про результати розгляду заяви кредитора
про грошові вимоги до боржника
14 грудня 2021 року Справа № 915/1397/21
м. Миколаїв
Кредитор (заявник): Акціонерне товариство "Державний ощадний банк" (код ЄДРПОУ 00032129; вул. Госпітальна, 12-Г, м.Київ, 01001)
в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028; код ЄДРПОУ 09326464; ел.пошта: contact-centre@oschadbank.ua, 09326464@mail.gov.ua).
Боржник: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Шибко Олександр Леонідович (адреса офісу: вул. Лягіна, 2, оф. 309, м. Миколаїв, 54001; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Суддя Давченко Т.М.
при секретарі Кнауб А.А.
за участю;
представника кредитора (заявника) Гофман О.Є.
керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Шибка О.Л.
Суть справи: про неплатоспроможність фізичної особи
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). Ухвалою від 05.10.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Шибка О.Л. та ін. Попереднє засідання у справі призначено на 23.11.2021.
На сайті Вищого господарського суду України 07.10.2021 оприлюднено оголошення №67365 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
До суду надійшла заява АТ "Ощадбанк" (далі Банк, Кредитор) № 112.20-07/71129/2021-14/ВИХ від 03.11.2021 (вх. № 16644/21 05.11.2021) про грошові вимоги до ОСОБА_1 у сумі 999982,52 грн., в т.ч. 312504,26 грн. - основний борг, 60666,41 грн. - проценти, 101125,36 грн. - 3% річних, 519645,53 грн. - пеня, 1500,96 грн. - судові витрати, 4540,00 грн. - судові витрати за подання цієї заяви.
Ухвалою суду від 22.11.2021 вказану заяву судом було прийнято до розгляду, а її розгляд призначено на 14.12.2021.
Керуючий реструктуризацією 17.11.2021 надав суду відзив на заяву про визнання грошових вимог вих. № 02-01/119 від 12.11.2021. Згідно вказаного відзиву керуючий реструктуризацією частково визнає заявлені вимоги - у загальній сумі 572000,00 грн., з яких 474296,03 грн - 2 черга, 97704,32 грн. - 3 черга та судові витрати 4540,00 грн. - до задоволення вимог кредиторів. Разом з тим, керуючий реструктуризацією просить застосувати строк позовної давності до вимог кредитора про визнання нарахованих Банком відсотків після набрання судовими рішеннями законної сили (якими на користь Банку з боржниці стягнуто заборгованість за договором кредиту № 47-А від 02.02.2008).
Щодо нарахування пені керуючий реструктуризації також заявляє про застосування строків позовної давності та вважає, що визнанню підлягає пеня, нарахована банком за три роки до порушення провадження у справі з 05.10.2018.
Крім цього, у відзиві керуючий реструктуризації зазначає, що заяву банком подано після спливу строку, встановленого для її подання, через що кредитор не матиме права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
В свою чергу, Банк надіслав суду заперечення на відзив керуючого реструктуризацією вих. № 112.20-07/76819/2021-14/ВИХ від 29.11.2021. Банк не погоджується з твердженням керуючого реструктуризацією про пропуск Банком строку на заявлення грошових вимог, оскільки оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність опубліковано 07.10.2021, а тому останнім днем 30-денного строку є 05.11.2021. Банком надіслано заяву про грошові вимоги 03.11.2021, тобто в межах вказаного строку.
Також Банк вважає, що керуючий реструктуризацією безпідставно не включив до реєстру вимог кредиторів вимоги у розмірі 1500,96 грн., стягнуті за рішенням суду у справі № 490/9921/13-ц та 2-5332/2010.
14.12.2021 керуючий реструктуризацією надав суду заяву, у якій повідомив суд про допущені описка щодо наявності у кредитора вирішального голосу та стягнутого судовими рішеннями судового збору.
Учасники справи, належно повідомлені про дату та час розгляду заяви про грошові вимоги, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, проте матеріалів справи достатньо для розгляду заяви, а тому неявка сторін не перешкоджає розгляду даної заяви.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Жодних заперечень щодо вказаних вимог до суду не надходило.
У судовому засіданні керуючий реструктуризацією доповів суду про описки, допущені ним у відзиві на заяву про грошові вимоги, а в іншому підтримав поданий суду відзив.
Представник Банку у судовому засіданні заяву про грошові вимоги підтримав та просив визнати у повному обсязі заявлені Банком грошові вимоги до боржника.
В судовому засіданні 14.12.2021 судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, суд встановив наступне.
22.02.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» (тип товариства змінено на «публічне» (скорочене найменування - АТ «Ощадбанк») в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 47-А (далі Кредитний договір), відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2 якого Банк надав Боржнику Кредит в сумі 18 963.00 доларів США зі сплатою процентів за користування Кредитом в розмірі 12.5 % річних строком на 84 місяці з терміном остаточного погашення не пізніше 21.02.2015 на придбання транспортного засобу Ford Fokus 1.6.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Боржником було укладено Договір застави транспортного засобу від 02.02.2008, за яким ОСОБА_1 передала в заставу АТ «Ощадбанк» належний їй на праві власності автомобіль Ford Fokus 1.6 реєстраційний помер НОМЕР_2 .
Додатковим договором №1 від 21.11.2008 до Кредитною договору № 47-А від 02.02.2008 сторонами погоджено збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 13.5 % річних, шляхом внесення змін до п.1.1 та п. 1.5.1.1 Кредитного договору.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2010 у справі 2-5332/2010 з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість за Кредитним договором №47-А від 02.02.2008 в розмірі 115156,76 грн. (1381,23 грн.-пеня, 6625,18 грн. - заборгованість по процентам, 14301,10 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 92849,26 грн. - залишок кредиту) та судові витрати в розмірі 1271.56 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2013 у справі №490/9921/13-ц з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто донараховані відсотки за цим Кредитним договором №47-А від 02.02.2008 в розмірі 2289,72 доларів США та судові витрати в розмірі 229,40 грн.
В межах виконавчого провадження №25000731 торгівельною організацією ТОВ «Укрспецторг груп» 30.05.2013 було реалізоване заставне майно на 27500,00 грн.
З урахуванням наведеного, наразі вимоги Банку не забезпечені заставою.
У зв'язку із невиконанням рішення суду станом на день звернення до господарського суду з цією заявою з грошовими вимогами до Боржника, кредитором донараховано відсотки та пеню за кредитним договором станом на 04.10.2021 та виражено їх в еквіваленті у національній валюті за курсом НБУ на дату подання заяви. Так, за розрахунком Банку станом на 04.10.2021 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №47-А від 02.02.2008 становить 37806.25 доларів США (за курсом НБУ станом па 03.11.2021 993 941,56 грн), з яких 11 886.63 доларів США - основний борг, 2307,55 доларів США - проценти, 19765,60 доларів США - пеня, 3846,47 доларів США - 3% річних. Також банк заявляє про визнання судових витрат за зазначеними судовими рішеннями у розмірі 1500,96 грн.
АТ «Ощадбанк» вважає, що його вимоги слід задовольнити в наступній черговості:
- 2 черга - заборгованість за Кредитним договором №47-А від 02.02.2008 (основний борг, проценти, 3% річних) в розмірі 18040,65 доларів США (за курсом НБУ станом на 03.11.2021 - 474296,03 грн) + судові витрати 1500.96 грн., разом 475 796,99 грн;
- 3 черга - пеня - 19765,60 доларів США (за курсом ПБУ станом на 03.11.2021 - 519645,53 грн).
Керуючий реструктуризацією розглянув вимоги кредитора та надав суду 17.11.2021 відзив на заяву про визнання грошових вимог вих. № 02-01/119 від 12.11.2021. Згідно вказаного відзиву керуючий реструктуризацією частково визнає заявлені вимоги - у загальній сумі 572000,00 грн., з яких 474296,03 грн - 2 черга, 97704,32 грн. - 3 черга та судові витрати 4540,00 грн. - до задоволення вимог кредиторів. Разом з тим, керуючий реструктуризацією просить застосувати строк позовної давності до вимог кредитора про визнання нарахованих Банком відсотків після набрання судовими рішеннями законної сили (якими на користь Банку з боржниці стягнуто заборгованість за договором кредиту № 47-А від 02.02.2008). Щодо нарахування пені керуючий реструктуризації також заявляє про застосування строків позовної давності та вважає, що визнанню підлягає пеня, нарахована банком за три роки до порушення провадження у справі з 05.10.2018.
Крім цього, у відзиві керуючий реструктуризації зазначає, що заяву банком подано після спливу строку, встановленого для її подання, через що кредитор не матиме права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Банк надіслав суду заперечення на відзив керуючого реструктуризацією вих. № 112.20-07/76819/2021-14/ВИХ від 29.11.2021. Так, Банк не погоджується з твердженням керуючого реструктуризацією про пропуск Банком строку на заявлення грошових вимог, оскільки оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність опубліковано 07.10.2021, а тому останнім днем 30-денного строку є 05.11.2021. Банком надіслано заяву про грошові вимоги 03.11.2021, тобто в межах вказаного строку.
Також Банк вважає, що керуючий реструктуризацією безпідставно не включив до реєстру вимог кредиторів вимоги у розмірі 1500,96 грн., стягнуті за рішенням суду у справі № 490/9921/13-ц та 2-5332/2010.
14.12.2021 керуючий реструктуризацією надав суду заяву, у якій повідомив суд про допущені описки щодо наявності у кредитора вирішального голосу та стягнутого судовими рішеннями судового збору.
Щодо розміру грошових вимог АТ «Ощадбанк» суд зазначає, що за судовими рішеннями Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2010 у справі 2-5332/2010 Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2013 у справі №490/9921/13-ц з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість за Кредитним договором №47-А від 02.02.2008 в розмірі 115156,76 грн., також стягнуто донараховані відсотки за цим договором 2289,72 доларів США та судові витрати в розмірі 1500,96 грн.
З наданого суду розрахунку вбачається, що банком здійснювалось нарахування відсотків, пені після рішення суду у розмірі не погодженому сторонами.
При цьому, відповідно до абз.2 ч.4 ст.45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним Банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
При визначенні розміру грошових вимог суд враховує й позицію Великої палати Верховного Суду викладену у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц щодо можливості визначення еквівалента боргу за судовим рішенням.
Так, у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц колегією суддів указано, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
У постанові № 373/2054/16-ц Верховний Суд виклав протилежну правову позицію, змінивши раніше застосовувану практику. Так, ВС дійшов висновку, що немає законодавчої заборони на стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. При цьому ВС наголосив, що він не відступив від раніше визначеної позиції. Адже правовий режим іноземної валюти на території України, хоча й пов'язаний із певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Якщо в судовому рішенні вказано суму боргу в іноземній валюті й наведено її еквівалент у національній валюті, то перераховують саме суму в іноземній валюті.
З урахуванням наведених постанов, суд вважає, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2010 у справі 2-5332/2010 визнанню підлягають грошові вимоги АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 (за Кредитним договором №47-А від 02.02.2008) в розмірі 115156,76 грн. (1381,23 грн. - пеня, 6625,18 грн. - заборгованість по процентам, 14301,10 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 92849,26 грн. - залишок кредиту) та судові витрати в розмірі 1271.56 грн. У даному випадку в резолютивній частині судом було визначено суду заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту. Отже, заборгованість стягнуто саме у національній валюті, а тому у суду відсутні підстави для перерахунку вказаної суми боргу у еквіваленті.
Щодо заборгованості за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2013 у справі №490/9921/13-ц, суд має застосувати еквівалент у національній валюті станом на дату звернення до суду із даною заявою, оскільки у вказаному рішенні зазначено заборгованість у іноземній валюті. Станом на 03.11.2021 офіційний курс гривні до долару США становить 26,2904 гривні за 1 долар США. Таким чином, 2289,72 доларів США, які стягнуті за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, станом на 03.11.2021 в еквіваленті до національної валюти становлять 60 197,65 грн. Отже, заборгованість ОСОБА_1 за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2013 у справі №490/9921/13-ц становить 60 197,65 грн. (відсотки) та 229,40 грн.
З розрахунків, наданих кредитором до заяви про грошові вимоги вбачається, що заборгованість по відсоткам банком розраховано по 04.10.2021 (до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1). Однак, на думку суду, такі дії банку не узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі № 444/9519/12 щодо висновку про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Тобто, звернення банку до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такими позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не піддягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору. Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за правомірне користування кредитом.
Тому, дії кредитора щодо нарахування відсотків за прострочення стягнутої заборгованості на думку суду не узгоджуються із зазначеною позицією Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, судом відхиляються вимоги кредитора щодо нарахування пені у розмірі 519645,53 грн. (19675,60 дол. США), оскільки чинним законодавством не передбачає нарахування пені за прострочення стягненутої рішенням суду заборгованості.
При цьому, суд вважає вірною позицію боржника та керуючого реструктуризацією щодо правомірності нарахування кредитором 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 101125,36 грн. (3167,76 дол. США (розрахована від розміру заборгованості по кредиту) + 678,71 дол. США (розрахунок по відсоткам), оскільки це передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України. Так, Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума в іноземній валюті, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
З огляду на вказане, судом визнаються вимоги Банку у розмірі 277980,74 грн. (14301,10 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 1381,23 грн. - пеня, 66822,83 грн. (6625,18 +60197,65) - заборгованість по процентам, 92849,26 грн. - залишок кредиту 101125,36 грн. - 3% річних, 1500,96 грн. - судові витрати за рішеннями судів), інші вимоги кредитора відхиляються.
Вказані вимоги виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність , є конкурсними та заявлені у строк, визначений у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно меморіального ордеру № 1090282615 від 26.10.2021 сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 4540,00 грн. а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.
Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
З урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги АТ «Ощадбанк».мають задовольнятися у такій черговості:
- 4540,00 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;
- 276599,51 грн.(позика) - ІІ черга,
- 1381,23 грн. (пеня) - ІІІ черга.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" про грошові вимоги до ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" (код ЄДРПОУ 00032129) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 277980,74 грн.
3. Іншу частину вимог відхилити.
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити визнані судом вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" (код ЄДРПОУ 00032129) до реєстру вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити витрати Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" по сплаті судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4540 грн. до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Повідомити кредитору, боржнику та керуючому реструктуризацією, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме - www.court.gov.ua.
7. Ухвалу направити кредитору, боржнику, керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складений та підписаний 16.12.2021.
Суддя Т.М. Давченко