Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3321/21
Заочне
03 грудня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю представника
позивача адвоката Деркач А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката - Деркач А.І., звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності йому - ОСОБА_1 , в частці 1/1. Він є одноосібним власником даної квартири. Також зазначає, що право власності на квартиру підтверджується наступними документами: договором купівлі-продажу квартири від 19 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Фіщук В.Я., зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 вересня 2003 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВВА №279636, виданого Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро вічної інвентаризації» 23 вересня 2003 року.
Вказує, що згідно даних документів ним придбано (набуто у приватну власність) 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Між тим, зауважує, що за договором купівлі-продажу квартири від 31 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Зуєвою Н.В., зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 листопада 2007 року, Витягом з Державного реєстру правочинів від 31 жовтня 2007 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССГ № 332376, виданого Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 06 листопада 2007 року. Згідно даних документів придбано (набуто у приватну власність) 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, 06 листопада 2007 року він став одноосібним власником квартири, про яку йдеться.
Разом з тим, позивач зауважує, що у вищевказаній квартирі він 10 жовтня 2003 року зареєстрував сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідача у справі. 27 березня 2009 року відповідач переїхав проживати у квартиру АДРЕСА_2 і знявся з реєстрації у спірній квартирі. У квартирі АДРЕСА_2 відповідач був зареєстрований по 15 жовтня 2010 року.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що у зв'язку з виниклою необхідністю у відповідача, 15 жовтня 2010 року позивач повторно зареєстрував його у своїй квартирі. При цьому, на дату повторної реєстрації відповідача у квартирі, ОСОБА_1 з його матір'ю вже не проживали разом та перебували на стадії оформлення розлучення. Шлюб із матір'ю відповідача - ОСОБА_3 , розірвано 27 жовтня 2007 року.
Позивач зазначив, що 27 грудня 2007 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , з якою проживав у квартирі АДРЕСА_1 і яку, згодом, також зареєстрував у вищезазначеній квартирі. Таким чином, на даний час у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач та ОСОБА_5 (дружина).
Позивач акцентує увагу суду, що увесь час проживання та за час реєстрації відповідача у зазначеній квартирі, він самостійно здійснював оплату житлово-комунальних послуг, здійснював утримання житла, проводив ремонтні роботи. Участі у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території та проведенню ремонту він не приймав і не приймає. ОСОБА_2 в грудні 2010 року поїхав на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, виїхав із квартири і забрав всі свої речі. Тобто, з грудня 2010 року відповідач на територію України не повертався, постійно проживає в США і наміру виїжджати з країни та повертатись в Україну не має.
Крім того, звертає увагу, що відповідач в квартирі не з'являється, своє фактичне місцезнаходження, місце роботи та контактні номери засобів зв'язку не повідомляє. Фактично, на сьогодні, між ними втрачено будь-яке спілкування та можливість позасудового вирішення питання щодо добровільного зняття його з реєстрації у квартирі. В останній їхній розмові телефоном, яка відбулася приблизно чотири роки тому, відповідач повідомив, що повертатись в Україну в майбутньому не буде, оскільки втратить право перебувати та проживати в США.
Також додає, що речей, належних відповідачу, в квартирі немає з грудня 2010 року. Будь-яка поштова кореспонденція йому на вищевказану адресу квартири не надходить. За комунальні послуги, які в тому числі нараховуються і на нього, як зареєстровану в квартирі особу, він ніколи не сплачував. З вини відповідача, а саме через його реєстрацію у приналежній позивачу квартирі, ОСОБА_1 втратив право на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, внаслідок чого вимушений щомісяця сплачувати за житлово-комунальні послуги, які нараховуються на відповідача, як зареєстровану особу у домоволодінні. Тож підсумовуючи, вказує, що відповідач спірним жилим приміщенням не користується понад 12 місяців без поважних причин, а тому відсутні будь-які законні підстави збереження за ним права на користування квартирою. Перешкод в користуванні квартирою позивач відповідачу не чинив. ОСОБА_2 є працездатною повнолітньою особою. Він не належить до будь-яких пільгових категорій населення, в тому числі і до тих осіб, яких батьки за законом зобов'язані утримувати та забезпечувати житлом. Він в добровільному порядку виїхав до США для постійного проживання.
Між тим, зазначає, що на його думку в розумінні статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» квартира АДРЕСА_1 не є місцем проживання відповідача, оскільки він в ній не проживає. Спільне господарство позивач з відповідачем не вели, спільного бюджету не було. Обов'язку по утриманню відповідача позивач вже не має, взаємних прав та обов'язків по спільному проживанню немає.
Разом з тим, вважає за необхідне зауважити, що зараз у нього виникла необхідність продати своє майно, в т.ч. квартиру АДРЕСА_1 . Однак, продати квартиру із зареєстрованими у ній особами виявилося неможливим. Його дружина не заперечує проти зняття її з реєстрації у квартирі, а тому не чинить перешкод йому, як власнику, у користуванні та розпорядженні майном.
Насамкінець, позивач вказує, що на даний час, єдиною перешкодою у розпорядженні квартирою шляхом її продажу є реєстрація в квартирі відповідача, адже таким чином, відповідач порушує його майнові права щодо права володіння, користування та розпорядження майном, а саме - квартирою. Через дії відповідача, виражені у його перебуванні на реєстрації в квартирі, він вимушено несе щомісячні майнові витрати на оплату житлово - комунальних послуг та позбавлений можливості продати квартиру.
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, посилаючись на вимоги ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, позивач просить суд, - захистити його право власності, усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за вказаною вище адресою. Крім того, просить судові витрати з відповідача не стягувати.
Ухвалою суду від 25.06.2021 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, заперечень щодо такого порядку розгляду справи сторони не надали.
Ухвалою суду від 16.11.2021р. закрито підготовче провадження по даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи. Судом 30.11.2021 року отримано заяву від представника позивача, адвоката Деркач А.І. зі змісту якої вбачається прохання розгляд справи проводити без участі позивача, який позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник позивача, адвокат - Деркач А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважає що їх слід задовольнити, зважаючи на обгрунтування, вказане у позовній заяві. Крім того, пояснила, що позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача ОСОБА_1 жив у вказаному жилому приміщенні до 2009р., а потім знявся з реєстрації і зареєструвався у житлі своєї бабусі. Згодом, відповідач повторно зареєструвався у квартирі АДРЕСА_1 , а в грудні 2010 року він виїхав до Сполучених Штатів Америки і більше кордон з Україною не перетинав, до цього часу на Україну не повертався.
Крім того, зазначила, що з жовтня 2010 року відповідач у квартирі АДРЕСА_1 не жив. Позивач одноособово несе витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, відповідач не утримує житло, відсутні там також і його особисті речі, інтерес до вказаного житла відповідач також втратив, він не є одноособовим власником і не є співвласником вказаного житла.
Тож, зважаючи на викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, судом неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи. Причини неявки суду не відомі. Відзив на позов не подав.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що вже більше 30 років він мешкає у квартирі АДРЕСА_3 . Так, у квартирі АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_2 , з яким він знайомий ще зі шкільних років. Вказав, що вже більше 10 років він його не бачив. Додав, що зі слів друзів та його батька, йому відомо, що він проживає в США. Запевнив, що якби він його побачив, він би його впізнав, йому також не відомо, чи утримує він житло, про яке йдеться, а також, чи отримує він за даною адресою особисту кореспонденцію.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_2 , який повідомлявся у встановленому законом порядку про час, дату і місце судового засідання та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову та проти такого порядку розгляду справи не заперечував позивач.
Враховуючи пояснення представника позивача та показання свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків:
як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, квартиру АДРЕСА_1 придбали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах, що підтверджується договором купівлі - продажу від 19.09.2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я., реєстраційний №3713 (а.с.17-18).
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності виданого КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за №1543039 від 23.09.2003р. квартира АДРЕСА_1 належить у рівних частках (по 1/2) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.19).
31.10.2007р. ОСОБА_3 продала свою 1/2 частину квартири за вказаною вище адресою ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 31.10.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В., реєстраційний №3352 (а.с.20-21). Вказаний правочин зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується Витягом від 31.10.2007 за №4870957 (а.с.22).
Тож, ОСОБА_1 став одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності виданого КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за №16546877 від 06.11.2007р. (а.с.23). Вказаний факт також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.05.2021р.№257229147 (а.с.28-29).
Між тим, як вбачається із акту №17 від 21.05.2021р., складеного комісією та затвердженого Головою ОСББ «95» Кардаш В.В., ОСОБА_2 з грудня 2010 року у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, в квартиру не з'являється, відомостей про своє місцезнаходження голові ОСББ «95» та членам комісії не повідомляв, поштову кореспонденцію не отримує, плату за комунальні послуги не здійснює, участі в утриманні житлового приміщення не бере (а.с.30).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина позивача), його сини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач по справі), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У вказаній довідці також зазначається, що з 15.10.2010р. ОСОБА_2 не проживає у квартирі, що засвідчено підписами трьох осіб, які є сусідами позивача (а.с.31).
Реєстрація місця проживання відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 підтверджується даними його паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 03.04.2002р. Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області (а.с.9), а також відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 11.06.2021р. отриманих судом 25.06.2021р. (а.с.43).
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_1 , що вбачається зі свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , виданого 11.05.1986р. «Отделом ЗАГС Сарненского райисполкома Ровенской области» (рос.)(а.с.40), який, як зазначає позивач, не проживає за місцем реєстрації з 2010 року (більше десяти років) і по теперішній час.
До того ж, в судовому засіданні також встановлено, що особистих речей відповідача у квартирі за вищевказаною адресою немає, добровільно знятися з реєстрації він не має можливості, оскільки тривалий час проживає за кордоном.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 без поважних причин повністю втратив зв'язок з помешканням, його речі у квартирі відсутні, оплату за комунальні послуги він не здійснює, не займається утриманням житла. Судом також не встановлено жодних обставин щодо вчинення будь-якими особами перешкод відповідачу у користуванні житлом. Крім того, відсутні об'єктивні дані вважати, що відповідач не проживає у квартирі з поважних причин.
За таких обставин, на думку суду, між сторонами має місце спір, що виникає із правовідносин щодо захисту права власності, що регулюється главою 28, 29 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України). Способи захисту визначені Цивільним кодексом України.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Порядок здійснення права власності регулюється ст.319 ЦК України.Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Як передбачено ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Суд вважає, що представником позивача, в обґрунтування позовних вимог, вірно викладено посилання на положення ст.405 ЦК України, які підлягають до застосування за даних обставин.
Так, як передбачено статтею 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що цивільні права позивача порушуються відповідачем, тобто останнім створені власнику нерухомого майна перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що передбачений чинним законодавством, який регулює даний вид правовідносин.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 (справа № 521/17805/16-ц) роз'яснив, що положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що цивільні права позивача, порушуються відповідачем, як членом його сім'ї, тобто останнім створені власнику нерухомого майна перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном - не має можливості відчужити майно, а також користування майном - сплачує кошти за відповідача за житлово-комунальні послуги, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що обраний позивачем.
Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду жодних належних, допустимих та переконливих доказів у спростування обставин позову.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як член сім'ї позивача, не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , без поважних причин з 2010 року (має інше місце проживання за кордоном), його особисті речі відсутні, комунальні послуги не сплачує, не приймає участі в утриманні житла. Відсутні будь-які належні, допустимі та переконливі докази про те, що позивач, як власник квартири, вчиняє дії, направлені на перешкоджання відповідачу користуватися житловим приміщенням. Отже, судом встановлено, що позивач не може користуватися своїми правами щодо користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки відповідач чинить йому відповідні перешкоди.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач та його представник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати слід залишити за позивачем, враховуючи заяву його представника від 30.11.2021р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77-84, 280 - 282, 259, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (код НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_4 ) таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме, - квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_5 ).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення складено 13.12.2021.
Головуючий: С. М. Позарецька