Київський районний суд м. Полтави
Справа № 524/8826/21
22.12.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 524/8826/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),-
Позивач ОСОБА_1 20.09.2021 звернулася в Автозаводський районний суд м. Кременчука з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява обґрунтована тим, що державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тищенком О.С. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. №6413 від 18.07.2019.
Позивач зазначає, що 24 вересня 2012 року між нею та ПАТ «Платінум Банк» був укладений кредитний договір, але до ліквідації банку вона весь кредит погасила. Тому вважає, що виконавчий напис вчинено безпідставно та з істотним порушенням законодавства, зокрема, вважає спірною заборгованість, нараховану у виконавчому написі нотаріуса.
В позовній заяві просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом за № 6413 від 18.07.2019 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» в розмірі 10009,79 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука 21.09.2021 матеріали позовної заяви ОСОБА_1 передано за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.10.2021 в даній справі відкрито провадження з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву не подавав, 14.12.2021 подав заяву про визнання позову.
Треті особи письмові пояснення щодо позову не подавали.
Відповідно ч. 4 до ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для одержання виконавчого напису подаються а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Судом встановлено, що 24.09.2012 між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» укладений кредитний договір №100250/0001XSGF про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит шляхом надання кредитного ліміту у вигляді відновлювальної кредитної лінії без забезпечення. Розмір кредитного ліміту становить 9000 грн. зі строком дії 36 місяців з моменту укладення договору.
Встановлено, що 18.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором №№100250/0001XSGF від 24.09.2012, укладеним між нею із ПАТ «Платинум Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №20160524-Г від 24.05.2016, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» на підставі договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018 на користь до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» суми заборгованості в розмірі 10009,79 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7941,74 грн, заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам - 1718,04 грн., заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею - 200,01 грн. , плата за вчинення виконавчого напису - 150 грн.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовує свої позовні вимоги в тому числі і не дотриманням принципу безспірності.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Дослідженими в справі доказами не встановлено, що при вчиненні виконавчого напису №6413 від 18.07.2019 приватним нотаріусом відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 перевірено подачу відповідачем на обґрунтування вимог пакету документів.
Матеріали справи не містять даних про те, що звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивача, надав виписку з рахунка.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Виконавчий напис, вчинений 18.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем підлягає визнанню таким, що не піддягає виконанню з тих підстав, що не дотримано вимоги щодо безспірності заборгованості, хоча за формою та змістом він відповідає вимогам, встановленим до змісту виконавчого напису.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого нею судового збору при поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а інша половина судового збору покладається на відповідача.
Оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача - директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» надійшла заява про визнання позову, а при подачі позову до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 908 грн. 00 коп., необхідно повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнути з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 2000 грн суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №1/12/08/21 від 12.08.2021, копію акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 13.08.2021, копію квитанції №1/13/08/2021 від 13.08.2021.
Тому суд, на підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі у розмірі 2000 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем за №6413, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» заборгованості за кредитним договором в сумі 10009 грн. 79 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн, всього - 2454 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 454 грн., сплаченого на рахунок № НОМЕР_1 , МФО 899998, ЄДРПОУ 37959255 згідно квитанції №0.0.2268355876.1 від 16 вересня 2021 року .
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», місцезнаходження 08200, м. Ірпінь Київської області, вул. Стельмаха, 9А, оф. 203, код 35017877.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Третя особа Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), місцезнаходження 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, 15/4
Повне судове рішення складено 22.12.2021.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко