Рішення від 14.12.2021 по справі 917/92/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 Справа № 917/92/21(917/457/21)

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 917/92/21(917/457/21)

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м.Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030

до відповідача Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", 37851, Полтавська обл., Полтавський р-н, с.Розсошенці, вул. Горбанівська, б.2, код ЄДРПОУ 32986923

про стягнення 17 927, 16 грн

Обставини справи:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вх. №489/21 від 29.03.2021) до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" про стягнення 17 927,16грн. за Договором №4260 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.10.2016р., зокрема: 14 697,52грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 3 196,91грн. - пеня, 26,21грн. - 3% річних та 6,52грн. - інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.04.2021 (суддя Іванко Л.А.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/457/21. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 (суддя Іванко Л.А.) матеріали справи №917/457/21 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" про стягнення 17 927,16грн передано до Господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи № 917/92/21 про банкрутство Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм".

03.06.2021 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями за результатами якого для розгляду справи № 917/457/21 визначено суддю Ореховську О.О.

Ухвалою суду від 08.06.2021 справу № 917/457/21 прийнято до свого провадження в межах справи №917/92/21 про банкрутство Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", призначено підготовче засідання на 08.07.2021, встановлені строки подання сторонами заяв по суті справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.09.2021.

Ухвалою суду від 14.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.10.2021.

21.10.2021 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 14.12.2021.

Позивачем 28.05.2021 була подана заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. 5816 від 28.05.2021), якою останній повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу. Зокрема позивач просить суд стягнути з відповідача 3 229,64грн, з яких 3 196,91грн пеня, 26,21 грн 3% річних та 6,52 грн інфляційних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається господарським судом до розгляду. Таким чином, ціна позову, яку вказує позивач відповідно до ст. 163 ГПК України, складає 3 229,64грн, з яких 3 196,91грн пеня, 26,21 грн 3% річних та 6,52 грн інфляційні.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.

09.10.2016 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (Теплопостачальна організація) та Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (Споживач) було укладено Договір №4260 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір).

За умовами Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Європейська, 241-А - нежитлове приміщення (аптека №250).

Облік споживання теплової енергії на опалення нежитлового приміщення відповідача проводяться вузлом обліку теплової енергії, який прийнятий до експлуатації комерційних вузлів обліку (п. 18 Договору).

Знаття показників вузла обліку, встановленого в нежитловому приміщенні аптеки №250 в будівлі №241 -А по вул. Європейській здійснюється дистанційно (за допомогою модему показання передаються теплопостачальній організації), без залучення та присутності представника теплопостачальної організації та споживачів.

За умовами Договору (п. 38 Договору) розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Всі розрахунки по даному Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного "Теплопостачальною організацією" Споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів (п. 39 Договору).

При укладенні договору Споживач зобов"язався сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 41 Договору).

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов Договору за період з 01.10.2020 по 31.12.2020 не було проведено оплати за отриману теплову енергію на опалення, в зв"язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14 697,52грн.

Позивач вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17 927,16грн за Договором №4260 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.10.2016р., зокрема: 14 697,52грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 3 196,91грн. - пеня, 26,21грн. - 3% річних та 6,52грн. - інфляційні втрати.

В подальшому зв"язку зі сплатою відповідачем заборгованості за Договором №4260 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.10.2016, позивачем заявою було зменшено розмір позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду.

Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 229,64грн, з яких 3 196,91грн пеня, 26,21 грн 3% річних та 6,52 грн інфляційних (позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Стаття 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено судом, відповідачем сума основного боргу сплачена в повному обсязі, але з порушенням строків визначених Договором №4260 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.10.2016року, у зв"язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 196,91грн пені за період з 10.11.2020 по 18.01.2021, 26,21 грн 3% річних за період з 10.11.2020 по 18.01.2021 та 6,52 грн інфляційних за грудень 2020року. Розрахунок в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 42 Договору визначено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІV від 20.05.1999, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені суд звертає увагу на наступне.

Згідно вимог підпункту 4 п. 3 Розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2020 p., на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено дію карантину до 31.08.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою, зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Згідно із зазначеною постановою карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року. Постановою КМУ від 13.10.2020 р. №956 карантин було продовжено до 31 грудня 2020 року.

Оскільки відповідач за Договором №4260"С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.10.2016 є споживачем комунальної послуги та враховуючи те, що позивачем нарахування пені здійснено з моменту введення карантину (12.03.2020) позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перерахунку 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов"язань з оплати, суд встановив, що вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 26,21грн 3% річних та 6,52грн інфляційних підлягають задоволенню, в частині стягнення 3 196,91грн пені - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 129 (ч.4) ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Приймаючи до уваги, що судом заява позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу - 14 697, 52 грн. була прийнята судом, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету сума сплаченого ним судового збору у розмірі 1 861, 05 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32986923) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) 26,21 грн - 3% річних, 6,52грн - інфляційних втрат та 23,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) 1 861, 05 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 261897 від 09.03.2021 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення підписано 22.12.2021

Суддя Ореховська О.О.