79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.12.2021 справа № 914/2566/21
Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судового засідання А.П. Полянського
розглянувши у судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Девелопмент», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецстандарт», м.Львів,
про стягнення 749 870, 48 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Девелопмент» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецстандарт» про стягнення 749 870, 48 грн.
Ухвалою від 14.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив розгляд справи на 12.10.2021.
Ухвалою від 12.10.2021 суд відклав розгляд справи на 26.10.2021, у зв'язку із першою неявкою представника Відповідача.
Ухвалою від 26.10.2021 суд відклав розгляд справи на 08.11.2021.
Ухвалою від 08.11.2021 суд закрив підготовче провадження та признав розгляд справи по суті 30.11.2021.
Ухвалою від 30.11.2021 суд відклав розгляд справи на 16.12.2021, також судом було повідомлено Відповідача про розгляд справи на сайті Господарського суду Львівської області.
В судове засідання 16.12.2021 представники сторін не з'явились, представником Позивача на електронну адресу суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами справи, просив позов задоволити повністю (Вх. №30329/21), представник Відповідача не з'явився, причин не явки не вказав, відзив на позов не подав.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Так, ухвали суду надсилались за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 18.10.2021 про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження Господарського суду Львівської області від 14.09.2021.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В судовому засіданні 16.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у 2019 році велись переговори між ТОВ «Спектрум Девелопмент» та ТОВ «Запоріжспецстандарт» щодо постачання товарів «Труба попередньо ізольована ПО ф. 325/450 ДСТУ Б В.2.5-31:2007». Сторони домовились про постачання товарів на 749 870,48 грн на умовах передоплати, однак в подальшому письмового договору не уклали.
На виконання усних домовленостей Відповідач надіслав Позивачу Рахунки на попередню оплату товару:
- № 00000000135 від 15.04.2019 на суму 50 000,00 грн;
- № 00000000155 від 23.04.2019 на суму 100 000,00 грн;
- № 00000000224 від 07.05.2019 на суму 50 000,00 грн;
- №250 від 02.07.2019 на суму 216 241,20 грн;
- № 336 від 11.07.2019 на суму 216 241,20 грн;
- № 00000000943 від 25.07.2019 на суму 117388,08 грн;
Відповідно до виставлених рахунків Позивач здійснив попередню оплату на рахунок ТОВ «Запоріжспецстандарт» в сумі 749 870,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 00000000135 від 15.04.2019, № 00000000155 від 23.04.2019, № 00000000224 від 07.05.2019, №250 від 02.07.2019, № 336 від 11.07.2019, № 00000000943 від 25.07.2019.
Рахунки були виставлені із погодженням цінових параметрів, а саме виходячи з вартості 1 м Товару у розмірі 1937,50 грн та 2574,30 грн без ПДВ.
28.07.2020 Позивач надсилав на адресу Відповідача претензію щодо повернення коштів, у зв'язку із не поставкою Товару за виставленими рахунками № СФ-15/04-4 від 15.04.2019, № СФ-01/07-1 від 01.07.2019 та № СФ-31/05-9 від 24.07.2019, однак претензія була залишена без відповіді.
Вказана поставка за спірними рахунками здійснена не була, відтак Позивач звернувся до суду з метою стягнення з Відповідача грошових коштів попередньої оплати товару на суму 749870,48 грн.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не подав.
Ухвали у справі від 14.09.2021, 12.10.2021, 26.10.2021, 08.11.2021, 30.11.2021, які були надіслані на адресу Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись на адресу суду, із зазначення причини повернення: неправильно зазначена (відсутня) адреса.
Також суд звертає увагу, що з метою належного повідомлення Відповідача про розгляд даної справи, судом подавалось оголошення про судове засідання на офіційний сайт Господарського суду Львівської області.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
У 2019 році відповідно до телефонного замовлення між сторонами та виставлених рахунків № СФ-15/04-4 від 15.04.2019, № СФ-01/07-1 від 01.07.2019 та № СФ-31/05-9 від 24.07.2019, ТОВ «Спектрум Девелопмент» здійснило попередню оплату замовленого Товару на загальну суму 749 870,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями
- № 00000000135 від 15.04.2019 на суму 50 000,00 грн;
- № 00000000155 від 23.04.2019 на суму 100 000,00 грн;
- № 00000000224 від 07.05.2019 на суму 50 000,00 грн;
- №250 від 02.07.2019 на суму 216 241,20 грн;
- № 336 від 11.07.2019 на суму 216 241,20 грн;
- № 00000000943 від 25.07.2019 на суму 117388,08 грн;
В кожному платіжному дорученні зазначено у призначенні платежу номер рахунку, згідно якого позивач здійснив попередню оплату.
Дана попередня оплата замовленого товару була виконана за результатами переговорних процедур, після яких в подальшому Відповідачем були виставлені рахунки на попередню оплату товару № СФ-15/04-4 від 15.04.2019, № СФ-01/07-1 від 01.07.2019 та № СФ-31/05-9 від 24.07.2019.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання не виконав, поставку Товару не здійснив, хоча такий було попередньо оплачено, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 749870,48 грн, що у встановленому порядку не спростовано відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією (вимогою про оплату), вих № 25 від 28.07.2020, котра була направлена цінним листом з описом, однак відповіді Позивач не отримав станом на дату подачі позову до суду.
Оцінка суду.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) і другою стороною.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.
За приписами статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повного і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виписано позивачу рахунки №СФ-15/04-4 від 15.04.2019, № СФ-01/07-1 від 01.07.2019 та № СФ-31/05-9 від 24.07.2019 з детальним переліком, кількістю та ціною товару, загальна сума яких становить 749870,48 грн з ПДВ.
З метою отримання в подальшому Товару Позивач перерахував Відповідачу 749870,48 грн, декількома платіжними дорученнями з призначенням платежу : « оплата за матеріали згідно рахунку №СФ-15/04-4 від 15.04.2019 / № СФ-01/07-1 від 01.07.2019 / № СФ-31/05-9 від 24.07.2019», що містяться в матеріалах справи.
Отже, виходячи з вищезазначеного, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок здійснення оплати позивачем товару виник обов'язок його поставки.
Підставою ж позовних вимог позивач визначив положення статті 1212 ЦК України та вказує саме на повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі. З цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналізуючи зазначену норму права (ст. 1212 ЦК України), можна зробити висновок, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для нього правових підстав або якщо такі відпали.
Відповідно до приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачем рахунків на оплату товару та здійснення позивачем його безпосередньої передоплати. На виконання договору, спірні кошти позивачем сплачено у повному обсязі, відповідно, такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави.
Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.
Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.
Дослідивши рахунки-фактури №СФ-15/04-4 від 15.04.2019, № СФ-01/07-1 від 01.07.2019 та № СФ-31/05-9 від 24.07.2019, копії яких міститься в матеріалах справи, суд зазначає, що таке має усі реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.
Разом з тим, платіжні доручення №250 від 02.07.2019 і № 336 від 11.07.2019 на суму 216 241,20 грн та виписки з банку по рахунку Позивача, а саме транзакції № 00000000135 від 15.04.2019, № 00000000155 від 23.04.2019, № 00000000224 від 07.05.2019 та № 00000000943 від 25.07.2019 містять також усі необхідні реквізити для цього документа.
В матеріалах справи міститься підтвердження, що позивач сплатив на поточний рахунок відповідача суму коштів у розмірі 749 870,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банку, долученими до матеріалів справи, які є належними і достовірними доказами, що засвідчують існування між сторонами зобов'язальних правовідносин.
За таких обставин, можна зробити висновок, що сторони, в порядку ст. 181, 265 ГК України та ст. 205, 207, 639 ЦК України, досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом направлення рахунків на оплату, пропозицію (оферту) укласти договір (з умовами договору, а саме: з предметом та ціною) та безпосередня оплата позивачем вказаних рахунків. Тобто сторонами вчинено конклюдентні дії, що підтверджують їх волю на укладення договору поставки.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в розмірі 749 870,48 гривень.
Судові витрати.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 11248,06 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецстандарт» (79058, м. Львів, вул. Липинського, буд. 5, код ЄДРПОУ:41693113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Девелопмент» (01042, м. Київ, вул. Приймаченко Марії, буд. 1/27, оф. 304/3, ідентифікаційний код 41324662) 749 870,48 грн - основного боргу та 11248,06 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2021.
Суддя Запотічняк О.Д.