22 грудня 2021 року Справа № 915/1522/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
зза позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; адреса електронної пошти: dp.mmtp@gmail.com; ідентифікаційний код 01125608)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; адреса електронної пошти: seaside_t@i.ua; ідентифікаційний код 34770199)
про: стягнення 17 497,53 грн,
Суть спору:
18.10.2021 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/1661 від 11.10.2021 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти цю позовну заяву до розгляду та відкрити по ній провадження;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» суму заборгованості за Договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 26.03.2019 у сумі 14 590,71 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» інфляційне збільшення боргу за Договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 26.03.2019 у сумі 365,28 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» пеню за Договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 26.03.2019 у сумі 858,38 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» 3 % річних за Договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 26.03.2019 у сумі 224,09 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» суму штрафу за Договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 26.03.2019 у сумі 1459,07 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» судовий збір на суму 2270,00 грн;
- надсилати всі процесуальні документи (окрім рішень та наказів) у справі, що має бути відкрита за цією позовною заявою, виключно в електронному вигляді на електронну адресу державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»: dp.mmtp@gmail.com.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 3-А від 26.03.2019 з додатками до нього; рахунків (10 шт.) та актів наданих послуг (виконаних робіт) (10 шт.) з доказами їх направлення; застосування норм статей 526, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 343 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 23.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1522/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 04.11.2021 у Відділі документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області, що підтверджується матеріалами справи.
Копія ухвали надіслана на адресу відповідача була 03.11.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144564738).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2021 у справі № 915/1522/21 є 03.11.2021.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 23.10.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
З вищевикладеного судом встановлено, що датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали слід вважати 03.11.2021.
За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 18.11.2021 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
26 березня 2019 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», як орендарем, був укладений Договір № 3-А оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне рухоме майно - вилочний автонавантажувач TOYOTA в/п 1,5 т реєстраційний № 110, інвентарний № 14009 (надалі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія» станом на 30.06.2018 року і становить 22450,00 гривень без урахування ПДВ (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- майно передається в оренду з метою використання його за цільовим призначенням (п. 1.3);
- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 2.1);
- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Майно залишається в господарському віданні орендодавця, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2);
- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями) (надалі - методика) за ставкою, зазначеною в Розрахунку плати за базовий місяць оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна (надалі - розрахунок), (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору, від вартості майна, зазначеної в Додатку № 1 до Договору і становить згідно з розрахунком без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2018) 1082,28 грн (п. 3.1);
- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3);
- орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15 числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць (п. 3.6);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості (п. 3.7);
- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції (п. 3.10);
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1);
- орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п. 3.6, п. 3.9, п. 5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, до повного погашення заборгованості (п. 9.3);
- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % у сумі заборгованості (п. 9.4);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2029, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1).
Вказаний Договір оренди підписаний та скріплені печатками орендаря та орендодавця.
27.03.2019 майно було передане орендодавцем в оренду відповідачу, про що складено акт приймання-передавання (додаток 2 до договору), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також інфляційного збільшення боргу, відсотків річних та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 3-А від 26.03.2019 з додатками до нього;
- рахунки: № 21552651 від 31.10.2020, № 23562651 від 30.11.2020, № 25832651 від 31.12.2020, № 02002651 від 31.01.2021, № 04002651 від 28.02.2021, № 06012651 від 31.03.2021, № 07502651 від 30.04.2021, № 10112651 від 31.05.2021, № 12082651 від 30.06.2021, № 14082651 від 31.07.2021;
- акти наданих послуг (виконаних робіт): № 21552651 від 31.10.2020, № 23562651 від 30.11.2020, № 25832651 від 31.12.2020, № 02002651 від 31.01.2021, № 04002651 від 28.02.2021, № 06012651 від 31.03.2021, № 07502651 від 30.04.2021, № 10112651 від 31.05.2021, № 12082651 від 30.06.2021, № 14082651 від 31.07.2021;
- листи: № 03/1379 від 11.11.2020, № 03/1633 від 14.12.2020, № 03/63 від 14.01.2021, № 03/258 від 12.02.2021, № 03/404 від 15.03.2021, № 03/574 від 15.04.2021, № 03/773 від 17.05.2021, № 03/920 від 22.06.2021, № 03/1057 від 14.07.2021, № 03/1269 від 16.08.2021.
Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.
Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).
За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору оренди позивачем виставлялися відповідачу рахунки:
- № 21552651 від 31.10.2020 на суму 1388,14 грн;
- № 23562651 від 30.11.2020 на суму 1406,18 грн;
- № 25832651 від 31.12.2020 на суму 1418,84 грн;
- № 02002651 від 31.01.2021 на суму 1437,29 грн;
- № 04002651 від 28.02.2021 на суму 1451,66 грн;
- № 06012651 від 31.03.2021 на суму 1476,35 грн;
- № 07502651 від 30.04.2021 на суму 1486,68 грн;
- № 10112651 від 31.05.2021 на суму 1506,01 грн;
- № 12082651 від 30.06.2021 на суму 1509,02 грн;
- № 14082651 від 31.07.2021 на суму 1510,54 грн.
Додатково, орендодавцем були надані орендарю акти наданих послуг (виконаних робіт):
- № 21552651 від 31.10.2020 на суму 1388,14 грн;
- № 23562651 від 30.11.2020 на суму 1406,18 грн;
- № 25832651 від 31.12.2020 на суму 1418,84 грн;
- № 02002651 від 31.01.2021 на суму 1437,29 грн;
- № 04002651 від 28.02.2021 на суму 1451,66 грн;
- № 06012651 від 31.03.2021 на суму 1476,35 грн;
- № 07502651 від 30.04.2021 на суму 1486,68 грн;
- № 10112651 від 31.05.2021 на суму 1506,01 грн;
- № 12082651 від 30.06.2021 на суму 1509,02 грн;
- № 14082651 від 31.07.2021 на суму 1510,54 грн.
Вищенаведені рахунки та акти направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» листами: № 03/1379 від 11.11.2020, № 03/1633 від 14.12.2020, № 03/63 від 14.01.2021, № 03/258 від 12.02.2021, № 03/404 від 15.03.2021, № 03/574 від 15.04.2021, № 03/773 від 17.05.2021, № 03/920 від 22.06.2021, № 03/1057 від 14.07.2021, № 03/1269 від 16.08.2021. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.
У вказаних листах позивач просив відповідача сплатити рахунки, підписати акти виконаних робіт, завірити їх печаткою та повернути по одному примірнику.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу 10 рахунків на загальну суму 14 590,71 грн.
За твердженням позивача вказані рахунки відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 14 590,71 грн зазначено вірно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків - а.с. 10-19):
- інфляційні втрати на загальну суму 365,28 грн;
- 3 % річних на загальну суму 224,09 грн;
- пеню на загальну суму 858,38 грн;
- штраф на загальну суму 1459,07 грн.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п.п. 9.3, 9.4 Договору орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п. 3.6, п. 3.9, п. 5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, до повного погашення заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % у сумі заборгованості.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
За перевіркою суду, позивач суми пені та штрафу визначив правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційного збільшення боргу суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
За перевіркою суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський Узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608) суму заборгованості за Договором № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 26.03.2019 у розмірі 14 590,71 грн, інфляційне збільшення боргу в сумі 365,28 грн, 3 % річних у розмірі 224,09 грн, пеню у розмірі 858,38 грн, штраф у розмірі 1459,07 грн, а також 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський Узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199).
Повне рішення складено та підписано судом 22.12.2021.
Суддя О.Г. Смородінова