 5 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.
Частиною 6 статті 118 ЗКУ визначено порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян в межах безоплатної приватизації. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель. і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Разом з цим, у відповідності до ч.ч.1, 4 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визнання її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
З огляду на викладене, в суду відсутні правові підстави для застосування до правовідносин сторін ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі викладених обставин, суд вважає, що позивачем не надано суду жодних належних чи допустимих доказів на підтвердження позову, а відтак позовні вимоги ОСОБА_5 про визнати за нею, право власності в натурі, на земельну ділянку розміром 0,0485 га (485 кв.м), вартістю 17 247 грн. по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 655, 665, 334. 657. 639. 220, 392, 334 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Брацлавської селищної ради, ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Дата складення повного судового рішення - 17.12.2021.
Суддя Т. Є. Войницька