"08" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/527/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Макарчук В.П. (на підставі довіреності);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Компанії «THERMOWATT S.P.A» (60011, ВІА САН ДЖОВАННІ БАТТІСТА (VIA SAN GIOVANNI BATTISTA), 21, АРЧЕВІЯ (АН), ІТАЛІЯ; реєстраційний номер платника податку Республіки Італія: 01226330429);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46, код ЄДРПОУ 26209482);
про стягнення 457 186 доларів США.
Суть спору: 01.03.2021 позивач - Компанія «THERMOWATT S.P.A» звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО 546/21) до відповідача - ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ», в якій просить суд стягнути з відповідача 427857,26 доларів США основного боргу та 29328,74 доларів США - 3% річних, а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що впродовж 2017-2018 років Компанія «THERMOWATT S.P.A» здійснила поставку товару ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» на підставі рахунків (інвойсів) №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017, №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017, №17002905/17 від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25.01.2018, №17000310/18 від 15.02.2018, № 17000312/18 від 15.02.2018. Між тим, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» не здійснило оплату отриманого товару. Позивач зазначає, що договірні відносини з покупцем склалися у спрощений спосіб, без укладення єдиного документа, а шляхом формування рахунків (інвойсів), тобто було дотримано письмової форми, що передбачено національним та міжнародним законодаством.
Крім цього, позивач звертає увагу, що тривалі переговори з представниками ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» про погашення заборгованості не дали позитивного результату та пізніше стало відомо з офіційних джерел, що покупцем було змінено найменування та змінено адресу місцезнаходження: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» (ідентифікаційний код: 26209482), адреса місцезнаходження - 65005, Україна, м Одеса, вул. Середня, 83, змінено на: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 26209482), адреса місцезнаходження - 65005, Україна, м. Одеса, вул. Дальницька, 46.
Разом із позовною заявою, позивачем подано до суду клопотання (вх. ГСОО №5663/21) про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Державної митної служби України та в Одеської митниці Держмитслужби документи, які свідчать про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" або на його користь, митного оформлення імпорту товарів, поставлених на його адресу у період з вересня 2017 року по лютий 2018 року компанією «THERMOWATT S.P.A.» згідно наступних інвойсів: №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017, №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017, №17002905/17 від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25.01.2018, №17000310/18 від 15.02.2018, № 17000312/18 від 15.02.2018.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 було відкрито провадження у справі №916/527/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.03.2021 о 10:30.
Між тим, судове засідання, призначене на 29.03.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному.
Ухвалою суду від 07.04.2021 було призначено підготовче засідання по справі №916/527/21 на 21.04.2021 о 14:30.
У судовому засіданні 21.04.2021 суд ухвалою протокольній формі продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 17.05.2021 о 12:00.
Ухвалою суду від 21.04.2021 було задоволено клопотання Компанії "THERMOWATT S.P.A" про витребування доказів (вх. ГСОО №5663/21 від 01.03.2021), витребувано в Державної митної служби України та в Одеської митниці Держмитслужби відповідні документи, а також встановлено строк для подання витребуваних судом доказів до 11.05.2021.
13.05.2021 судом отримано від Одеської митниці Держмитслужби клопотання (вх. ГСОО №12987/21) щодо продовження строку надання витребуваних документів.
У судовому засіданні 17.05.2021 суд оголосив ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи №916/527/21 на 07.06.2021 о 10:30.
Ухвалою суду від 17.05.2021 було задоволено клопотання Одеської митниці Держмитслужби (вх. ГСОО №12987/21) та продовжено Державній митній службі України та Одеській митниці Держмитслужби строк для подання витребуваних судом доказів до 31.05.2021.
20.05.2021 до суду надійшла від Одеської митниці Держмитслужби заява (вх. ГСОО №13749/21) про надання витребуваних документів, до якої було додано засвідчені належним чином витребувані судом рахунки (інвойси).
01.06.2021 судом отримано від Державної митної служби супровідний лист (вх. ГСОО №14820/21) разом з витребуваними судом документами в електронному вигляді.
У судовому засіданні 07.06.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 16.06.2021 о 12:40.
11.06.2021 судом отримано від позивача клопотання (вх. ГСОО №15832/21) про зобов'язання Одеської митниці Держмитслужби виконати належним чином ухвалу від 21.04.2021, обґрунтовуючи дане клопотання, представник позивача зазначив, що Одеська митниця Держмитслужби не надала суду витребувані ухвалою документи, які свідчать про митне оформлення імпорту товарів, придбаних ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», а лише надала завірені копії інвойсів, які вже знаходились в матеріалах справи.
16.06.2021 до суду надійшло від позивача клопотання (вх. ГСОО №16338/21) про витребування доказів, в якому представник позивача зазначив, що при ознайомлені з матеріалами, які були витребувані у митних органів у даній справі, було виявлено копії банківських виписок, згідно яких нібито ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» сплатило Компанії «THERMOWATT S.P.A» грошові кошти за поставлений товар, однак на банківські рахунки позивача такі кошти не надходили, у зв'язку з чим позивач просить суд витребувати в Акціонерного товариства «Перший Українській Міжнародний Банк» інформацію: чи здійснювало ТОВ «Ритейл Південь» (попереднє найменування ТOB "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК') з розрахункового рахунку №26002962502876 та/або з інших рахунків, відкритих в AT «Перший Український Міжнародний Банк» наступні платежі на адресу компанії «THERMOWATT S.P.A»: 07.08.2017 - на суму 29129,49 дол. США; 13.09.2017 - на суму 37870,51 дол. США; 04.10.2017 - на суму 66800,00 дол. США; 18.10.2017 - на суму 60550,00 дол. США; 20.12.2017 - на суму 32000,0 дол. США. та витребувати копії усіх документів ТОВ «Ритейл Південь» (попереднє найменування ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК"), на підставі яких здійснено такі платежі (платіжні доручення, інвойси, міжнародні контракти тощо).
У судовому засіданні 16.06.2021 суд ухвалою у протокольній формі відмовив у задоволенні клопотання (вх. ГСОО №15832/21) про зобов'язання Одеської митниці Держмитслужби виконати належним чином ухвалу від 21.04.2021. У даному судовому засіданні, суд оголосив відкладення підготовчого засідання на 14.07.2021 о 15:00.
Ухвалою суду від 16.06.2021 було задоволено клопотання Компанії "THERMOWATT S.P.A" про витребування доказів (вх. ГСОО № 16338/21 від 16.06.2021), витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відповідну інформацію та копії документів, встановивши при цьому строк для подання витребуваних судом доказів до 05.07.2021.
06.07.2021 судом отримано від Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» супровідний лист (вх. ГСОО №18125) разом із витребуваними судом документами.
У судовому засіданні 14.07.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 21.07.2021 о 16:00.
У судовому засіданні 21.07.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 28.07.2021 о 16:30.
28.07.2021 до суду надійшло від позивача клопотання (вх. ГСОО №20166/21) про витребування доказів, обґрунтовуючи дане клопотання, представник позивача зазначив, що в ході аналізу документів, наданих митними органами на виконання ухвали суду, встановлено, що інвойси, контракт з додатками, які надані відповідачем до митниці, як документи які підтверджують поставку товару від Компанії «THERMOWATT S.P.A» підробленими та містять інформацію, яка не відповідає дійсності в частині вартості придбаного у позивача товару та умов поставки, у зв'язку з чим, позивач просить суд витребувати в Одеської митниці Держмитслужби надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» оригінали інвойсів (рахунків-фактур): №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017 №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017 №17002905/17від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25 01.2018, №17000310/18 від 15 02.2018, №17000312/18 від 15.02.2018., а також оригінали усіх документів, наданих ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» для здійснення митного оформлення імпорту товарів, поставлених на його адресу у період з вересня 2017 року но березень 2018 року Компанією «THERMOWATT S.P.A» згідно зазначених інвойсів.
Також 28.07.2021 судом отримано від позивача клопотання (вх. ГСОО №20167/21) про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових пояснень, згідно з яких позивач зазначив, що більшість документів, витребуваних у митних органів є підробленими, зокрема рахунки-фактури, штамп, міжнародно-транспортні накладні, пакувальні листа та договір №519 від 26.07.2017, який ніколи не укладався та не підписувався Компанією «THERMOWATT S.P.A».
28.07.2021 до суду надійшло від позивача клопотання (вх. ГСОО №20168/21) про призначення почеркознавчої експертизи, обґрунтовуючи дане клопотання, представник позивача вказує, що документи, витребувані у митних органів є підробленими, тому спростувати інформацію, яка міститься в підроблених документах можливо шляхом призначення експертизи, у зв'язку з чим, позивач просив суд винести ухвалу (після витребування оригіналів відповідних документів в Одеської митниці Держмитслужби) про призначення почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та поставити експертами наступне питання: - Чи виконано підписи в оригіналах наданих до Одеської митниці Держмитслужби Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" оригіналах інвойсів (рахунків- фактур): №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017, №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017, №17002905/17 від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25.01.2018, №17000310/18 від 15.02.2018, №17000312/18 від 15.02.2018, а також в оригіналах усіх документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" до Одеської митниці Держмитслужби для здійснення митного оформлення імпорту товарів, поставлених на його адресу у період з вересня 2017 року по березень 2018 року компанією «THERMOWATT S.P.A.» (Італія) згідно зазначених інвойсів, працівниками компанії «THERMOWATT S.P.A.» від імені яких вони складені.
У судовому засіданні 28.07.2021 суд зауважив, що клопотання (вх. ГСОО №20166/21) про витребування доказів які необхідні для проведення експертизи є передчасним та відмовив у його задоволенні. Також у даному судовому засіданні суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 04.08.2021 о 15:00.
04.08.2021 року судом отримано від позивача клопотання (вх. ГСОО №20768/21) про залучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та додано виправлений переклад письмових пояснень позивача від 27.07.2021.
У судовому засіданні 04.08.2021 суд ухвалою у протокольній формі відмовив у задоволенні клопотання (вх. ГСОО №20168/21) про призначення експертизи та повідомив про причини прийняття даного рішення, основною із яких є те, що факти, які можуть бути встановлені експертним дослідження не входять до предмету доказування у даній справі. Також у даному засіданні, суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 16.08.2021 о 15:30.
16.08.2021 до суду надійшло від позивача клопотання (вх. ГСОО №21728/21) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії належним чином засідчених митними органами Європейського союзу експортних декларацій, рахунків-фактур (інвойсів) і товарно-супровідних документів, електронні листи представника відповідача та письмові пояснення позивача.
У судовому засіданні 16.08.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 15.09.2021 о 13:45.
17.08.2021 судом отримано від позивача клопотання (вх. ГСОО №21864/21) про приєднання до матеріалів справи перекладу письмових пояснень позивача від 13.08.2021, згідно яких позивач зазначає, що суду було надано копії митних документів, отримані та завірені від Європейського союзу, щодо поставок товару, які є предметом розгляду даної справи, а також надано електронні листи між Компанією «THERMOWATT S.P.A.» та представниками ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК».
Також позивачем надано роз'яснення стосовно різниці загальної суми рахунків-фактур та поставлених товарів з заявленою сумою у позовній заяві та вказано, що сума 12355,94 доларів США була отримана позивачем, але її було частково (11955,00 доларів США) використано для часткової оплати рахунку-фактури №17002332 від 29.09.2017, несплачена сума за яким зменшується з 35100,00 доларів США до 23145,00 доларів США (35100,00 - 11955,00 = 23145,00).
15.09.2021 до суду надійшло від позивача клопотання (вх. ГСОО №24374/21) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: переклади електронних листів з додатками від 08.08.2017, 05.09.2017 та 19.12.2018 та копію SWIFT коду №Р180124285 від 24.01.2018.
Також 15.09.2021 судом отримано від позивача письмові пояснення (вх. ГСОО №24380/21), в яких представник позивача зазначив, що електронними листами відповідача від 11.10.2017, 30.10.2017, 04.12.2017, 19.12.2017, 24.01.2018 та 15.02.2018, підтверджується факт того, що відповідач перед кожною поставкою товару повідомляв позивача про номер найнятого відповідачем транспортного засобу, котрий на складі позивача необхідно завантажити товаром для відправки відповідачу, вказані електронні листи надходили на адресу позивача з електронних адрес ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 і підписувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як керівником відділу імпорту холдингу «Нова Тек». Позивач звертає увагу, що у листі ТОВ «Торговий Дім «Нова Тек» від 28.12.2017, який міститься в матеріалах справи, вказано реквізити даного товариства, в тому числі адресу офіційної сторінки в мережі Інтернет - http://novatec.ua, а також електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_3 , така ж електронна адреса ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вказана поміж реквізитів компанії і на сторінці http://novatec.ua. Таким чином, позивач доходить висновку, що доменне ім'я novatec.ua в електронних адресах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 є ідентичним з доменним іменем електронної адреси, вказаної в листі ТОВ «Торговий Дім «Нова Тек». Відповідно, як вказує позивач, вищезазначені електронні листи надсилалися на адресу позивача з електронних адрес, створених зі спільним доменним ім'ям і для ТОВ «Торговий Дім «Нова Тек».
15.09.2021 судом отримано від позивача клопотання (вх. ГСОО №24392/21) про приєднання до матеріалів справи засвідчених перекладів експортних декларацій.
У судовому засіданні 15.09.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 18.10.2021 о 13:45.
13.10.2021 до суду надійшло від позивача клопотання (вх. ГСОО №27104/21) про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому представник позивача надав додаткові пояснення та зазначив, що грошові кошти, які надходили на рахунок компанії «THERMOWATT S.P.A.» з рахунку ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК", мали інше призначення, ніж те, що вказано у призначенні платежу, а саме - оплата товару, поставленого компанією «THERMOWATT S.P.A.» на адресу ТОВ «Гідропром», що в свою чергу підтверджує позовні вимоги компанії «THERMOWATT S.P.A.». Для підтвердження інформації про те, що частина коштів, сплачених відповідачем на рахунок позивача, призначалась для оплати товару, відвантаженого позивачем на адресу ТОВ «Гідропром», виникла необхідність в приєднанні до матеріалів справи вищевказаних електронних листів, інвойсів (рахунків) та проформа-інвойсів, складених позивачем як для ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК", так і для ТОВ «Гідропром». Для підтвердження факту часткової оплати відповідачем поставленого компанією «THERMOWATT S.P.A.» товару, на підтвердження наданого пояснення, виникла потреба в приєднанні до матеріалів справи вищевказаних неврахованих у позовній заяві інвойсів (рахунків) складених для відповідача, і листів з виписками банків «BNL» та «INTESA SANPAOLO».
У судовому засідання 18.10.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №916/527/21 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 17.11.2021 о 14:00.
04.11.2021 судом отримано від позивача клопотання (вх. ГСОО №29373/21) про приєднання перекладу доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.11.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 08.12.2021 о 16:00.
08.12.2021 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» у судові засідання не з'являвся, між тим, про розгляд справи, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал юридичну адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 26209482, між тим в судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Приймаючи до уваги те, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «невручене - адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, в розумінні положень ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, з огляду на те, що відповідачем не було висловлено свою позицію щодо суті справи та враховуючи, що судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 08.12.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.12.2021.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Компанією «THERMOWATT S.P.A.» було сформовано рахунки (інвойс) на поставку замовленого ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" товару, а саме №17002332/17 від 29.09.2017 на суму 35100,00 дол. США., №17002333/17 від 29.09.2017 на суму 29015,00 дол США, №17002517/17 від 24.10.2017 на суму 36678,30 дол. США, №17002518/17 від 24.10.2017 на суму 35073,60 дол. США, №17002902/17 від 30.11.2017 на суму 35260,00 дол. США, №17002903/17 від 30.11.2017 на суму 23500,00 дол. США, №17002904/17 від 30.11.2017 на суму 30100,00 дол. США, №17002905/17 від 30.11.2017 на суму 30100,00 дол. США, №17003084/17 від 19.12.2017 на суму 26000,00 дол. США, №17003149/17 від 28.12.2017 на суму 35151,70 дол. США, №17000124/18 від 25.01.2018 на суму 45600,00 дол. США, №17000310/18 від 15.02.2018 на суму 73480,00 дол. США, № 17000312/18 від 15.02.2018 на суму 5154,60 дол. США, що в загальному розмірі становить 440213,20 дол. США. Копії зазначених рахунків наявні в матеріалах справи.
З вказаних рахунків (інвойсів) вбачається, що постачальником товару являється Компанія «THERMOWATT S.P.A.», покупцем є ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК", умови поставки визначено Франко-завод (EXW) та встановлено строк оплати: 90 днів з дати кожного рахунка і вартість кожної поставки.
Між тим, судом встановлено, що найменування та місцезнаходження покупця ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВА ТЕК" (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83) було змінено на ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46), що підтверджується інформацією станом на день формування першого рахунка (інвойса) №17002332/17 від 29.09.2017 та станом на день відкриття провадження у справі, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 26209482.
В підтвердження здійснення поставки товару за вищевказаними інвойсами, позивачем надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №003765 від 11.10.2017р., №003467 від 31.10.2017р., №005861 від 06.12.2017р., №005853 від 20.12.2017р., №005888 від 26.01.2018р., №003556 від 15.02.2018р. з яких вбачається, що відправником є Компанія «THERMOWATT S.P.A.», одержувачем визначено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», місце доставки м. Одеса, Україна., перевізником є «ЛІБРА ЛОДЖИСТІК» (ідентифікаційний номер: 1005600039958 MD-12, Республіка Молдова, Кишинів, вул. Александру чел Бун, 49) та СК «ЕСТКОН КОНСТРАКТ» СРЛ MD-7721, Республіка Молдова, с. Олександріка, Яловенський р-н). Зазначені міжнародні товарно-транспортні накладні CMR підписані та проштамповані відправником (позивачем) та перевізником.
Крім цього, у матеріалах справи наявні копії транспортних накладних №3000030624 від 29.09.2017р., №3000030625 від 29.09.2017р., №3000030626 від 29.09.2017р., №3000033667 від 24.10.2017р., №3000033668 від 24.10.2017р., №3000038712 від 30.11.2017р., №3000038713 від 30.11.2017р., №3000038714 від 30.11.2017р., №3000038715 від 30.11.2017р., №3000040871 від 19.12.2017р., №3000002971 від 28.12.2017р., №3000002972 від 25.01.2018р., №3000006096 від 15.02.2018р., які сформовано на виконання замовлень покупця та встановлено дату та час завантаження товару для подальшого перевезення. Зазначені транспортні-накладні підписані водієм перевізника.
Також позивачем надано суду копії пакувальних листів №88802318 від 29.09.2017р., №88802330 від 29.09.2017р., №88802376 від 29.09.2017р., №88861909 від 10.10.2017р., №88862186 від 24.10.2017р., №8000077648 від 30.11.2017р., №8000077699 від 30.11.2017р., №8000077701 від 30.11.2017р., №8000077702 від 30.11.2017р., №8000134567 від 20.12.2017р., №8000134695 від 28.12.2017р., №3000219009 від 25.01.2018р., №8000275771 від 02.02.2018р., №8000277032 від 16.02.2018р., якими зафіксовано кількість, вагу та вид товару, який підлягає перевезенню.
Як вбачається із матеріалів справи, експорт товару за вищезазначеними рахунками (інвойсами) було здійснено продавцем Компанією «THERMOWATT S.P.A.» відповідно до копій експортних декларацій MRN №17ITQXI010003067Е1 від 11.10.2017р., №17ITQXF010003503E4 від 31.10.2017р., №17ITQXF010004213Е0 від 06.12.2017р., №17ITQXF010004456E0 від 20.12.2017р., №18ITQXF010000252E7 від 26.01.2018р., №18ITQXF010000635E4 від 15.02.2018р. та згідно з сертифікатам з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №190395 від 11.10.2017р., №190602 від 31.10.2017р., №190930 від 06.12.2017р., №191074 від 20.12.2017р., №191338 від 26.01.2018р., №191518 від 15.02.2018р.
Зі змісту зазначених експортних декларацій судом встановлено, що одержувачем товару є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК», а також в експортних деклараціях міститься посилання на відповідні рахунки (інвойси). Ідентичну інформацію містять сертифікати обігу товарів.
Суд звертає увагу, що копії всіх вище перелічених документів було надано позивачем разом із позовною заявою, а також в подальшому судом було отримано завірені належним чином копії таких же документів від митних органів Європейського союзу.
Разом з тим, із витребуваних судом документів від митних органів України вбачається, що за рахунками (інвойсами), які є предметом розгляду даної справи також було оформлено імпорт товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи імпортними деклараціями №UA500000/2017/911935, №UA500000/2017/912520, №UA500000/2017/913940, №UA500000/2017/914683, №UA500000/2018/900963, №UA500000/2018/901734.
Як встановлено судом, декларантом зазначених імпортних декларацій та одержувачем товару є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» (ідентифікаційний код 26209582), а відправником (експортером) є Компанія «THERMOWATT S.P.A.».
Між тим, у витребуваних у Одеської митниці Держмитслужби рахунків (інвойсів) відрізняється інформація щодо вартості товару від рахунків (інвойсів) наданих позивачем та митними органами Європейського союзу.
Так, згідно рахунків, які наявні у митних органів України, за №17002332/17 від 29.09.2017 сума товару становить 18600,00 дол. США., №17002333/17 від 29.09.2017 сума товару становить 12640,00 дол США, №17002517/17 від 24.10.2017 сума товару становить 18992,00 дол. США, №17002518/17 від 24.10.2017 сума товару становить 17272,00 дол. США, №17002902/17 від 30.11.2017 сума товару становить 19200,00 дол. США, №17002903/17 від 30.11.2017 сума товару становить 12600,00 дол. США, №17002904/17 від 30.11.2017 сума товару становить 14500,00 дол. США, №17002905/17 від 30.11.2017 сума товару становить 14500,00 дол. США, №17003084/17 від 19.12.2017 сума товару становить 11200,00 дол. США, №17003149/17 від 28.12.2017 сума товару становить 16208,00 дол. США, №17000124/18 від 25.01.2018 сума товару становить 21750,00 дол. США, №17000310/18 від 15.02.2018 сума товару становить 34100,00 дол. США, №17000312/18 від 15.02.2018 сума товару становить 2994,75 дол. США.
Як неодноразово заявляв позивач, рахунки, отримані від митних органів України є підробленими та інформація в них щодо вартості товару не відповідає дійсності.
А також із матеріалів витребуваних доказів у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» вбачається, що між сторонами начебто було укладено договір №519 на поставку продукції з додатками №1, №3, №4, №5 та рахунками проформа №7989495 від 06.11.2017, №7926444 від 04.10.2017, №7875207 від 06.09.2017, №7751669 від 27.07.2017. Крім цього, наявні платіжні доручення на оплату вказаних рахунків.
Проте, суд зауважує, що дані докази та документи не приймаються судом до уваги, оскільки вони не є належними доказами та не входять в предмет доказування по даній справі, у розмінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, так як заявлені позовні вимоги стосуються інших рахунків (інвойсів).
Дані обставини також частково визнаються позивачем у заяві (вх. ГСОО 27104/21), в якій представник позивача зазначив, що дійсно вищевказані рахунки проформа були виставлені відповідачу та оплачені ним у повному обсязі, проте договір №519 на поставку продукції Компанія «THERMOWATT S.P.A.» не укладала з позивачем, на підтвердження чого було надано копії всіх інших рахунків інвойсів та рахунків проформа, які було сформовано за весь період договірних відносин між позивачем та іншими компаніями, пов'язаними з холдингом «НОВА ТЕК», а також копії листів банківських установ про надходження коштів на рахунок позивача та скріншоти електронного листування між представниками компанії «THERMOWATT S.P.A.» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК».
Також із пояснень позивача судом встановлено, що відповідач частково здійснив оплату за поставку товару у розмірі 12355,94 дол. США та позивачем було використано дану суму для зарахування оплати по інвойсу №17002332.
Отже, несплата відповідачем залишку основного боргу у розмірі 427857,26 дол. США стало підставою для звернення компанії «THERMOWATT S.P.A.» до суду про стягнення боргу та 3 % річних у загальному розмірі 457 186 дол. США.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем відсутній зовнішньо-економічний договір купівлі-продажу у письмовій формі щодо заявлених позовних вимог по вказаним позивачем рахункам (інвойсам), однак суд зазначає, що відповідно до ст. 11, 12 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимогі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення. Будь-яке положення статті 11, статті 29 частини II цієї Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна та припинення за згодою сторін або оферта, акцепт чи будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій іншій формі, незастосовне, якщо хоча б одна зі сторін має своє комерційне підприємство в договірній державі, яка зробила заяву на підставі статті 96 цієї Конвенції. Сторони не можуть відступати від цієї статті чи змінювати її дію.
Згідно ст. 96 вищезазначеної конвенції, договірна держава, законодавство якої вимагає, щоб договори купівлі-продажу були укладені або підтверджені в письмовій формі, може в будь-який час зробити заяву згідно зі статтею 12 про те, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II цієї Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна чи припинення за згодою сторін або оферта, акцепт чи будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій іншій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в цій державі.
Указом Президії Верховної ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» встановлено, що Українська Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській Радянській Соціалістичній Республіці.
При цьому, стаття 6 Закону України « Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Положеннями ч.1,2 ст. 382 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
Частиною 1,3 статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ч. 1 ст. 43 ГК).
Водночас ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Крім того, одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ст. 6 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у листі від 25.05.2017 р. №2402-05/17433-02 «Щодо укладення зовнішньоекономічних договорів» надало роз'яснення та встановило, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів з обов'язковим погодженням предмету, ціни та строку дії договору, самостійно без обмежень здійснювати господарську діяльність, яку не заборонено законом, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідні реквізити рахунків (інвойсів) №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017, №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017, №17002905/17 від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25.01.2018, №17000310/18 від 15.02.2018, № 17000312/18 від 15.02.2018, а саме дані про постачальника та покупця, предмету, ціни, умов оплати та поставки товару свідчить про існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо поставки товару у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Вищезазначеними рахунками (інвойсами) встановлено, що умовами доставки товару є EXW (ФРАНКО-ЗАВОД), що передбачено Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати).
Розділом «EXW» правил передбачено, що "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.
Пунктом «А.1, А.4» розділу «EXW» Інкотермс передбачено, продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.
Пунктом «Б.4» розділу «EXW» Інкотермс встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтями А.4 і А.7/Б.7.
Пунктом «Б.6» розділу «EXW» Інкотермс визначено, що всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов'язку прийняти поставку товару, наданого в його розпорядження, або дати належне повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору; у випадках, де це належить, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при експорті.
Відповідно до п. «Б. 7, 8» розділу «EXW» Інкотермс, якщо покупець має право визначати час у рамках погодженого періоду та/або місце прийняття поставки, то він зобов'язаний надати продавцю необхідне повідомлення щодо них. Покупець зобов'язаний надати продавцю належні докази прийняття поставки.
Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Враховуючи викладені законодавчі положення та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до визначених сторонами умов поставки, продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства, тобто, як встановлено судом, компанією «THERMOWATT S.P.A.» було належним чином виконано свої зобов'язання щодо поставки товару, а саме передання товару перевізнику та оформлення експортних процедур, що підтверджується наявними у матеріалах справи, міжнародно-транспортними накладними, транспортним накладними, пакувальними листами та експортними деклараціями.
Між тим, суд звертає увагу, що покупець (відповідач) не надав позивачу належних документів на підтвердження отримання товару, про що також зазначив позивач у позовній заяві.
При цьому, в матеріалах справи наявні копії імпортні декларації, що були оформлені відповідачем ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВА ТЕК» з метою митного оформлення товарів за рахунками (інвойсами), які є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до ст. 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Згідно ст. 76 Митного кодексу України, товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати встановлено обов'язок покупця, за умовами поставки EXW, здійснити митне оформлення імпорту доставленого товару та Митним кодексом України передбачено, що митна декларація імпорту є підтвердженням такого митного оформлення.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що факт здійснення відповідачем митного оформлення імпорту товару за рахунками (інвойсами) №17002332/17 від 29.09.2017, №17002333/17 від 29.09.2017, №17002517/17 від 24.10.2017, №17002518/17 від 24.10.2017, №17002902/17 від 30.11.2017, №17002903/17 від 30.11.2017, №17002904/17 від 30.11.2017, №17002905/17 від 30.11.2017, №17003084/17 від 19.12.2017, №17003149/17 від 28.12.2017, №17000124/18 від 25.01.2018, №17000310/18 від 15.02.2018, № 17000312/18 від 15.02.2018 підтверджує отримання відповідачем товару вказаному у них.
Разом з тим, як вже було вказано судом, позивач заперечує щодо достовірності таких імпортних декларацій та інвойсів, наданих під час оформлення імпорту, в частині вартості поставленого товару, з приводу чого суд зазначає таке:
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи копії експортної та імпортної документації, у рахуванням того, що відповідачем не доведено протилежного, суд вважає, що завірені митними органами Європейського союзу експортні декларації разом з рахунками (інвойсами) та інформація, яка міститься в них є більш вірогідними, ніж копії імпортних декларацій та інвойсами, наданими відповідачем, при здійсненні імпорту товару, на підставі чого, суд дійшов висновку про те, що відповідачем отримано товар на загальну суму 440213,20 дол. США та, враховуючи попередню оплату, несплаченим є залишок боргу у розмірі 427857,26 дол. США у встановлений рахунками (інвойсами) строк.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає таке:
Відповідно до ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 29328,74 доларів США, суд зазначає, що такий розрахунок не є правильним, оскільки позивачем для нарахування 3% річних взято період з 15.05.2018 (кінцевий день оплати останнього рахунка (інвойса) №17000312/18) по 26.08.2020, між тим прострочення по оплаті за отриманий товар починається з наступного дня після закінчення терміну виконання зобов'язання, отже першим днем прострочення є 16.05.2018, в зв'язку з чим, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та встановив, що правильний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 29305,77 дол. США.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» суми основної заборгованості в розмірі 427857, 26 дол. США та 3% річних у розмірі 29305,77 дол. США .
При розподілі судових витрат суд виходить з положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИТЕЙЛ ПІВДЕНЬ» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46, код ЄДРПОУ 26209482) на користь Компанії «THERMOWATT S.P.A» (60011, ВІА САН ДЖОВАННІ БАТТІСТА (VIA SAN GIOVANNI BATTISTA), 21, АРЧЕВІЯ (АН), ІТАЛІЯ; реєстраційний номер платника податку Республіки Італія: 01226330429) 427 857/чотириста двісті сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім/доларів США 26 центів основного боргу, 29 305/двадцять дев'ять тисяч триста п'ять/доларів США 77 центів 3% річних, а також 6 857/шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім/доларів США 44 цента витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 20 грудня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська