Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4305/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "АНК"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" про стягнення заборгованості за споживання теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року у загальному розмірі 36793,51 грн., з яких 35142,41 грн. вартість спожитої теплової енергії, 1274,01 грн. інфляційних втрат, 377,09 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.
Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 04.11.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 04.11.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.11.2021 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 27213), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що у приміщеннях останнього демонтовані труби опалення та гарячого водопостачання, на підтвердження чого було надано акти обстеження системи теплоспоживання, у зв'язку з чим відповідач вважає безпідставними вимог позивача про стягнення з останнього заборгованості за теплову енергію.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.11.2021 року представник позивача надав відповідь на відзив (вх. № 27642), в якій зазначає, що приміщення відповідача підключено до системи центрального опалення та у порядку, встановленому нормами чинного законодавства, вказане приміщення не відключено від мережі, у зв'язку з чим відповідач має здійснювати оплату спожитої теплової енергії.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.12.2021 року представник відповідача надав заперечення (вх. № 28307).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.12.2021 року представник позивача надав пояснення (вх. № 28443).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.12.2021 року представник відповідача надав заперечення (вх. № 29270). Також у поданих запереченнях відповідач просить суд розглядати справи у присутності відповідача та витребувати у позивача оригінали актів обстеження приміщення.
Щодо розгляду справи у присутності відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відповідачу було встановлено строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.
В свою чергу відзив на позов відповідачем було подано до суду 18.11.2021 року.
Проте разом із відзивом відповідачем не було подано у встановленому порядку клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідачем було пропущено строк на подання клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, суд вважає за необхідне залишити зазначене клопотання без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Щодо клопотання про витребування у позивача оригіналів актів обстеження приміщення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як вже було зазначено вище, відзив на позов відповідачем було подано до суду 18.11.2021 року.
В той час, як клопотання про витребування оригіналів актів заявлено відповідачем лише 13.12.2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з чим суд залишає його без задоволення.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "АНК" (відповідач) належать на праві власності нежитлові приміщення 3-го поверху № 12-27, V в житловому будинку № 2 по вул. Познанській у м. Харкові.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки КП "Харківські теплові мережі" (позивач) здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2019-2020, 2020-2021 КП «Харківські теплові мережі» здійснювало постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташоване нежитлове приміщення відповідача.
Як зазначає позивач, відповідачем протягом листопада 2019 року по квітень 2021 року споживалась теплова енергія у приміщеннях, які належать останньому на праві власності.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з листопада 2019 року по квітень 2021 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача.
Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувачем цих будинків.
Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкта №ОНОТ175/9863 від 18.03.2019, №175/9405 від 25.02.2020, №175/9753 від 02.12.2020.
Відповідачу було направлено лист №36/ТД-1957 від 18.04.2019 року з рекомендацією укласти з КП «Харківські теплові мережі» договір про постачання теплової енергії.
В свою чергу відповідачем не було укладено з позивачем договір про постачання теплової енергії.
За розрахунком позивача, у відповідача наявна заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року у загальному розмірі 35142,41 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не було оплачену вказану заборгованість, позивач звернувся до суду з даним позовом 35142,41 грн. заборгованості, 1274,01 грн. інфляційних витрат та 377,09 грн. 3% річних.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у приміщеннях останнього демонтовані труби опалення та гарячого водопостачання, на підтвердження чого було надано акти обстеження системи теплоспоживання, у зв'язку з чим відповідач вважає безпідставними вимог позивача про стягнення х останнього заборгованості за теплову енергію.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених іктами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.
Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Пунктом 4 ст. 19 ЗУ "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються "Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 р. N 1198 " (далі Правила N 1198) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою KMУ від 21.07.2005 р. N 630. Вказані правила є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями.
Відповідно до п. 4 Правил N 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Частиною 2 ст. 275 ГК України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Враховуючи викладене, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою.
В той же час, станом на момент розгляду спору, договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладено.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п. 4 ч. З ст. 1212 Цивільного кодексу України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Щодо посилань відповідача на демонтаж трубопроводів опалення та гарячого водопостачання, суд зазначає наступне.
На підтвердження здійснення демонтажу трубопроводів на опалення та гарячого водопостачання у приміщеннях відповідача, останнім було надано до суду Акт від 05.02.2004 р., складений КП “Харківські теплові мережі” за адресою; вул. Познанська, 2, в приміщеннях ТОВ “АНК” централізоване опалення та гаряче водопостачання відключене шляхом демонтажу трубопроводів.
Також відповідачем було надано ряд актів обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 175/913 від 13.06.2006 року, № 175/2834 від 16.09.2008 року, № 175/4364 від 17.08.2010 року в яких було зазначено, що у приміщенні площею 404,4 кв.м. на 3 поверсі за адресою вул. Познанська, 2, які належать на праві власності відповідачу, централізоване опалення та гаряче водопостачання відключене шляхом демонтажу.
Крім того відповідачем було акти обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 175/4791 від 26.05.2011 року, № 175/7269 від 18.05.2012 року, № 175/58 від 28.02.2013 року, № 175/2099 від 28.07.2014 року, № 175/3293 від 23.02.2015 року, в яких зазначено, що у приміщеннях магазину та Спорт-клубу "Хмарочос" по вул. Познанській, 2 у м. Харків трубопроводи гарячої води та опалення не підведені.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.
Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
При цьому відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, споживач може відмовитися від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з п. 1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаним Порядком передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах чи нежитлових приміщеннях багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів складання вищезазначеного акту, передбаченого Порядком.
Так, надані відповідачем акти лише підтверджують сам факт відсутності трубопроводів з опалення та гарячого водопостачання.
Проте, як було зазначено вище, факт відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води має бути підтверджений складеним комісією актом, який в матеріалах справи відсутній, що свідчить про самовільне відключення від мереж, що суперечить нормам чинного законодавства.
В той же час рішенням Харківської міської ради від 23.02.2011 № 162/11 був затверджений Порядок перепланування і (або) переобладнання жилих будинків та житлових приміщень, у місті Харкові (далі Порядок № 162/11). який діяв до 19.04.2017 (до його скасування рішенням Харківської міської ради від 19.04.201 7 № 606/17).
Згідно з Порядком № 162/11 відповідність виконаних робіт по переобладнанню оформлялося актом про відповідність виконаних робіт проектній документації, який складався у п'яти примірниках, підписувався всіма членами комісії та затверджувався головою відповідної Адміністрації.
Узаконення самочинно виконаного переобладнання приміщень згідно з Порядком № 162/11 відбувалося на підставі рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання.
Таким чином, при наявності одного з вищезазначених документів (акта постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, акта про відповідність виконаних робіт проектній документації, рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання) відключення приміщень від мереж централізованого опалення вважалося законним (не самовільним).
Пунктом 7 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017. № 2189-VIII передбачено, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир га нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартир) чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
З 17 вересня 2019 року (з дня офіційного опублікування в «Офіційному віснику України», 2019, № 71) набрав чинності Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019, № 169 (далі Порядок № 169).
Відповідно до Порядку № 169 орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі -- Комісія). Рішення Комісії оформлюється протоколом протягом п'яти робочих днів із дня проведення засідання Комісії та мас рекомендаційний характер.
Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО га ГВП мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО га ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО га ГВГІ складається акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Отже системний аналіз вищенаведених нормативних актів свідчить про те, що у період з 19.04.2017 до 17.09.2019 жодним нормативним актом не була передбачена можливість відключення окремих квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж централізованого опалення.
В той же час акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води передбачено Порядком № 169, відповідно до якого відключення квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП можливо лише у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (на 10.12.2017) не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП.
В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано доказів дозволу щодо встановлення індивідуальної системи опалення або дозволу на демонтаж існуючої системи опалення в нежитлових приміщеннях, що розташовані в житловому будинку № 2 по пул. Познанській у м. Харкові.
Щодо наданого відповідачем листування з КП "Жилкомсервіс" та КП "ХТМ" стосовно ізоляції трубопроводів, суд зазначає наступне.
В даному випадку надане відповідачем листування лише свідчить про намір відповідача ізолювати трубопровід у приміщенні, проте не підтверджує факту належного відключення системи опалення у приміщеннях відповідача, як то визначено вищезазначеними нормами чинного законодавства.
Щодо посилань відповідача на необхідність призначення у справі судової експертизи з метою визначення питання чи обладнані приміщення відповідача системою опалення та чи є відповідач споживачем послуг позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 99 ГПК України передбачено, що Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
В даному випадку, суд не вбачає підстав для призначення у справі експертизи для вирішення питання, яке просить суд поставити на вирішення експерту відповідач, з огляду на наступне.
Так, як вже було зазначено вище, приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку, обладнаному централізованою системою опалення.
Крім того, матеріали справи не містять доказів відключення відповідача від мереж теплопостачання у встановленому чинним законодавством порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає недоцільним призначення у справі судової експертизи.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався до жовтня 2019р. згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинку, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених» постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630).
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останнім за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року було нараховано до сплати відповідачу 35142,41 грн. вартості спожитої теплової енергії без укладання договору.
Відповідно до п.п.5.3п.5 Державні будівельні норми України «Опалення, вентиляція та кондиціювання» ДБН В.2.5-67:2013. передбачено, що у холодний період року в опалювальних приміщеннях упродовж періоду їх невикористання у житлових будинках допускається, а у громадських, адміністративно-побутових та виробничих будівлях слід приймати температуру повітря нижчою не більше ніж на 4С від нормованої температури, але не нижче 12С у житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях і не нижче ніж 5С у виробничих приміщеннях.
Опалення відповідача здійснюється від житлового будинку, безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень, які знаходяться в контурі житлового будинку та які, в свою чергу опалюються.
Згідно п. 23 «Правил користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Таким чином позивачем, розрахунок теплового навантаження відповідачу було виконано на 5С та вирахувано згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням:
Наріжного V будівлі-25000мЗ
Об'єму та загальної площі приміщень відповідно до акту обстеження № ОНОТ/5863 від 18.03.2019
S=404,2 м2 V=1681 м3
Року забудівлі 1981
Питома опалювальна характеристика будівлі до=0,33 ккал/м3.час.С
Температури в нутрі приміщення t=5С
Поправочного коефіцієнту для визначення qo (при tн.в.= -23С) а=1,116
Розрахунку температури наріжного повітря для м. Харкова tн.в.= -23 С
Теплове навантаження на потреби опалення вираховуються по формулі: Qot=V x qo x (tн.в. - tн.в.) x а=1681х0,33x28x1,116=17334ккал/час=0,017334Гкал/час.
Розрахунок теплового навантаження був виконаний центром контролю та обліку теплоспоживання КП «Харківські теплові мережі».
Таким чином, опалення відповідача здійснюється з урахуванням температури всередині приміщення +5°С, яка прийнята як найменш допустима температура згідно нормативних документів та здійснюється, зокрема, від житлового будинку, безпосередньо від суміжних опалювальних приміщень, які знаходяться в контурі житлового будинку та які, в свою чергу опалюються.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до правових висновків Верховного Суду України, наведених у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15 та постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2019 року по справі № 226/1437/16-ц, в яких зазначено про необхідність сплати бездоговірного споживання теплової енергії навіть у разі встановлення споживачем автономного опалення, за умови недотримання останнім відповідного порядку відключення від мереж централізованого опалення, встановленого законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг. Верховний суд зазначив про виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг з централізованого опалення, та зазначив про обов'язок відповідача, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 79 ГПК України визначає поняття вірогідності доказів. Згідно до ч.1. цієї статті визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Частина 2 цієї статті встановлює, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У господарському судочинстві принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано в Постанові Великої палати ВСУ від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази відключення від споживання від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому порядку (акту затвердженого Комісією), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 35142,41 грн. вартості спожитої теплової енергії без укладення договору за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року.
Щодо стягнення з відповідача 1274,01 грн. інфляційних втрат та 377,09 грн. 3% річних за період з 04.10.2020 року по 17.09.2021 року, суд зазначає наступне.
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищенаведене та не здійснення відповідачем своєчасної оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 1274,01 грн. інфляційних втрат та 377,09 грн. 3% річних за період з 04.10.2020 року по 17.09.2021 року, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" (61024, м. Харків, в'їзд Пушкінський, буд. 6, кв. 53, код ЄДРПОУ 23760110) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823) 35142,41 грн. вартості спожитої теплової енергії без укладення договору за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року, 1274,01 грн. інфляційних втрат, 377,09 грн. 3% річних за період з 04.10.2020 року по 17.09.2021 року та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119;
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНК" (61024, м. Харків, в'їзд Пушкінський, буд. 6, кв. 53, код ЄДРПОУ 23760110).
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "22" грудня 2021 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/4305/21