Справа № 308/7207/21
17 грудня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 22021070000000033 - старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, -
Старший слідчий 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області лейтенант юстиції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання посилається на те, що з матеріалів кримінального провадження, 31.05.2021 року на митному посту «Чоп-Залізничний» співробітниками Закарпатської митниці Держмитслужби в ході проведення митного оформлення поштового відправлення, яке слідувало з України до Словацької Республіки, було виявлено металевий предмет схожий на оптичний прилад наземної артилерії та реактивних залпів ПГ-1, з маркуваннями 73 ПГ-1 №20534.
Згідно митної декларації відправником вказаного товару є ОСОБА_5 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_1 , а отримувачем Marek Prekop, використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
10 грудня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході обшуку квартири за адресою АДРЕСА_1 було вилучені наступні предмети:
-дерев'яну коробку прямокутної форми із написами ПГК-2 № НОМЕР_3 в якій знаходився металевий предмет сірого кольору із написами ПГК-2 № НОМЕР_3 ;
-шкіряний футляр в якому міститься металевий предмет ПН-3 № НОМЕР_4 ;
-мобільний телефон марки «ASUS» imei НОМЕР_5 та imei 2 НОМЕР_6 та картка мобільного оператора водафон НОМЕР_1 .
11.12.2021 року перераховані вище предмети визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані предмети є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження вилучених речей третім особам, їх подальше приховування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий просить суд накласти арешт на вилучені в ході обшуку від 10.12.2021, проведеного за адресою АДРЕСА_1 предмети.
В судове засідання слідчий не зявився. Надав суду клопотання про розгляд клопотання у його відсутності. Просив клопотання задовольнити.
Володілець вилученого майна - ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду клопотання. Згідно ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 04.06.2021 року внесені до ЄРДР за № 22021070000000033, попередня правова кваліфікація ч.1 ст. 333 КК України.
Як встановлено, 10 грудня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході проведення обшуку квартири за адресою АДРЕСА_1 було вилучені наступні предмети:
-дерев'яну коробку прямокутної форми із написами ПГК-2 № НОМЕР_3 в якій знаходився металевий предмет сірого кольору із написами ПГК-2 № НОМЕР_3 ;
-шкіряний футляр в якому міститься металевий предмет ПН-3 № НОМЕР_4 ;
-мобільний телефон марки «ASUS» imei НОМЕР_5 та imei 2 НОМЕР_6 та картка мобільного оператора водафон НОМЕР_1 .
Постановою старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 від 11 грудня 2021 року вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , предмети визнано речовим доказом.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, строк на звернення з клопотанням не порушений, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розуміючи, що арешт вказаного майна не призведе до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Розяснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 22021070000000033 - старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені в ході обшуку від 10.12.2021, проведеного за адресою АДРЕСА_1 предмети:
-дерев'яну коробку прямокутної форми із написами ПГК-2 №300393 в якій знаходився металевий предмет сірого кольору із написами ПГК-2 № НОМЕР_3 ;
-шкіряний футляр в якому міститься металевий предмет ПН-3 № НОМЕР_4 ;
-мобільний телефон марки «ASUS» imei НОМЕР_5 та imei 2 НОМЕР_6 та картка мобільного оператора водафон НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Копію ухвали вручити слідчому, прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня іі оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1