ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2021Справа № 910/13120/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 49 904,44 грн.
Суддя Борисенко І.І.
за участю представників сторін:без виклику учасників справи.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» про стягнення з відповідача коштів у розмірі 49 905,44 грн., з яких: 49 464,00 грн. сума основного боргу, 173,12 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 268,32 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 53-121-08-21-10164 від 24.03.2021 в частині оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 р. вказану позовну заяву суддею Даниловою М.В. було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.
Разом з тим, з огляду на звільнення судді Данилової М.В., згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 № 05-23/1626/21 справу № 910/13120/21 передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/13120/21 передано на розгляд судді Борисенко І.І.
Ухвалою Господарського судді міста Києва від 13.09.2021 справу № 910/13120/21 прийнято до провадження судді Борисенко І.І. та вирішено продовжувати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3.
Згідно наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали від 13.09.2021 вручена відповідачу 20.10.2021.
05.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог. У відзиві на позовну заяву відповідач вказував про не настання строків оплати згідно договору, у зв'язку з чим у тому числі відсутні підстави для нарахування та сплати відповідачем заявлених позивачем коштів.
07.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказував на помилковість тверджень відповідача у частині не настання строків з оплати.
27.10.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у якому наголосив на правомірності своєї позиції, яка викладена у відзиві на дану позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару № 53-121-08-21-10164. За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар, код УКТ ВЕД 8517620000 точка доступа Ubiquiti UniFi (UAP-AC-PRO) в кількості 9 штук по ціні 4580,00 грн. за одиницю.
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, строк поставки товару - до 30.04.2021.
Згідно п. 3.1. Договору, ціна договору складає 41 220,00 грн. крім того ПДВ 20 % 8 244,00 грн. Загальна сума договору складає 49 464,00 грн.
За умовами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 49 464,00 грн. з ПДВ.
Вказані обставини підтверджуються видатковою накладною № ЖК - 02100025 від 15.04.2021. Дана видаткова накладна підписана від постачальника та покупця та скріплена печатками, без претензій чи зауважень до якості, ціни, кількості товару.
Вказана поставка товару відображена у податковій звітності шляхом внесення до Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України податкових накладних, що підтверджується копією податкової накладної та квитанції до неї на загальну вартість 49 464,00 грн з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.2. Договору, сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту постачання повного обсягу, визначеного п. 1.1. Договору, на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Згідно з п. 3.3. Договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась основна сума заборгованості у розмірі 49 464,00 грн.
30.07.2021 позивач направив на адресу відповідача Претензію про сплату заборгованості (№ 1-29.07.2021 від 29.07.2021) за договором поставки № 53-121-08-21-10164 від 24.03.2021 згідно видаткової накладної № ЖК - 02100025 від 15.04.2021 на суму 49 464,00 грн.
Відповідач не виконав вимоги претензії та не сплатив суму боргу у строки встановлені законодавством, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Матеріалами справи доведено, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась основна сума заборгованості у розмірі 49 464,00 грн.
28.08.2021 (з порушенням строку, встановленого законодавством) відповідач направив відповідь на претензію позивача про сплату боргу, у якій вказав про складну фінансову ситуацію на ринку електричної енергії, у зв'язку з чим заборгованість буде сплачена після надходження коштів від ДП «Енергоатом».
Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 49 464,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 268,32 % річних та 173,12 грн інфляційних втрат.
Вирішуючи вказані вимоги, суд зазначає наступне.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі, а саме в сумі 173,12 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 268,32 грн.
Господарський суд не бере до уваги доводи відповідача, що підставою для здійснення оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є отримання відповідачем від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК випадках і порядку.
Згідно абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (абзац 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок).
У п. 2 Порядку визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що до Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням: кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою; кваліфікованого електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою - підприємцем.
За змістом п. 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки.
Згідно п. п. 13, 14 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Згідно абзацу 3 п. 18 Порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Податкова накладна надіслана до податкового органу у встановленому законом порядку та була зареєстрована 28.04.2021, що підтверджується відповідною квитанцією.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу суму ПДВ до 28.04.2021 року включно.
Викладені у відзиві на позов інші аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу дорогу у розмірі 2 500,00 грн.
Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В якості доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем разом з позовною заявою надано Договір про надання правничої допомоги від 10.08.2021 № 26/УП/21, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.10.2019 серія КС № 8275/10, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 13.04.2021 № 1105240, Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 11.08.2021 № 01/УП/2126, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 11.08.2021, рахунок-фактура від 10.08.2021 № 26/УП/21 та платіжне доручення про оплату послуг правничої допомоги в розмірі 2 500,00 грн від 10.08.2021 № 307589848.
Розмір судових витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн документально підтверджено, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат є такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, місто Київ, вул. Куренівська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) заборгованість у розмірі 49 464 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 00 коп. 3 % річних у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 32 коп., інфляційних втрат у розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 12 коп. витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя І.І. Борисенко