Іменем України
08 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 405/1898/20
провадження № 22-ц/4809/1577/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Кіровоградська обласна прокуратура (Прокуратура Кіровоградської області), Державна казначейська служба України,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2021 року у складі головуючого судді Драного В. В.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
27.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Кіровоградської області, яку перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи - "Кіровоградська обласна прокуратура" (а.с. 117-119 т.1), Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути у відшкодування моральної шкоди, завданої в період з 07.10.2015 по 04.02.2020, 200000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.07.2015 позивач звернувся до Прокуратури Кіровоградської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було відкрите кримінальне провадження № 42015120000000156 від 07.10.2015. Однак, протягом 2016-2020 років це кримінальне провадження неодноразово закривалось постановами слідчих, які в свою чергу скасовувались постановами прокурора або ухвалами слідчого судді.
Позивач вважає, що розслідування вказаного кримінального провадження навмисно затягується, слідчими умисно не виконуються необхідні слідчі дії. На неодноразові скарги позивача щодо бездіяльності слідчих належного реагування не було.
Затягування протягом п'яти років розслідування цього кримінального провадження завдає моральних страждань, що полягають у фіксованості уваги на проблемі правової реабілітації, психологічного дискомфорту, відчутті відчаю, зниженому та нестійкому настрою, порушеннях сну, бажаннях уникати контактів, пасивності, швидкій втомлюваності, великому бажанні примусити розслідувати дане кримінальне провадження тощо. Обставини, які розслідуються в рамках кримінального провадження, можуть підтвердити порушення його прав, та були підставою для ініціювання перегляду вироку суду, за яким він був засуджений. Моральні страждання призвели до того, що він змушений часто звертатися до психолога установи, де відбуває покарання.
Протиправною поведінкою Прокуратури Кіровоградської області позивачу завдано душевних страждань, що призвело до зневіри у правові гарантії, які надає держава.
За таких обставин, позивач просив стягнути 200000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому з 07.10.2015 року по 04.02.2020 року Прокуратурою Кіровоградської області.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди 7000 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.
Суд вважав, що позивач зазнавав у певній мірі моральної шкоди, яка не може бути виправлена шляхом лише констатації факту протиправності.
Суд вказав, що враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок протиправності дій та бездіяльності посадових осіб Прокуратури Кіровоградської області при проведенні досудового розслідування та розгляді його клопотань у кримінальному провадженні №42015120000000156 від 07.10.2015, що призвели до порушення прав позивача на встановлення винних осіб, значну кількість звернень до органів досудового розслідування, тривалість душевних страждань - починаючи з 2015 року, глибину моральних страждань, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, у відшкодування моральної шкоди на користь позивача із держави Україна до компенсації підлягає 7000 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Кіровоградська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що ухвала слідчого судді від 04.05.2020 справа № 487/2215/20, на яку у рішенні посилається суд, виходить за межі предмету спору, а саме періодом за який позивач вважає йому спричинена моральна шкода, а тому посилання суду на них, як підставу позову, є порушенням ч. 2 ст. 264 ЦПК України.
Суд, ухвалюючи рішення, не вірно визначив фактичний зміст ухвал слідчих суддів та постанов прокурора та зробив висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи.
Аналізуючи процесуальні рішення прокурорів та слідчих суддів, на які посилався суд першої інстанції, констатуючи факт допущення незаконної бездіяльності (протиправних дій) слідчих органів прокуратури, відповідач не погоджується, що в них визнавалась незаконною бездіяльність (протиправність дій) посадових (службових) осіб прокуратури Кіровоградської області та органу державної влади - прокуратури Кіровоградської області.
Судом не враховано, що саме скасування рішень про закриття кримінального провадження не свідчить про вчинення відповідальною посадовою особою будь-яких незаконних дій при їх прийнятті.
Скасовуючи постанови про закриття кримінального провадження, слідчі судді доходили висновку про те, що слідчими передчасно прийняті рішення про закриття кримінального провадження .
Постанови слідчих слідчого відділу про закриття кримінального провадження скасовувались постановами прокурора як необґрунтовані. Протиправність дій слідчих не встановлювалась.
Висновок суду про те, що постановами прокурора визнавалась незаконною бездіяльність або протиправні дії слідчих прокуратури Кіровоградської області, не відповідає дійсності, оскільки не ґрунтується на будь-яких письмових доказах та є суб'єктивним твердженням суду.
На даний час кримінальне провадження № 42015120000000156 закрито з підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги скасовано постанову про закриття кримінального провадження, не тягне наслідків цивільно-правового характеру й не може бути доказом того, що стверджувана позивачем бездіяльність відповідача заподіяла позивачу моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів та притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.
Оскарження ОСОБА_1 постанов про закриття кримінального провадження №420151202200000156 свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчих і прокурорів, що є механізмом реалізації прав особи та слідчого судді на здійснення контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених на здійснення функцій органу досудового розслідування осіб.
Зазначене не є безумовним доказом неправомірності прийнятих рішень у розумінні статей 1174, 1176 ЦК України, в тому числі і у разі скасування таких рішень.
Крім того, судом першої інстанції констатовано, що ухвалами слідчого судді скасовувались постанови за результатами розгляду неодноразових заяв та клопотань ОСОБА_1 , проте у рішенні суду не зазначено та не конкретизовано, за якими саме неодноразовими заявами та клопотаннями ОСОБА_1 виносились постанови, ким та коли вони скасовувались.
Вважає, що правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи надані у справі докази, відсутні.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.
Державна казначейська служба Українив судове засідання свого представника не направила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення прокурора Олаг О. С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, позивача, який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.12.2014, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Кіровоградської області від 29.10.2015 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2016, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.1, п.4 ч.2 ст. 115, ч. З ст. 185 КК України та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі, за п. п.1,4 ч.2 ст. 115 КК України - 15 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.
07.10.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015120000000156 внесено відомості за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда за фактом порушення 05.06.2014 року прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва-прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області Вдовіченком М.М., права підозрюваного ОСОБА_1 на захист.
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Прокуратури Кіровоградської області Кошельника Д.В. від 18.12.2015 року скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури області Хачатрян А.А. від 30.11.2015 року про закриття кримінального провадження № 42015120000000156 від 07.10.2015 року за ч.1 ст. 374 КК України, матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ прокуратури області для організації подальшого розслідування (а.к.п. 96-98).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда 15.03.2016 у справі № 405/1614/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Хачатряна А.А. від 22.12.2015 року про закриття кримінального провадження №42015120000000156 від 07.10.2015 року задоволено, скасовано дану постанову (а.с. 11-12, а.к.п. 123-126).
30.08.2016 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 405/5914/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Хачатряна А.А. від 31.05.2016 року про закриття кримінального провадження № 42015120000000156 від 07.10.2015 року (а.к.п. 148-150).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.12.2017 у справі № 405/3006/17 скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого задоволено, скасовано постанову старшого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області Путенка О.В. про закриття кримінального провадження № 42015120000000156 від 07.10.2015 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 374 КК України (а.с. 15-16, а.к.п. 173-176).
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Кіровоградської області Кошельника Д.В. від 18.04.2019 скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури області Путенка О.В. від 27.09.2018 року про закриття кримінального провадження № 42015120000000156 від 07.10.2015 року за ч.1 ст. 374 КК України, матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ прокуратури області для організації подальшого розслідування (а.к.п. 204-205).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда 04.02.2020 року у справі № 405/9041/19 скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС СВ управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим ДБР прокуратури Кіровоградської області Макарова Д.О. від 25.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 42015120000000156 від 07.10.2015 року задоволено та скасовано дану постанову (а.с. 17-18, а.к.п. 253-254).
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.05.2020 року у справі № 487/2215/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві Білика О.В. у кримінальному провадженні № 42015120000000156 від 07.10.2015 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 374 КК України про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні (а.к.п. 274-275).
Згідно довідки провідного психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Менська ВК-91» Чичкан О.М. за результатами психодіагностичного тестування засудженого - ОСОБА_1 перебуває у стані фрустрації, який викликає у засудженого сильні душевні переживання. Основними причинами його екзистенційної кризи є зневіра та недовіра до судової та правоохоронної системи, морально-психологічне виснаження, пов'язане із затяжними судовими процесами, ізоляція, втрат близьких емоційних контактів, відсутність впевненості у завтрашньому дні (а.с. 20).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належними і допустимими доказами підтверджено, що внаслідок неналежного досудового розслідування і бездіяльності посадових осіб органу досудового розслідування при розгляді заяв та клопотань позивача у кримінальному провадженні № 42015120000000156 від 07.10.2015 ухвалами слідчого судді та постановами прокурора було визнано незаконною бездіяльність слідчих Прокуратури Кіровоградської області та скасовано їх постанови про закриття кримінальних проваджень та постанови за результатами розгляду неодноразових заяв та клопотань ОСОБА_1 , тобто встановлено факт протиправності дій слідчих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000156 від 07.10.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 374 КК України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) та є сталою.
Процесуальні рішення, на які посилається позивач на обґрунтування позову, були предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, що у свою чергу є механізмом реалізації права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування і тому не свідчать про незаконність дій прокуратури як підстави для відшкодування моральної шкоди. Сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутності в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій відповідача.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.
Сам факт зобов'язання судом посадових осіб відповідача вчинити певні процесуальні дії та скасування постанови про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів та завдання шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені.
Незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому шкоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що посадовими особами органу прокуратури вчинено будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, факт заподіяння йому моральної шкоди не доведений.
Судом не встановлено наявності усіх трьох умов для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, в силу їх недоведеності належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні вимог про відшкодування шкоди необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2021 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області (Кіровоградської обласної прокуратури), Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є його процесуальним обов'язком..
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, Кіровоградській обласній прокуратурі підлягає компенсації сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4500,00 грн (а.с.217 т.1)у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2021 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області (Кіровоградської обласної прокуратури), Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.
В порядку розподілу судових витрат компенсувати Кіровоградській обласній прокуратурі 4500,00 грн сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. І. Чельник
В. В. Черненко