просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 грудня 2021 року м.Харків Справа № 913/834/21
Провадження №33/913/834/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, вул.Гоголя, буд.137, м.Черкаси, 18000
до відповідача Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області, вул.Гагаріна, буд.36, смт.Біловодськ, Луганська область, 92800
про стягнення 35 829 грн 48 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області про стягнення заборгованості за договором про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №193-20 від 03.03.2020, дія якого була пролонгована, зокрема додатковою угодою №4 від 30.12.2020, в загальній сумі 35 829 грн 48 коп., з яких: 30 037 грн 51 коп.- заборгованість за спожитий газ у січні 2021 року; 3 290 грн 96 коп.- пеня за несвоєчасне проведення розрахунків; 1 844 грн 30 коп. - інфляційні збитки; 656 грн 71 коп.- 3% річних.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та листа відповідача № 512 від 15.12.2020 щодо планового споживання у січні 2021 року, позивачем було поставлено природний газ в загальному обсязі 8,002 тис.м.куб. на загальну суму - 72 262 грн 86 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу № РН-0000181 від 31.01.2021 року, № РН-0000180 від 31.01.2021. Однак відповідачем спожитий природний газ у січні 2021 року був оплачений лише частково, що також підтверджується даними підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2020 - 13.09.2021, залишок заборгованості за січень 2021 року становить - 30 037 грн 51 коп.
У зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений газ на підставі ст.625 ЦК України та п.6.2.1 договору позивачем були також нараховані 3% річних за період з 11.02.2021 по 03.11.2021 у розмірі 656 грн 71 коп., інфляційні збитки за період з лютого 2021 року по вересень 2021 року в розмірі 1 844 грн 30 коп. та пеня за період 11.02.2021 по 03.11.2021 у розмірі 3 290 грн 96 коп., які позивач також просить стягнути.
Позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на правову допомогу, які останній поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що складатимуть 5 000 грн 00 коп., зазначивши про те, що детальний розрахунок та підтвердження витрат будуть надані позивачем додатково в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 10.11.2021 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.
Однак, у встановлені строки від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання - також.
Судом враховується, що згідно положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно приписів ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Наразі відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
03.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” (постачальник, позивач) та Біловодським професійним аграрним ліцеєм Луганської області (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №193-20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, в строки та порядку, що визначені договором (а.с. 9-12).
За умовами п. 1.2. договору річний плановий обсяг постачання газу - 37634 куб.м.
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3 договору).
Сторони узгодили, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються постачальником та споживачем. Ціна газу становить 4675 грн 00 коп. за 1000 куб.м. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 935 грн 00 коп., всього з ПДВ - 5610 грн 00 коп. Умовою для отримання ціни газу з урахуванням знижки є споживання газу більше ніж 5000 куб.м. у місяць, відсутність заборгованості за природний газ та наявність 100% передплати за наступний місяць. Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.п. 3.1.-3.3.).
Згідно положень п.п. 3.5., 3.6. договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором та становить 211 126 грн 74 коп.
Пунктами 4.1 та 4.2, 4.2.1 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 09.00 години першого дня місяця до 09.00 години першого дня місяця до 09.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування бюджетних грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
Відповідно до п. 4.2.4 договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
В п.5.4.2 сторони домовились оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
В п.6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
В п. 11.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 03.03.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, зокрема додаткову угоду б/н б/д, додаткову угоду №1 від 01.10.2020, додаткову угоду №2 від 29.10.2020, додаткову угоду №3 від 01.11.2020, додаткову угоду №4 від 30.12.2020, додаткову угоду №5 від 01.12.2020, додаткову угоду №5 від 18.01.2021, додаткову угоду №6 від 01.01.2021 (а.с.14-20).
Додатковими угодами б/н б/д, №5 від 18.01.2021 були внесені зміни до розділу ХІІ -банківських реквізитів сторін.
Додатковими угодами №1 від 01.10.2020, №2 від 29.10.2020, №3 від 01.11.2020, №5 від 01.12.2020, №6 від 01.01.2021 були внесені зміни щодо обсягів та ціни природного газу, що поставляється.
Зокрема, в додатковій угоді №4 від 30.12.2021 сторони погодили підпункт 1.2 доповнити наступним абзацом: ціна газу, що передається по цій додатковій угоді за 1000,0 куб.м. газу без ПДВ складає 6220,00 грн., крім того ПДВ 20% 1244,00 грн. Разом 7464,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.
Загальна вартість додаткової угоди становить 42225,35 грн.(п.4 додаткової угоди №4 від 30.12.2021)
В п.5 додаткової угоди №4 сторони погодили, що вона є невід'ємною частиною договору і діє до 31.03.2021 в частині постачання газу, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Додатковою угодою №6 від 01.01.2021 сторони погодили, що з 01 січня 2021 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1000,0 куб.м. - 7 525 гн 50 коп., крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м природного газу- 9 030 грн 60 коп., в тому числі ПДВ 20 %: 1 505 грн 10 коп.
Позивач зазначає, що відповідач листом від 15.12.2020 №512 звернувся та просив виділити ліміт постачання природного газу на січень 2021 в загальному об'ємі 5,6572 тис.м.куб. згідно укладеного договору, оплату гарантував згідно розділу 4 договору, додаткової угоди (20%) (а.с.26).
У січні 2021 року позивачем було поставлено та спожито відповідачем природний газ в обсязі 8,002 тис.м.куб. на загальну суму 72 262 грн 86 коп., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу № РН-0000181 від 31.01.2021 та №РН-0000180 від 31.01.2021, а також технічним актом про фактичне споживання природного газу за договором розподілу природного газу від 31.01.2021 (а.с. 21, 22, 24).
Позивач зазначає, що відповідачем було проведено лише частково розрахунок, зокрема за поставлений природний газ в обсязі 4,6758078 тис.м.куб на загальну суму 42 225,35 грн згідно акту №РН-0000180 від 31.01.2021.
Залишок боргу за поставлений природний газ в обсязі 3,3261922 тис.м.куб. в січні 2021 року складає 30 037 грн 51 коп. згідно підписаного акту приймання-передачі природного газу № РН-0000181 від 31.01.2021
Листом №55 від 23.02.2021 відповідач повідомив позивача, що у нього немає можливості сплатити заборгованість за спожитий газ та він не проти врегулювання цього питання в судовому порядку (а.с.25).
13.09.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №266/09-01 від 13.09.2021 про сплату заборгованості за поставлений газ в січні 2021 року у сумі 30 037 грн 51 коп. у строк до 03.10.2021 (а.с.27-31).
Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Зобов'язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положення ст.193 ГК України передбачають, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт поставки позивачем природного газу відповідачу в січні 2021 року за договором про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №193-20 від 03.03.2020 на суму 72 262 грн 86 коп. в загальному обсязі 8,002 тис.м.куб. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу № РН-0000181 від 31.01.2021 на суму 30 037 грн 51 коп. та № РН-0000180 від 31.01.2021 на суму 42 225 грн 35 коп. (а.с.21-22), а також даними технічного акту про фактичне споживання природного газу за договором розподілу природного газу від 31.01.2021, підписаним оператором ГРМ та відповідачем (а.с. 24).
У п.4.2.4 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Однак, як зазначає позивач, відповідач за поставлений та спожитий в січні 2021 року природний газ розрахувався лише частково, зокрема за поставлений природний газ в обсязі 4,6758078 тис.м.куб на загальну суму 42 225,35 грн згідно акту №РН-0000180 від 31.01.2021.
Залишок боргу за поставлений природний газ в обсязі 3,3261922 тис.м.куб. в січні 2021 року складає 30 037 грн 51 коп. згідно підписаного акту приймання-передачі природного газу № РН-0000181 від 31.01.2021.
Зазначене також підтверджується даними проведеної сторонами звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2020 - 13.09.2021 (а.с.23).
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Отже, наявними матеріалами у справі підтверджується заборгованість відповідача за поставлений газ в січні 2021 року в сумі 30 037 грн 51 коп.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань в спірний період в частині здійснення повного розрахунку із позивачем.
Відповідач під час розгляду справи заявлених вимог не спростував, докази належного проведення розрахунку із позивачем за вказаний період або докази погашення боргу під час розгляду спору в матеріали справи також не надав.
За вказаних обставин, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення повного та своєчасного розрахунку з позивачем, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30 037 грн 51 коп.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, обрахованої за період з 11.02.2021 по 03.11.2021 у розмірі 3 290 грн 96 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пп.6.2.1 п.6.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем за зобов'язанням з оплати поставленого у січні 2021 року природного газу за період з 11.02.2021 по 03.11.2021.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зауважує, що умовами договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №193-20 від 03.03.2020 не передбачено можливості нарахування пені понад шість місяців.
Підпункт 6.2.1 п.6.2 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Відтак, умову, передбачену в цьому пункті договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що періодом, за який підлягає нарахування пеня - з 11.02.2021 по 11.08.2021.
Отже, позивачем при розрахунку пені за договором від №193-20 від 03.03.2020 приписи ч.6 ст.232 ГК України не дотримані, нарахування пені здійснено понад 6 місяців.
Тому обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є пеня за, обрахована за період з 11.02.2021 по 11.08.2021 за 182 дні прострочки, та складає 2 139 грн 66 коп. В іншій частині слід відмовити.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2021 по 03.11.2021 у розмірі 656 грн 71 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.4), судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до умов договору та приписів діючого законодавства, з урахуванням вимог ст.ст.252-254 ЦК України.
За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 656 грн 71 коп., підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по вересень 2021 року в розмірі 1 844 грн 30 коп., суд зазначає наступне.
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві (а.с.4) розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд зазначає, що ТОВ «Енергогазрезерв» неправильно визначено величину приросту індексу споживчих цін, яка має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Враховуючи наведене, за розрахунком суду, зробленим за допомогою програми “Законодавство”, з урахуванням заокругленого значення сукупного індексу інфляції, що підлягає застосуванню за визначений період з лютого 2021 року по вересень 2021 року (106,1%) інфляційні втрати складають 1 832 грн 29 коп. В іншій частині слід відмовити.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність часткового його задоволення.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.
Щодо зазначених у позові витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20 та враховані судом.
Доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду на час прийняття рішення не подано.
Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом за умови подання останнім відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” до Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області про стягнення 35 829 грн 48 коп., задовольнити частково.
2. Стягнути з Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (вул.Аграрна, буд.36, смт.Біловодськ, Луганська область, 92800, ідентифікаційний код 02541071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, (вул.Гоголя, буд.137, м.Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 36860996) основний борг в сумі 30 037 грн 51 коп., пеню в сумі 2 139 грн 66 коп., 3% річних у сумі 656 грн 71 коп., інфляційні втрати в сумі 1 832 грн 29 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 196 грн 30 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення підписано 22.12.2021.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ