Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4109/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-консалтинговий центр "Інтелект", м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Ракитянського Романа Володимировича, м.Харків
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів 115 000,00 грн.
за участю представників:
позивача: Вороний К.В., керівник (протокол №1) від 21.11.19;
відповідача: Ракитянський Р.В., (особисто) паспорт №ММ913799 від 27.02.01; Лепетюк О.Л., адвокат; вільний слухач (помічник адвоката), Лепетюк Я.О., (посв. №619) від 04.03.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-консалтинговий центр "Інтелект" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ракитянського Романа Володимировича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 115 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані помилковим перерахуванням позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 115 000,00 грн., проте як будь-які договірні відносини між сторонами відсутні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Відповідач надав суду відзив на позов (вх. № 25359 від 29.10.2021), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на безпідставне твердження позивача стосовно помилкового перерахування коштів на рахунок відповідача у розмірі 115 000,00 грн. Вказує, що позивачем було вчинено дію на прийняття пропозиції шляхом перерахування коштів, відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури №01/01-2020 від 28.01.2020р.
Також, відповідач до суду надав клопотання (вх.№25358), в якому просив розгляд справи №922/4109/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. В обгрунтування клопотання вказує, що розгляд справи за матеріалами, які надані лише позивачем, не є можливим, а розгляд справи для всебічного та повного встановлення обставин справи доцільно розглядати у загальному провадженні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2021 клопотання (вх.№25358 від 29.10.2021) фізичної особи-підприємця Ракитянського Романа Володимировича - задоволено, розгляд справи № 922/4109/21 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на "01" грудня 2021 р. о 10:30 год.
08.11.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№26272), в якій наголошено на недоведеності відповідачем існуванням між сторонами будь-яких договірних відносин або узгодження ними істотних умов договору; доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не стосуються предмету доказування у даній справі.
15.11.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх..№26855), в яких вказує на те, що позивачем не надано результатів проведення службової перевірки, внутрішнього розслідування стосовно посадових осіб підприємства із вини яких, начебто, була допущена помилка при перерахуванні коштів на рахунок відповідача, як і не надано інформації про можливість причетності до нібито помилкового перерахування коштів працівників банківської установи.
01.12.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№28311), в якому просить витребувати у Головного управління Державної Податкової Служби в Харківській області (61002, м.Харків, вул. Чернишевська, буд.41; код ЄДРПОУ: 43983495) письмові докази у вигляді: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) - за період 1-й квартал та 2-й квартал 2020 року; 1-й квартал 2020 року, 2-й квартал 2020 року Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) зі статусом: Звітний новий, Уточнюючий; суму рядка 1155 "Поточна дебіторська заборгованість" на початок та кінець звітного періоду; фінансовий звіт суб'єкта малого підприємця Фрма №1-мс за 2020 рік. Крім того, просить поновити пропущений процесуальний строк та прийняти клопотання про витребування доказів до розгляду
Також, 01.12.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про виклик свідка (вх.№28312), відповідно до якого просить викликати та допитати в судовому засіданні в якості свідка Адвоката Гур'єва Андрія Альбертовича: місце реєстрації АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2064 від 18.01.2017 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№28311 від 01.12.2021) про витребування доказів та поновленні пропущеного процесуального строку - відмовлено.
Протокольною ухвалою від 01.12.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка (вх.№28312) відмовлено з урахуванням відсутністю в матеріалах справи самої заявки свідка, передбаченою ч.1 ст.89 ГПК України. Закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи по суті призначено на 15.12.2021 о 15:00.
15.12.2021 від представника відповідача подано до суду клопотання (вх. 29622) про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, а саме: виписку по витратам по картці за період з 25.01.2020 по 30.03.2020 рокк; відповідь з додатками на адвокатський запит до ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" код 33477858 від 06.12.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Фізичної особи-підприємця Ракитянського Романа Володимировича про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи (вх.№29622 від 15.12.2021).
Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2021 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні 15.12.2021 року проти позову повністю заперечували, наголошували на недоведеності позивачем помилкового перерахування коштів на рахунок відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчально-консалтинговий центр «Інтелект» (далі-позивач) та фізичною особою-підприємцем Ракитянським Романом Володимировичем (далі-відповідач) проводилися перемовини щодо укладання договорів у сфері надання послуг інформатизації. За результатами переддоговірної роботи сторонами так і не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та жодного письмового договору не укладено.
При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчально-консалтинговий центр «Інтелект» на рахунок фізичної особи-підприємця Ракитянського Р.В., відповідно до платіжного доручення №38 від 28.01.2020 року та платіжного доручення №44 були перераховані кошти на загальну суму 115 000,00 грн.
Як стверджує позивач, грошові кошти в сумі 115 000,00 грн. були ним перераховані помилково, оскільки жодних договірних чи зобов'язальних правовідносин між сторонами не існує, а чисельні переговори не дали жодного результату, помилково сплачені кошти відповідачем повернуті так і не були.
З урахуванням вищевказаних підстав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 115 000,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Главою 83 ЦК України визначено загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави належить до позадоговірних (кондикційних) зобов'язань та виникає за таких умов:
- по-перше, є факт набуття або збереження майна;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;
- по-третє, обов'язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.
У ч. 2 ст. 1212 ЦК України встановлюється правило, відповідно до якого виникнення зобов'язань з безпідставного набуття майна не обмежується поведінкою тільки потерпілого або набувача майна. Дане зобов'язання може виникнути у результаті дій третіх осіб або бути наслідком події.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
На підтвердження факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої позивач посилався на платіжне доручення №38 від 28.01.2020 на суму 80 000,00 грн. та платіжне доручення №44 від 10.02.2020 на суму 35 000,00 грн, за якими відповідачу було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 115 000,00 грн. При цьому, позивач наголошує, що грошові кошти за вищевказаними платіжними дорученнями були перераховані ним помилково.
В свою чергу, у письмових запереченнях та усних поясненнях представником відповідача та самим відповідачем неодноразово наголошувалось що грошові кошти у розмірі 115000,00 грн. були за усною домовленістю сторін перераховані позивачем на рахунок відповідача за надані останнім послуги інформаційного характеру без укладення письмового договору. При цьому, крім наданих відповідачем та сплачених позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за платіжними дорученнями №38 від 28.01.2020 та №44 від 10.02.2020 були виконані роботи та сплачені позивачем у такому ж порядку грошові кошти за платіжними дорученнями №43 від 10.02.2020р. згідно рахунку-фактури №01/02-2020 від 10.02.2020р. та №53 від 27.02.2020р. згідно рахунку-фактури №02/02-2020 від 27.02.2020, відносно яких жодних претензій від позивача стосовно помилково перерахованих коштів до відповідача не надходило.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що банківські ревізити відповідача були отримані позивачем від самого Ракитянського Романа Володимировича, оскільки вони були необхідні для перерахування попередньої оплати за надані відповідачем у майбутньому послуги.
В матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печаткою відповідача рахунок-фактура №01/01-2020 від 28.01.2020 на загальну суму 115 000,00 грн. (.а.с.32), в якому зазначено опис виконаних робіт, а саме: 1.Збор,оброблення, систематизації та розміщення інформації на суму 80 000,00 грн., 2.Збор. оброблення, систематизації, аналітики інформації на суму 35 000,00 грн.
Платіжні доручення №38 від 28.01.2020 на суму 80000,00 грн (а.с.13) та №44 від 10.02.2020 на суму 35 000,00 грн. в графі призначення платежу містять посилання на рахунок-фактуру від 28.01.2020 та вид послуг, які зазначені у ньому.
Враховуючи те, що представником позивача було підтвержено спрямованість дій позивача на виконання усних домовленостей між сторонами та його обізнаність стосовно банківських реквізитів відповідача, здійснення позивачем оплати за послуги, перелік яких зазначений у рахунку №01/01-2020 від 28.01.2020 та у платіжних дорученнях №44 від 10.02.2020, №38 від 28.01.2020 року, суд приходить до висновку про відсутність обставин для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України у зв'язку із недоведеністю позивачем обставин помилкового перерахування коштів на рахунок ФОП Ракитянського Р.В.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "22" грудня 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне