ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2021Справа № 910/16960/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Технолоджі"
про стягнення заборгованості розмірі 10 824,82 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Технолоджі» про стягнення заборгованості розмірі 10 824,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-04/01 від 05.04.2019, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 25.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 08.11.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05 квітня 2019 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-проперті» (далі - сторона-2) укладено Договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-04/11 (далі - Договір), за умовами якого сторона-1 передає за плату стороні-2 в експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, 72 (біля шляхопроводу), в межах II територіальної зони паркування м. Києва (далі - майданчик для паркування), для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Пунктом 2.2.6 Договору визначено, що сторона 2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною 1 згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію сторони-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами з моменту погодження схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати підписання Договору. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний Договір вважається розірваним на 91-й день (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 3.3 Договору майданчик для паркування вважається повернутим стороні 1 з експлуатації через 15 календарних днів з дати закінчення строку дії або припинення (розірвання) Договору.
У відповідності до п. 3.4 Договору щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони 1. У випадку не підписання стороною 2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною 2 без зауважень.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що плата сторони 2 стороні 1 згідно умов даного Договору становить 7,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ.
За умовами п. 4.3 Договору плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата. Плата за місяць в якому укладено Договір здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 20 числа місця, платіж вносить до 1 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 Договору сторона 1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони 2 рахунок на оплату.
Відсутність рахунку на дату оптанти визначену п. 3.3 цього Договору, не звільняє Сторону 2 від зобов'язань щодо оплати.
У відповідності до п. 4.7 Договору оплата сторони 2 стороні 1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні 1 майданчика для паркування.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022 (п. 7.1 Договору).
За актом приймання-передачі паркувального майданчика від 26.06.2019, КП «Київтранспарксервіс» передало, а ТОВ «Інвест-проперті» прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 45 машино-місць за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, 72 (біля шляхопроводу), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва.
19.07.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, 72 (біля шляхопроводу), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва та неможливістю виконання зобов'язань за Договором, сторони домовились призупинити дію Договору в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування з дати підписання даної Додаткової угоди до закінчення ремонтних робіт.
15.08.2019 між позивачем(далі - сторона 1, позивач), ТОВ «Інвест-проперті» (далі - сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Технолоджі» (далі - сторона 3, відповідач) укладено Угоду № 21 про заміну сторони Договору (далі - Угода), за умовами якої сторони погодилися замінити одну із сторін Договору, що укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Інвест-проперті», а саме передати стороні 3 усі права та обов'язки сторони 2 по Договору .
З моменту набрання чинності Угодою, сторона 3 змінює сторону 2 за Договором. Сторона 2 втрачає право вимагати від сторони 1 виконання своїх обов'язків, що виникають з Договору, а сторона 3 набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за Договором (п. 2 Угоди).
Відповідно до п. 3 Угоди права, обов'язки та відповідальність сторони 2 по Договору переходять до сторони 3 в тому обсязі, в якому вони належали стороні 2 до набрання чинності Угодою.
Угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін і діє до закінчення терміну дії Договору відповідно до його умов (п. 5 Угоди).
Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату за провадження діяльності на майданчику для паркування за період червень-липень 2019 року у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 7 200,00 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 420,38 грн. та 934,44 грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором найму майнових прав, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 759, 760 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до п. 3 Угоди права, обов'язки та відповідальність сторони 2 по Договору переходять до сторони 3 в тому обсязі, в якому вони належали стороні 2 до набрання чинності Угодою.
Відтак, права та зобов'язання ТОВ «Інвест-проперті» за Договором перейшли до ТОВ «ТВК Технолоджі» на підставі укладеної сторонами Угоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.3 Договору плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата. Плата за місяць в якому укладено Договір здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 20 числа місця, платіж вносить до 1 числа наступного місяця.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження оплати платежів за Договором за користування місцями для паркування за період червня по липень 2019 року включно, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині своєчасної та повної сплати платежів за Договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 7 200,00 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 420,38 грн. та 934,44 грн. інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 420,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 918,17 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Технолоджі» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, оф. 6; ідентифікаційний код: 42129191) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; ідентифікаційний код: 35210739) заборгованість у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 68 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 22.12.2021
Суддя О.А. Грєхова