Іменем України
22 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 390/768/21
провадження № 22-ц/4809/1718/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Черненка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року у складі судді Бойко І. А. і
В червні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк»») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.04.2017 у розмірі 69 537 грн 43 коп, станом на 07.04.2021, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 49 935 грн 06 коп та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 19 602 грн 37 коп, а також судові витрати у розмірі 2 270 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 19.04.2017 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку (далі - Умови та правила) з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил, відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит із встановленим кредитним лімітом у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач, в свою чергу, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином, в порушення умов договору та вимог законодавства не виконала зобов'язання за вказаним договором.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 07.04.2021 має заборгованість в розмірі 69 537 грн 43 коп, яка складається з: 49 935 грн 06 коп - заборгованість за кредитом, 19 602 грн 37 коп - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн - штраф.
Банк неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, проте, ОСОБА_1 продовжує ухилятись від викоання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк».
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, щовстановлені судом обставини не підтверджують укладання кредитного договору і надання відповідачу кредитних коштів в межах кредитного ліміту, який не відображений в жодному доказу, наданому позивачем до суду, як наслідок, останній не довів свого права на стягнення із відповідача кредитних коштів.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року та задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням матеріальних норм права.
Суд першої інстанції посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і правилах, проте, не врахував, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та правилами та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалась кредитом, що свідчить про ознайомлення з Умовами і правилами, а також погодилась із ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Банком під час укладення договору було надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору, а доказом виконання позивачем вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» є фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Також, позивач вважає, що навіть якщо позичальником не було підписано Тарифи та Умови і правила, останній отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами і вже повинен був сплачувати процентну ставку, а суд першої інстанції в будь-якому випадку повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ.
Суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові.
Щодо сумнівів суду першої інстанції, відносно розрахунку заборгованості, то позивач вважає, що вони є необґрунтованими та спростовуються банківською випискою.
Від адвоката Нофенко Ю. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу АТ «А-Банк» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 69 537,43 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2021 становить 227 000 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2017 ОСОБА_1 подано до ПАТ «Акцент-Банк» анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, чим виявила бажання приєднатися до Умов та правил надання банківських послуг, проте, бажаний кредитний ліміт не визначено, не обрано вид кредитної карти, відсутня відмітка про її видачу, процентна ставка в анкеті-заяві не зазначена. Крім того, у вказаній анкеті-заяві відсутня вказівка на бажаний кредитний ліміт та умови щодо його збільшення.
На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», що розміщенні на сайті позивача, однак, вони підпису ОСОБА_1 не містять.
Крім того, позивачем надано Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», підпис ОСОБА_1 щодо ознайомлення з його змістом у зазначеному документі відсутній.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.04.2017, яка станом на 07.04.2021 становила 69 537,43 грн, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 49 935,06 грн та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 19 602,37 грн.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем було надано до суду першої інстанції письмові докази, зокрема:
1)розрахунок заборгованості за договором № SAMABWFC00000988262 від 19.04.2017, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 07.04.2021 (а.с. 6-7);
2)анкету-заяву ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яка містить підпис заявника та відмітку банку про її прийняття та опрацювання (а.с. 7 на звороті);
3)копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» (а.с. 8-12);
4)копію витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с. 13).
Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості по відсоткам, позивач посилався на анкету-заяву, витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та витяг з Умов та правил, до яких приєдналась відповідач, підписавши анкету-заяву.
Анкета заява, на яку посилається АТ «А-Банк» в позовній заяві не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.
Вказана анкета-заява містить тільки анкетні дані відповідача та підпис останньої.
Матеріалами справи також підтверджується, що в анкеті-заяві № б/н від 19.04.2017 відсутня процентна ставка за користування кредитом.
Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, копії додатків, а саме витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та витяг з Умов та надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг.
Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, а також Умови та правила налання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилась з ними, а також те, що вказаний документ станом на 19 квітня 2017 року містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Тому, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, не врахував, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та правилами та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись і змінами до них, викладеними на сайті банку.
Крім того, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, та не може бути взяти до уваги судом, оскільки з аналізу останнього вбачається, що в останній також включенні нараховані відсотки, розмір та порядок нарахування яких не було узгоджено між сторонами.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19).
З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалась кредитом.
Зазначивши в позові, що банк видав, а позичальник отримав кредитну картку з встановленим на ній платіжним лімітом з визначеною процентною ставкою, позивач не надав жодного доказу на підтвердження цих обставин.
Матеріали справи не містять доказів видачі кредитної картки, строку її дії.
При цьому, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та, з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.
З навденого вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та розмір заборгованості, порядок нарахування якої відповідає умовам кредитного договору.
Враховуючи викладене, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в будь-якому випадку повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ, оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості за кредитним договором та вимоги про стягнення відсотків в порядку, встановленому ст 1048 ЦК України, позивачем не ставились.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 61-28582ск18.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та по суті дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не заслуговують на увагу суду посилання апеляційної скарги на те, що вірність розрахунків, наданих банком спростовуються випискою банку, з огляду на таке.
За змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Матеріалами справи підтверджується, що разом з апеляційною скаргою позивачем надано виписку ОСОБА_1 за період з 19.04.2017 по 01.09.2021 (а. с. 53-54).
Разом з тим, підтверджень, що вказана виписка надавалась позивачем до суду першої інстанції, матеріали справи не містять.
Подаючи апеляційну скаргу, позивач не ставив питання про доручення виписки по рахунку ОСОБА_1 до матеріалів справи та не надавав докази неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин, суд не бере до уваги надану позивачем разом з апеляційною скаргою виписку по рахунку.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові, з огляду на те, що обставини, встановлені у справі № 342/180/17, є відмінними від обставин у справі, що переглядається.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
В. В. Черненко