№ справи: 758/203/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15945/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Захарчук С. С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
20 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року,
встановив:
у січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 26 549 грн., посилаючись на те, що між сторонами 12 лютого 2008 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору станом на 31 жовтня 2017 року утворилась заборгованість, яка складається з 7 491 грн. грн. 09 коп. заборгованості за тілом кредиту, 18 404 грн. 23 коп. відсотків за користування кредитними коштами та 654 грн. 49 коп. пені.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 12 лютого 2008 року було укладено договір, за умовами якого позичальник отримала кредитний ліміт на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості. Відповідач порушила взяті на себе зобов'язання щодо внесення коштів на погашення кредиту, в результаті чого виникла заборгованість, яка складається з 7 491 грн. грн. 09 коп. заборгованості за тілом кредиту, 18 404 грн. 23 коп. відсотків за користування кредитними коштами та 654 грн. 49 коп. пені. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість в загальному розмірі 26 549 грн. та судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив одночасно з того, що позивачем не було доведено, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, а також пропущено строк позовної давності, про що заявлено відповідачем. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з таких підстав.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 висловила бажання отримати кредит та власним підписом засвідчив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами обслуговування кредитних карток «Універсальна». Також позивач посилався на те, що він звернувся до суду в межах строку позовної давності.
В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 шляхом заповнення Заяви 12 лютого 2008 року уклала з ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», договір про надання банківських послуг (а.с.10). Зі змісту даної Заяви вбачається, що відповідач ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Також зі змісту даної заяви вбачається, що відповідач виявила бажання оформити на своє ім'я кредитну картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом 500 грн. Також у вказаній Заяві була погоджена базова відсоткова ставка - 3% на місяць на залишок заборгованості, та термін дії кредитного ліміту, який дорівнює терміну дії кредитної картки.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, в ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було надано копію Заяви від імені ОСОБА_1 , а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому позивачем не зазначено в якій саме редакції діяли Умови та Правила на день укладення договору з ОСОБА_1 . Надані Умови та Правила підпису відповідача не містять.
За таких обставин без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, наданий до суду першої інстанції витяг з них не може розглядатись як складова частина укладеного між сторонами договору, а тому підстави для стягнення з відповідача пені відстуні.
Разом з тим, зі змісту Заяви вбачається, що відповідачем було виявлено бажання оформити на своє ім'я кредитну картку «Універсальна» та погоджено розмір базової відсоткової ставки - 3% на місяць. Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.
Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 .
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року (справа № 200/5647/18).
З наданої до суду першої інстанції Виписки про рух коштів на рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 користувався виданими їй кредитними картками, а саме карткою № НОМЕР_1 , виданою 12 лютого 2008 року, а також карткою № НОМЕР_2 , виданої 23 березня 2012 року, шляхом використання кредитних коштів та поповнення картки для їх повернення. Строк дії картки № НОМЕР_2 згідно наданої позивачем довідки було встановлено до жовтня 2015 року.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» відповідачем не повернуті, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту в розмірі 7 491 грн. 09 коп.
Зі змісту наданої до суду Заяви ОСОБА_1 вбачається, що сторони погодили сплату 3% в місяць на залишок заборгованості. Поряд з цим розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та Виписка про рух коштів на рахунку свідчать про те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались ним за ставкою 3,5%, що суперечить умовам кредитування, погодженим з відповідачем.
Враховуючи викладене, апеляційним судом було проведено власний розрахунок заборгованості відповідача зі сплати відсотків строком до закінчення терміну дії картки та кредитного ліміту за погодженою сторонами ставкою 3% на місяць та встановлено, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 2 696 грн. 80 коп.
Крім того, не підлягає задоволенню заява відповідача про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, матеріали справи свідчать про те, що строк дії виданої відповідачу картки закінчився у жовтні 2015 року, а останній платіж за карткою було здійснено 19 січня 2015 року. До суду позивач звернувся 11 грудня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у Заяві ОСОБА_1 строк повернення грошових коштів встановлено не було, а тому і підстави для застосування строку позовної давності до певних платежів за карткою відсутні.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 187 грн. 89 коп., яка складається з тіла кредиту в розмірі 7 491 грн. 09 коп. та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 696 грн. 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 4 000 грн.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді