79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.12.2021 справа № 914/3378/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль
про стягнення 290 309,24 грн
за участю представників:
від позивача: Кабаль К.І. - адвокат
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
10.11.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль про стягнення 290 309,24 грн.
Ухвалою від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.12.2021.
01.12.2021 через канцелярію суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль надійшов відзив на позовну заяву (вх. №28824/21 від 01.12.2021).
06.12.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшла відповідь на відзив (вх. №29229/21 від 06.12.2021).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 06.12.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.12.2021.
Заяви про відвід суду не поступали.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.08.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір №0005601/2021 про постачання електричної енергії споживачу, на виконання умов якого відповідачу у вересні 2021 було реалізовано електроенергію вартістю 290 309,24 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманої електроенергії не виконав, заборгованість за спожиту електроенергію становить 290 309,24 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 290 309,24 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві. Зокрема, зазначив, що відповідач є бюджетною організацією та фінансується з державного бюджету. З огляду на неналежне фінансування видатків відповідача з державного бюджету, відповідач не має можливості своєчасно провести розрахунки із позивачем. Таким чином, заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
26.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (споживач) було укладено №0005601/2021 про постачання електричної енергії споживачу та додатки до нього.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався постачати споживачу (відповідачу) у серпні-вересні 2021 ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія, а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору (п. 2.1. договору).
На виконання умов вищевказаного договору, позивач у вересні 2021 поставив відповідачу електроенергію на загальну суму 290 309,24 грн, що підтверджується актом №36 про приймання-передавання товарної продукції від 30.09.2021, рахунком за електричну енергію №5511000700210919 за вересень 2021.
Згідно 5.11. договору споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені додатком №2 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, який є додатком № до договору, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії здійснюється за тарифами згідно з договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.
Згідно п. 2 Порядку розрахунків, розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Пунктом 5 Порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка.
Згідно абз. 2 п. 7 Порядку розрахунків, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 30 операційних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше останнього календарного дня місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості електроенергії, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 290 309,24 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. ст. 275 ГК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір №0005601/2021 про постачання електричної енергії споживачу від 26.08.2021, додатком №2 якого було визначено порядок та строки розрахунків за отриману споживачем електричну енергію.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами вносилися зміни до вищевказаного договору в частині зміни строків здійснення розрахунків.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань перед позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суд не повинен приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного суду від 15.05.2012 по справі № 11/446.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 290 309,24 грн заборгованості є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №914/1556/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 290 309,24 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль, вул. Галицька, 1 (ідентифікаційний код 08464162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів, вул. Шевченка, 1 (ідентифікаційний код 42092130) 290 309,24 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 4 354,64 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 20.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.12.2021.
Суддя Мазовіта А.Б.