Справа № 131/1190/21
Провадження № 2/131/568/2021
02.11.2021 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді Балтака Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
У жовтні 2021 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Цикл фінанс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. про визнання виконавчого нотаріуса напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтований тим, що виконавчий напис вчинений 19 травня 2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований у реєстрі за № 46652 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл фінанс» заборгованість у розмірі 81 165,58 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 58 коп.) грн. вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим таким, шо не підлягає виконанню.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2021 р. відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
19 листопада 2021 р. до суду надійшов від приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О., надійшов лист про розгляд даної цивільної справи не участі приватного виконавця, позов вважає необґрунтованим та просить суд винести рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
29 листопада 2021 р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення правонаступника відповідача, у змісті якого зазначено, що ТОВ «Цикл фінанс» не може виступати належним відповідачем у даній справі, оскільки 10 вересня 2021 р. між первісним відповідачем та ТОВ «Хорн Хоф Інвест» укладений договір про відступлення права вимоги № 248/Х, відповідно до якого право вимоги до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.11.2013 р. № 003-05888-141113 перейшло до нового кредитора.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
У відповідності до частин 1,2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, за умови того, що позивачем жодної позовної вимоги до ТОВ «Хорн Хоф Інвест» не заявлено, позивач не звертався до суду із клопотанням про заміну відповідача або про залучення співвідповідача матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволені вищенаведеного клопотання представника відповідача із даного приводу, оскільки правом визначення вимоги до конкретного відповідача наділений виключно позивач.
Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Так, при розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України «Про нотаріат».
14 листопада 2013 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 003-05888-141113.
20 лютого 2018 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладений договір № 248/К про відступлення права вимоги за кредитними договорами, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором № 003-05888-141113 від 14.11.2013 р.
12 квітня 2021 р. між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладений договір № 248/1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого відповідач набув право нового кредитора до позивача за кредитним договором № 003-05888-141113 від 14.11.2013 р.
19 травня 2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 46652 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості у сумі 81 165,58 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 58 коп.) грн. (а.с. 30-31).
Зі змісту оскаржуваного в судовому порядку виконавчого напису вбачається, що строк платежу за кредитним договором настав та боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.05.2018 р. по 15.10.2019 р.
Сума заборгованості складає 81 165,58 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 58 коп.) грн.
28 липня 2021 р. на підставі пред'явленого ТОВ «Цикл фінанс» до примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований у реєстрі за № 46652, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66307573 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 81 165,58 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 58 коп.) грн. (а.с. 29).
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.08.2019 р. у справі № 569/8884/17 зазначив, що з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 р. при розгляді цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
З даного приводу, суд звертає увагу, що у даному випадку відсутні належні правові підстави стверджувати про наявність безспірної заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 81 165,58 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 58 коп.) грн. станом на 19 травня 2021 р., тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, змістом підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 визначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Окрім того, у виконавчому написі вичиненому 19 травня 2021 р., зареєстрованому у реєстрі за № 46652 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. зазначає, що строк платежу за кредитним договором настав, при цьому нотаріус не вказав конкретну дату настання строку платежу, чим порушив положення статті 88 Закону України «Про нотаріат».
Так, змістом статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу. Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15 серпня 2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 761/13715/13-ц підтвердив позицію викладену у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12-ц, в якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
З вказаного слідує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався щодо безспірності існуючої у позивача заборгованості за кредитним договором та не перевірив безспірності боргу і відповідності вимог кредитора, як умовам договору, так і вимогам закону.
Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
При цьому змістом пункту 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 р. № 75 передбачено, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;12) суму вихідного залишку.
Тобто, для одержання виконавчого напису кредитор ТОВ «Цикл фінанс» мала би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Однак, нотаріусу не були подані документи, з яких можливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки, подані документи не відображають інформації щодо здійснення боржником ОСОБА_1 останньої оплати по кредиту, не вбачається яким саме чином нараховувались відсотки за користування кредитними коштами та не можливо встановити дійсний розмір заборгованості.
Тобто, фактично нотаріус з поданих йому документів не мав можливості встановити чи дійсно боржником ОСОБА_1 допущено прострочення платежів та чи дотримано кредитором (стягувачем) строки звернення за вчиненням виконавчого напису.
В свою чергу документом, який підтверджує безспірність заборгованості позивача, не може бути заява № 003-05888-141113 від 14 листопада 2013 р., яка не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
Більш того, вказаний документ не містить відомостей про рух грошових коштів, розрахунку нарахованих штрафних санкцій, з якого нотаріус мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Натомість, на підтвердження факту безспірності заборгованості приватному нотаріусу мали б бути надані первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.
Також, з моменту прийняття постанови КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» і до 10 грудня 2014 р. була чинною редакція Переліку, згідно з якою стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10 грудня 2014 р. набула чинності постанова КМУ від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. в справі № 826/20084/14 про визнання нечинним і скасування пунктів 1 та 2 постанови КМУ від 26.11.2014 р. № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
При цьому, виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 46652 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 003-05888-141113 від 14 листопада 2013 р. вчинений приватним нотаріусом 19 травня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. в справі № 826/20084/14.
Укладений між ПАТ « Дельта Банк» та позивачем договір кредитування від 14 листопада 2013 року 003-05888-141113, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 вересня 2021 р. у справі № 910/10374/17, згідно змісту якого вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору є порушенням статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, а отже самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню.
У відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями статті 30 даного Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Змістом частини 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 133 від 15 вересня 2021 р. (а.с. 10-11), ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1019178 від 15 вересня 2021 р. (а.с .12), розрахунок витрат на правничу допомогу зі змістом витраченого часу в кількості 4 год. та розміром гонорару адвоката за надану правову допомогу у розмірі 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн.(а.с. 14), квитанцію про сплату позивачем гонорару адвоката у розмірі 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн. (а.с. 13).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04).
Як вбачається зі змісту витраченого часу із розрахунком витрат на правову допомогу, на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 15.09.2021 р. № 133 зміст витраченого часу адвокатом складає: юридичний аналіз доказової бази для подальшого формування позовних вимог та направлення адвокатського запиту - 2 години, підготовка позовної заяви - 2 години; разом - 4 години. Оплата витрат на правову допомогу у даній справі орієнтовно складає 2 000,00 грн. із розрахунку 500,00 грн. х 4 год. = 2 000,00 грн.
Виходячи з наведеного, а також враховуючи той факт, що заявлені фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг для розгляду справи у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку щодо необхідності стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн.
Аналогічний правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 12 травня 2020 р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Більш того, при вирішенні питання розподілу судових витрат, в частині витрат на правову допомогу, суд враховує, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже є визначеним. При цьому, окрім представництва у судах до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; тощо. Таку правову позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постанові 27 червня 2018 р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 18, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3, 10, 11, 81, 141, 209, 259, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований у реєстрі за № 466652 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 81 165,58 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 58 коп.) грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», ЄДРПОУ 43453613, адреса місця знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна, адреса місця знаходження: 10014, м. Житомир, бульвар Новий, буд. 5, офіс 28.
Суддя: