1Справа № 335/11419/21 2/335/3531/2021
22 грудня 2021 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансер», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансер», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 68364, виданий 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Авансар» заборгованості в розмірі 13067,12 грн. Стягнути з ТОВ «Брайт Інвестмент» понесені судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що зі спірного виконавчого напису, вчинено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», якому товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №18/05/2018-3 від 18.05.2018, якому в свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги (Договору факторингу) №3 від 22.05.2016, якому в совю чергу товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- Розрахунковий текст» на підставі Договору про відступлення права вимоги №1104 від 11.04.2016 року відступлено право вимоги за кредитним договором №200501775 від 12.04.2016 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- Розрахунковий Центр» та ОСОБА_1 . Наданих приватному нотаріусу документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не зазначено період виникнення заборгованості, що виключає можливість встановити дотримання термінів позовної давності. Виконавчий напис № 68364 від 28.05.2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірно відкрито виконавче провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису.
Ухвалою суду від 01.11.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 01.11.2021 заяву про забезпечення позову було задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №68364 від 28.05.2021 року.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідач відзиву на позовну заяву або заяв іншого змісту до суду не подав.
Треті особи жодних пояснень суду також не надали.
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Клопотань від учасників справи не надходило.Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 68364 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Авансар» заборгованості у розміра 13067,12 грн.
У подальшому, 24.09.2021 на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області безмагоричних М.А. відкрито виконавче провадження №66907620.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року №1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.
Так, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» від 02вересня 1993року для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» від 02вересня 1993року нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Таким чином, ОСОБА_1 не отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання такої вимоги позивачем, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Виконавчий напис приватного нотаріуса оспорюється, зокрема, у тому числі і з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат»
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Разом з тим відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Договір був укладений у 2016 році та до цього часу, що не спростовано відповідачем, та відповідачем письмової вимоги стосовно позивача не направлялося. У разі несвоєчасного вжиття відповідачем заходів, строк позовної давності вважається пропущений.
Кредитним договором не встановлений інший строк позовної давності, а отже до вказаних правовідносин застосовується загальна позовна давність - три роки з дня виникнення права вимоги (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 справа №916/3006/17)
Згідно п. 3.4 гл. 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов'язання боржником порушено. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачем строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів обчислюється з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не пересвідчився у тому, що з дня виникнення права вимоги по вказаному кредитному договору минуло не більше трьох років. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 12.04.2016 року по 01.06.2020 року, тоді як кредитний договір між ОСОБА_1 укладався у 2016 році.
Згідно з вимогами ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а отже, виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами строку позовної давності.
Також, суд знаходить обґрунтованими доводи сторони позивача про те, що ТОВ Фінансова компанія Авансар» звернулося за отриманням виконавчого напису нотаріуса поза межами встановленого законом строку для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, який безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України і становить три роки незалежно від суб'єктного складу сторін правовідносин.
На переконання суду, у даному випадку оспорюваний виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки заявлені вимоги за строк, що перевищує строк позовної давності, з дня виникнення права вимоги, минуло більше трьох років, що виходить за трирічних строк, чим порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а отже на час вчинення виконавчого напису, з дня виникнення у відповідача права вимоги, минуло більше трьох років, що є правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Розрахунок заборгованості, який надавався стягувачем приватному нотаріусу суду так наданий і не був.
Окрім того, як вказував Верховний Суд у постанові №158/2157/17 від 15.04.2020 року, підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.
З огляду на вищевказане, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки приватний нотаріус вчинив спірний виконавчий напис на підставі нечинного нормативно-правового акта, а також при його вчиненні не переконалась у безспірності вимог стягувача, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням діючого законодавства, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
В зв'язку з задоволенням основної вимоги, на підставі ст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача, які сплачено позивачем при поданні позовної заяви в сумі 908,00 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 76-81, 141, 247, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансер», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 68364 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовакомпанія Авансар» суми в розмірі 13067,12 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовакомпанія Авансар» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1362,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне рішення складено 22.12.2021 року.
Суддя Ю.В. Апаллонова