22 грудня 2021 року Справа № 915/1750/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали справи
за заявою боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" 30.11.2021 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою № б/н від 30.11.2021 (вх. № 18054/21) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у якій просить суд прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність, оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, задовольнити заяву, винести постанову, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозиції (план реструктуризації), зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти (загальний мораторій) починаючи з винесення рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1750/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.12.2021 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема:
- заявником не подано суду належних доказів на підтвердження виконання вимог ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства щодо авансування на депозитний рахунок Господарського суду Миколаївської області винагороди керуючого реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 37215,00 грн. Разом з тим, в матеріали заяви міститься квитанція №0.0.2275109879.1 від 21.09.2021 на суму 1784,25 грн та квитанція № (ID) 3749421594576678932 від 26.11.2021 на суму 3600,00 грн, свідчать про здійснення боржником авансування винагороди арбітражного керуючого на депозит суду на загальну суму 5384,25 грн.
Заявниця з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/726/20 зазначає про укладення з арбітражним керуючим Білявським Віталієм Віталійовичем (кандидатуру якого заявлено в порядку п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу) угоди від 20.09.2021 щодо врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність;
- до заяви не додано доказів неможливості отримання заявником відповідної інформації із офіційних джерел щодо членів сім'ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, що свідчить про недотримання заявником вимог п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ;
- доданий до заяви план реструктуризації боргів не містить інформації щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, не містити інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати.
Ухвалою від 06.12.2021 судом встановлено боржнику 10-денний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
17.12.2021 до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, якою заявниці зазначає:
1. В деклараціях про майнових стан зазначено «Член сім'ї не надав інформацію» оскільки члени сім'ї боржника відмовились надавати інформацію про себе, що є їх правом. Не існує жодного реєстру та правовстановлюючого документа, які би містили інформацію, яка має бути відображена у деклараціях про майновий стан боржника.
2. Надання Угоди з арбітражним керуючим є мирним врегулюванням правовідносин щодо оплати його послуг, отже питання виплати такої винагороди (в тому числі розмір та порядок оплати) повинно перебувати та врегульовуватись лише у площині відносин, саме між арбітражним керуючим та боржником.
3. У відповідь на зауваження щодо плану реструктуризації боржниця зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника може містити положення про відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Розглянувши матеріали заяви про неплатоспроможність, з урахуванням заяви про усунення недоліків, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення заяви про неплатоспроможність боржника з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ст. 113 Кодексу України з питань банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
20.09.2021 між арбітражним керуючим Білявським Віталієм Віталійовичем та Гончаровою Альоною Анатоліївною укладено договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, згідно умов якого оплата послуг розпорядника майна становить 17842,50 грн (п.3.1), який заявником додано до заяви як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником.
Як вбачається з тексту Договору від 20.09.2021, його укладено у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність 21.10.2019, у зв'язку з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства, у якому і закріплено норму щодо неплатоспроможності фізичної особи.
Згідно умов договору, питання оплати послуг стосується розпорядника майна, а не керуючого реструктуризацією (п. 3.1 Договору).
У п. 3.4. Договору від 20.09.2021 зазначено про те, що розрахунки проводяться шляхом оплати грошових коштів за умови (надсилання поточних звітів).
Клопотанням від 30.11.2021 заявник просить суд прийняти договір про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого як альтернативу сплати грошової винагороди, на виконання вимог ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Додані до заяви докази, а саме: квитанція №0.0.2275109879.1 від 21.09.2021 на суму 1784,25 грн та квитанція № (ID) 3749421594576678932 від 26.11.2021 на суму 3600,00 грн, свідчать про здійснення боржником авансування винагороди арбітражного керуючого на депозит суду на загальну суму 5384,25 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Кодексу про банкрутство, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу про банкрутство, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу про банкрутство.
Статтею 30 Кодексу про банкрутство встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Отже, нормами Кодексу про банкрутство встановлено фіксований розмір основної грошової винагороди.
Законодавцем установлено спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Відтак держава виконує свій обов'язок щодо забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство, не встановлюючи для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає положенням частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи (саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20).
З огляду на зазначене, Верховний Суд встановив наявність умов на укладення угоди з арбітражним керуючим, а саме: укладається на умовах відстрочення оплати та наявності майна боржника для погашення грошової винагороди у розмірі, який підлягає авансуванню боржником.
У даному випадку договір арбітражний керуючий уклав с боржником на умовах розстрочення оплати його праці (1784,25 грн протягом 10 місяців), а не відстрочки оплати до реалізації майна боржника, як це визначено у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Суд зазначає про те, що в частині 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на таке, суд відхиляє доводи заявника про можливість укладання договору на умовах розстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого.
Крім того, слід зазначити, що у вищезазначеній постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20 (п. 40) Верховний Суд звернув увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією не може становити менше ніж п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Договір від 20.09.2021 укладено арбітражним керуючим Білявським Віталієм Віталійовичем та Гончаровою Альоною Анатоліївною не на всю суму винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником у розмірі 37215,00 грн, що є порушенням норм Кодексу про банкрутство та не відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка не передбачає можливості зменшення розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією, сплата (авансування) якої у будь-якому випадку покладається на боржника у розмірі, встановленому Кодексом про банкрутство.
Ухвалою від 06.12.2021 судом не прийнято Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 20.09.2021, як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником.
Таким чином, заявником не усунуто недоліків заяви про неплатоспроможність в частині надання доказів авансування винагороди арбітражного керуючого у встановленому ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмірі, доказів неможливості отримання заявником відповідної інформації із офіційних джерел щодо членів сім'ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника, доданий до заяви план реструктуризації боргів не містить інформації щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, не містити інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати.
Приписами ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Частиною 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Враховуючи, що заявником вимоги ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2021 не виконано, недоліки заяви не усунуто, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає поверненню заявникові.
Керуючись ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 від 30.11.2021 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повернути заявнику.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.О.Ржепецький