донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.10.2007 р. справа №11/120
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Діброви Г.І. , Стойка О.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
Мельников А.О. дов. № 493 від 21.05.2007р.,
від відповідача:
Кубрякова О.О. дов. № Н-01/3452 від 07.11.2005р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс" м.Дніпропетровськ
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
31.07.2007 року
по справі
№11/120 (Чернота Л.Ф.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс" м.Дніпропетровськ
до
Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк
про
про стягнення 47418грн.71коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс» м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця» м.Донецьк, в якому просить стягнути на його користь з відповідача суму 47418грн.71коп., яку вважає збитками свого підприємства та безпідставно отриманою сумою.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст.193, 224, 225 ГК України, ст.ст.525, 526, 563, 564, 623, 689, 690, 712, 1212 ЦК України.
Господарський суд Донецької області рішенням від 31.07.2007р. по справі №11/120 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору про надання банківської гарантії № 12 від 30.11.2006р. до закінчення строку гарантії встановленого договором -01.01.2007р., на момент звернення позивача до суду договір про надання банківської гарантії припинив свою дію.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс» м.Дніпропетровськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2007р. у справі №11/120 скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства, а саме: ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 613, 689 ЦК України, приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (№ П-7), затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 (далі Інструкція П-7), та в порушення умов договору поставки не здійснив перевірку відповідності якості поставленого товару супровідним документам та не надав жодного документу, який би підтверджував невідповідність поставленого товару умовам договору поставки, безпідставно в однобічному порядку відмовився від прийняття поставленого товару.
Заявник скарги вважає, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти у сумі 47418грн.71коп., чим спричинив позивачеві збитки.
Заявник скарги вважає неправомірним надсилання відповідачем 28.12.2006р. вимоги ЗАТ АБ «Радабанк»про сплату 47418грн.71коп. з мотивів невиконання позивачем зобов'язання за договором поставки, оскільки заявка відповідача № 2600-3/3268 була надана позивачеві 20.12.2006р., тоді як кінцевий термін поставки товару за договором -04.01.2007р.
На момент подання ЗАТ АБ «Радабанк»відповідачем зазначеної телеграми про сплату тендерної гарантії в сумі 47418грн.71коп. позивач не порушив п.5.2 договору поставки, а тому у банка відповідно умов тендерної гарантії № 12 від 30.11.2006р. не було підстав для перерахування спірної суми відповідачеві.
Заявник скарги вважає, що збитки, понесені його підприємством, складаються із суми 47418грн.71коп., яка була безпідставно отримана відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 8368 від 29.12.2006р.
Представник ДП “Донецька залізниця» просив рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2007р. у справі №11/120 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Представник Закритого акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк» м.Дніпропетровськ у судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки не повідомив. Згідно поштового повідомлення №7440833, яке знаходиться в матеріалах справи, представник третьої особи 28.08.2007р. отримав ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. про порушення апеляційного провадження та про призначення справи № 11/120 до розгляду на 02.10.2007р.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що ЗАТ «АБ «Радабанк»було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак не скористалося правом захисту своїх прав та інтересів у судовому засіданні, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника заявника скарги.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій» та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ТОВ НВФ “Дніпротехсервіс» та ДП “Донецька залізниця», згідно акцепту тендерної пропозиції ТОВ НВФ “Дніпротехсервіс» за процедурою відкритих торгів від 16.11.2006р. №227ТМЦ/П на постачання клеми роздільного рейкового кріплення залізничної колії, які було проведено відповідачем, було укладено 01.12.2006р. договір поставки № Д/НХ-061814/НЮ.
Згідно п.1.1. даного договору предметом договору є поставка Постачальником Покупцю товару згідно Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору.
Відповідно до п.5.2. договору постачання товару проводиться партіями в термін не пізніше 15 днів від дня одержання Постачальником заявки Покупця.
Згідно пункту 6.3 договору загальна сума по договору складає 383151,38грн. з урахуванням ПДВ 20% - 63585,56грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.
Згідно п.7.2. Договору поставки Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару (або накладної), оформленого належним чином.
Пунктом 16.2 договору сторони узгодили термін дії договору з моменту його підписання до 31 грудня 2006р.
Відповідно пункту 33.1 тендерної документації (а.с. 52) на проведення відкритих торгів із закупівлі клеми роздільного рейкового кріплення залізничної колії, під час укладення договору учасник, тендерну пропозицію якого акцептовано, вносить забезпечення виконання договору у розмірі 15% його кошторисної вартості у формі оригіналу банківської гарантії.
Відповідно до умов тендеру та договору про надання гарантії (а.с.23) від 30.11.2006р. № 12, укладеного між ЗАТ АБ “Радабанк» та позивачем, банк видав відповідачу гарантію на суму 57472,71грн.
Відповідно пункту 1.4 договору № 12 від 30.11.2006р. про надання гарантії, строк, на якій видається гарантія до 31.12.2006р.
Термін дії тендерної гарантії № 12 від 30.11.2006р. встановлено з 30.11.2006р. до 31.12.2006р., термін дії гарантії минає 01.01.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи 04.12.2006р. відповідач направив позивачеві заявку за № 2600/3-3092 (а.с. 48) на поставку клеми розподільчого рельсового кріплення залізничної колії у кількості 8тн. автомобільним транспортом та 69тн. залізничним транспортом, згідно умов договору поставки №Д/НХ-061814/НЮ від 01.12.2006р.
Позивач за накладною № 3/1611 07.12.2006р. поставив відповідачеві клему у кількості 8.000 тн. на суму 39807,94грн. (з врахуванням ПДВ).
На виконання умов договору поставки позивач автомобільним транспортом доставив 25.12.2006р. відповідачеві товар у кількості 15,540тн за заявкою відповідача від 20.12.2006р. № 2600-3/3265, за адресою: Донецька область, м.Горлвка, ст.Майорська, Микитівська колійна машинна станція ПМС-62.
Позивач листом від 14.12.2006р. (а.с.69, 70) просив вагони із вищевказаними клемами прийняти на відповідальне зберігання. Вантаж був прийнятий відповідачем на збереження і знаходився на ПМС-62 до 16.01.2007р.
20.12.2006р. відповідач вдруге надав заявку за № 2600-3/3268 (а.с.49) на постачання клеми у кількості 69тн, згідно умов договору поставки.
Згідно накладної №3/1675 від 20.12.2006р. позивач поставив клеми ВАТ “Синельниківський ресорний завод» у кількості 5,470тн на суму 27218,68грн.
Листом від 26.12.2006р. № 2600-3/3318 (а.с.31) відповідач підтвердив факт поставки 25.12.2006р. товару у кількості 15,540тн., однак повідомив про те, що за параметрами цей товар нагадує клему Макіївського металургійного заводу, а не клему ВАТ “Синельниківський ресорний завод».
Відповідачем, згідно п.3 Інструкції П-6 та Інструкції П-7 приймання товару було розпочата, але не проведено.
За даним фактом було складено акт від 26.12.2006р. (а.с.47) про відсутність на клемі відмітки Синельниковського ресорного заводу на відміну від першої поставки 07.12.2006р. та про те, що у присутності членів комісії представник поставника разом з документами покинув місце приймання продукції о 10.00год.
Відповідно статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно статті 690 ЦК України Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.
Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.
Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.
Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідач не мав можливості прийняти товар та взяти його на зберігання, як це передбачено ст.ст.689, 690 Цивільного кодексу України.
На виконання умов договору поставки позивачем була здійснена поставка товару в кількості 13,470тн. на загальну суму 67026,62грн. (накладна №3/1611 від 07.12.2006р., накладна 3/1675 від 20.12.2006р.), чим порушені умови договору.
Позивачем недопоставлено товару у кількості 63,530тн на суму 316124,76грн.
ЗАТ АБ «Радабанк»була дана тендерна гарантія № 12 від 30.11.2006р., як гарантійне забезпечення виконання договору постачання на суму 57472грн.71коп.
Зобов'язання за даним договором виконані ТОВ НВФ “Дніпротехсервіс» частково на суму 67026грн.62коп., зобов'язання на суму 316124грн.76коп. залишились не виконаними, чим порушений п.5.2 договору поставки № Д/НХ-061814/НЮ від 01.12.2006р.
Згідно п.33.1. Тендерної документації на проведення торгів із закупівлі клеми роздільного рейкового кріплення залізничної колії Позивач надав тендерну гарантію № 12 від 30.11.2006р. на суму 57472,71грн., де гарантом забезпечення виконання умов Договору поставки в частині поставки є ЗАТ АБ “Радабанк».
Відповідно частини 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідачем на адресу ЗАТ АБ “Радабанк» була направлена вимога на суму 47418,71грн., яка була визначена пропорційним методом з урахуванням сум виконаних зобов'язань.
Відповідно до вимог ст.566 Цивільного кодексу України, гарантом ЗАТ АБ “Радабанк» платіжним дорученням № 291206 на рахунок відповідача була перерахована сума 47418,71грн.
Позивач, вважаючи дану суму збитками, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 47418грн.71коп. суми збитків з відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду проаналізувавши матеріали справи дійшла до висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення 47418грн.71коп. перерахованих гарантом ЗАТ АБ “Радабанк» на рахунок відповідача з наступних підстав.
Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України -особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. (роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р.)
Відповідно до ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно статті 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Підставами для відшкодування збитків є наявність вини порушника договірного зобов'язання в заподіянні збитків, доведеність їх розміру і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями порушника та понесення збитків кредитором.
Статтею 224 Господарського Кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У розділі 2 договору поставки сторони встановили, що якість товару, що постачається, повинна відповідати ДСТУ 22343-90, підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат відповідності, паспорт якості, які надаються при постачанні товару.
Як вбачається з акту приймання продукції від 26.12.2006р., якій був складений колійною машиною станцією № 62 та членами комісії, при зовнішньому огляді продукції встановлено, що клема жорстка роздільного рельсового кріплення, виявлено, що на клемі відсутнє утолщення з боку зіткнення з рельсом, що не відповідає вимогам ДСТУ 22343-90, на клемі відсутнє клеймо Синельниковського ресорного заводу.
Тоді як предметом договору поставки є клема роздільного рейкового кріплення залізничної колії, виробник товару: ВАТ «Синельниковський ресорний завод»(Україна).
Відповідно статті 678 Цивільного Кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Сторонами в акті приймання продукції від 26.12.2006р. зазначено про те, що поставлена клема не відповідає по якості умовам договору та технічної документації.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на протиправну поведінку відповідача. Але у даному випадку не надав доказів до матеріалів справи, у розумінні ст.ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявність вини відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та настанням негативних наслідків.
Оскільки позивачем не надано доказів підтверджуючих вину відповідача у заподіянні збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній, судова колегія не знаходить підстав для відшкодування позивачеві збитків у сумі 47418грн.71коп. за рахунок відповідача.
Позивач, як на законну підставу своїх вимог посилається на статтю 1212 ЦК України, але вказана норма передбачає набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, що не відповідає дійсним обставинам даної справи, оскільки відносини сторін у даній справі врегульовані умовами договору поставки № Д/НХ-061814/НЮ від 01.12.2006р., підстав вважати, що мало місце набуття майна без достатніх правових підстав немає, так при неналежному виконанні зобов'язань за договором, позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків.
Враховуючі вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги ТОВ науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс» м.Дніпропетровськ до ДП “Донецька залізниця» м.Донецьк про стягнення 47418грн.71коп. суми збитків такими, що не підлягають задоволенню за мотивами наведеними у даній постанові.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю нуково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс» м.Дніпропетровськ визнається судовою колегією такою, що підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Дніпротехсервіс» м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2007р. у справі №11/120 про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ НВФ “Дніпротехсервіс» м.Дніпропетровськ до ДП “Донецька залізниця» м.Донецьк про стягнення 47418грн.71коп. збитків залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС