Справа № 711/6624/21
Провадження № 2/712/3155/21
21 грудня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з коштів боржника,
-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з коштів боржника, посилаючись на те, що на виконанні Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62641894 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» боргу у сумі 3051,46 грн. та судового збору у сумі 114,70 грн.
27.10.2020 року Придніпровським відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про арешт коштів боржника, винесену при примусовому виконанні судового наказу № 711/10786/13-ц від 17.04.2014 року, що видав Придніпровський районний суд м. Черкаси. Дана постанова була направлена до відповідних банківських установ на виконання.
Також 27.10.2020 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Пізніше ОСОБА_1 стало відомо, що на її картковий рахунок в AT КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 було накладено арешт.
ОСОБА_1 є пенсіонером, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 19.11.2013 року та отримує від держави щомісячну пенсію за віком. Також даний факт підтверджується довідкою про доходи № 5190 0911 3417 0863 від 12.04.2021 року про перебування ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області.
У відповідь на адвокатський запит від 17.07.2021 року, Головним управлінням ПФУ в Черкаській області було повідомлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2015 року отримує виплату пенсії на картковий рахунок НОМЕР_1 в AT КБ «Приватбанк».
З наведеного випливає, що Придніпровським відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 , тобто на щомісячну пенсію за віком, яку ОСОБА_1 отримує від держави.
ОСОБА_1 звернулася з заявою до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою щодо зняття арешту з її карткового рахунку в AT КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , проте їй було відмовлено в знятті арешту та вказано про необхідність звернутися до суду з відповідним позовом про зняття арешту.
Отже, обтяження арештом належних позивачеві коштів на рахунку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 в AT КБ «Приватбанк» обмежує її законні права, які неможливо відновити в позасудовому порядку.
Просить скасувати арешт, що накладений державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на картковий рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 в AT КБ «Приватбанк».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник Придніпровського ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити, оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для зняття арешту відсутні.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що на виконанні Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62641894 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» боргу у сумі 3051,46 грн. та судового збору у сумі 114,70 грн.
Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено. своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
27.10.2020 року Придніпровським відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про арешт коштів боржника, винесену при примусовому виконанні судового наказу № 711/10786/13-ц від 17.04.2014 року, що видав Придніпровський районний суд м. Черкаси, яка була направлена до відповідних банківських установ на виконання.
27.10.2020 року старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Капшитарем В.О. було винесено постанову, якою виконавчий документ: судовий наказ № 711/10786/13-ц виданий 17.04.2014 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» ЧМР боргу у сумі 3051,46 грн. та судового збору у сумі 114,70 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому ОСОБА_1 стало відомо, що на її картковий рахунок в AT КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 було накладено арешт.
ОСОБА_1 є пенсіонером, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 19.11.2013 року та отримує від держави щомісячну пенсію за віком. Також даний факт підтверджується довідкою про доходи № 5190 0911 3417 0863 від 12.04.2021 року про перебування ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області.
У відповідь на адвокатський запит від 17.07.2021 року, Головним управлінням ПФУ в Черкаській області було повідомлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2015 року отримує виплату пенсії на картковий рахунок НОМЕР_1 в AT КБ «Приватбанк».
Таким чином, Придніпровським відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 , тобто на щомісячну пенсію за віком, яку ОСОБА_1 отримує від держави.
ОСОБА_1 звернулася з заявою до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою щодо зняття арешту з її карткового рахунку в AT КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , проте їй було відмовлено в знятті арешту та вказано про необхідність звернутися до суду з відповідним позовом про зняття арешту.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа унормовано положеннями ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вказаної статті, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
У ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а в ч. 5 цієї ж статті вказано, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.
Разом з тим, у відповідності до ч. З ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається відповідно до постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частинами першою, другою та четвертою ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року за № 5 зазначив, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, наведені в позовній заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом необхідно керуватись під час вирішення спору.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 237, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з коштів боржника задоволити.
Скасувати арешт, що накладений державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на картковий рахунок ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Романенко В.А.
Повний текст рішення суду виготовлений 22 грудня 2021 року.