1Справа № 335/1965/21 2/335/1389/2021
01 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Деркач А.А., за участі представника позивача - адвоката Галемського С.М., представника відповідача Тиховод Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 (далі за текстом - Позивач), від імені і в інтересах якої діє адвокат Галемський С.М., звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом - Відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі за текстом - Відповідач 2) про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органом державної влади. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
11.12.2017 Бердянський міськрайонний суд Запорізької області прийняв постанову по справі № 310/6279/17 за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 та зобов'язав Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2017 скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 серпня 2017 року. Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов'язано поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 серпня 2017 року. Вказана постанова набрала законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року замінено боржника Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Запорізькій області у виконавчому листі на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду позивач звернувся з клопотанням до Верховного суду про встановлення судового контролю. Ухвалою Верховного суду від 28 жовтня 2020 року клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року задоволено. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов'язано протягом 30 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 310/6279/17.
У грудні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області перерахувало на картковій рахунок позивача суму боргу у розмірі 102 747,32 грн. на виконання постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного суду від 21 грудня 2020 року прийнятий звіт Відповідача 1 про виконання постанови Верховного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 310/6279/17.
Позивач зазначає, що у зв'язку з протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії з серпня 2017 року по грудень 2020 року, позивач зазнала моральних страждань, була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, окрім того, у зв'язку з не виплатою їй пенсії вона не мала можливості реалізувати своє право, передбачене Конституцією України, на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. З посиланням на зазначене, Позивачка просила стягнути на свою користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок протиправної бездіяльності органу державної влади, у розмірі 102 747,32 коп., яка є співмірною з розміром неотриманої пенсії.
Від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що моральні страждання, про які позивачем зазначено у своїй позовній заяві є лише припущенням, оскільки доказів на підтвердження цього позивачем не надано. Також, не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль, для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків через діяльність або бездіяльність посадових осіб органу Державної влади при здійсненні ними своїх повноважень. Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Невідомо з яких міркувань позивач виходив при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння йому моральної шкоди, то підстави для її відшкодування відсутні.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати грошових коштів мало місце в зв'язку відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів. Отже, у відповідача об'єктивно була відсутня фінансова можливість виконати у повному обсязі Постанову Верховного суду від 30.09.2019 у справі № 310/6279/17(2а-/310/179/17) через відсутність окремого порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Тому сума пенсії саме за період з 01.08.2017 по 30.09.2019 в розмірі 102747,32 грн. була виплачена 05.12.2020 на виконання ухвали Верховного Суду від 28.10.2020 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 310/6279/17(2а-/310/179/17), оскільки пенсію починаючи з 01.10.2019 позивач почала отримувати щомісяця. Також, відповідач у відзиві зазначає, що оскільки позивачем не обґрунтовано і не доведено факт та розмір заподіяної моральної шкоди, то й вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 26.02.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засідання представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з посиланням на підстави, які викладені у відзиві.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті їй пенсії, починаючи з 01.08.2017 та скасувати дане рішення; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.08.2017.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 та зобов'язано поновити виплату пенсії з 01.08.2017.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.09.2019 скасовано постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2017. Зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2017.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29.05.2020 замінено боржника у виконавчому листі, виданому у справі № 310/6279/17- Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на його правонаступника - Головне управління ПФУ у Запорізькій області.
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2020 зобов'язано Головне управління ПФУ у Запорізькій області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови від 30.09.2019.
02.11.2020 Головне управління ПФУ у Запорізькій області отримало копію зазначеної ухвали суду, а 02.12.2020 - надіслало до Верховного Суду звіт про виконання судового рішення.
Разом зі звітом про виконання постанови Верховного Суду від 30.09.2019, Головне управління ПФУ у Запорізькій області надало до суду такі документи:
- копію рішення Бердянського об'єднаного управління ПФУ від 25.09.2019 № 923060199186 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії;
- протоколи про перерахунок пенсії за період з 01.08.2017 до 30.09.2019, з 01.08.2017 до 31.12.2020.
- витяг зі Списку № 1 (10007/339) на зарахування пенсій на поточні рахунки одержувачів в АТ «ОЩАДБАНК» за період з 04.12.2020 до 25.12.2020, у якому зазначено про перерахування 102 747,32 грн на рахунок , відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Вказані обставини встановлені ухвалою Верховного Суді від 21.12.2020 року по справі №310/6279/17(2-а/310/179/17) та в силу ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що ним Постанова Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 310/6279/17(2а-/310/179/17) щодо зобов'язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 року була виконана наступним чином, а саме починаючи з 01.10.2019 пенсія ОСОБА_1 виплачується щомісяця. Також, на підставі рішення 923060199186 від 25.09.2019 та протоколу за період з 01.08.2017 по 30.09.2019 було здійснено нарахування пенсії ОСОБА_1 у розмірі 102747,30 грн., яка фактично виплачена 05.12.2020.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Отже, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173,1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно вказаної норми Кодексу моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості(ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Виходячи з системного аналізу статті 1166 ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) викладено позицію, що «згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.»
У даному випадку судом встановлено, що Постановою Верховного Суду від 30.09.2019 визнано протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2017. Зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2017. Виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.10.2019, а виплата суми нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2017 по 30.09.2019 здійснена 05.12.2020, тобто через один рік та два місяці.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди зважаючи на те, що виплата пенсії ОСОБА_1 до постановлення судового рішення не здійснювалася з 01.08.2017 по 01.10.2019 (два роки та два місяці), а судове рішення в частині виплати «поновленої» пенсії за рішенням Верховного Суду не виконувалось з 30.09.2019 по 05.12.2020 (один рік та два місяці), що зумовило обставини, які вимагали від позивачки додаткових зусиль по організації власного життя в зв'язку з позбавленням джерела доходу, через що позивачка змушена була витрачати час для захисту своїх прав, через що, суд дійшов висновку про те, що вказане мало негативний вплив на позивачку, зокрема на її повсякденне життя та негативні емоції позивачки, а відтак завдали їй моральної шкоди.
Оскільки судовими рішеннями встановлена бездіяльність посадових осіб Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тому суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивачки, глибину душевних страждань, яких вона зазнала та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 50 000,00 грн.
Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення та його тривалості, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, а також тих обставин, що право позивача фактично було відновлено виконанням судового рішення. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов'язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
Відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі позивач не довів, а тому його позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати у справі слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, суму у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складено 06 грудня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057.
Відповідач:Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601.
Суддя І.А. Крамаренко