№ справи: 756/116/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14357/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Ткач М.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
20 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року,
встановив:
у січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 33 838 грн. 91 коп., посилаючись на те, що ним на користь потерпілого було виплачено страхове відшкодування внаслідок ДТП, яка трапилась з вини відповідача.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 33 838 грн. 91 коп. та судовий збір.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 08 червня 2018 року між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користування та/або розпорядженням автомобілем марки «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказував, що 31 серпня 2018 року трапилась ДТП за участю застрахованого автомобіля та автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , відповідальність якої була застрахована у ПрАТ «АХА Страхування», яке змінило назву на АТ «СК «АРКС». Постановою Солом'янського районного суду м.Киві від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке призвело до ДТП. Позивач зазначав, що 04 жовтня 2018 року ним було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 в розмірі 133 838 грн. 91 коп. 24 жовтня 2018 року АТ СК «АРКС» на користь позивача було сплачено 100 000 грн. в межах ліміту страхового відшкодування згідно договору, укладеного з ОСОБА_1 в межах ліміту. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь різницю між фактично сплаченим на користь ОСОБА_5 страховим відшкодуванням та страховим відшкодуванням, сплаченим АТ СК «АРКС» на його користь, в розмірі 33 838 грн. 91 коп.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 33 838 грн. 91 коп. та судовий збір.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення статей 988, 990, 993, 1194 ЦК України, статей 8, 20, 27 Закону України «Про страхування», ст. 12, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано, чи дійсно позивачем було здійснено виплату потерпілій особі та чи були для цього підстави. Однак, такі доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2018 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користування та/або розпорядженням автомобілем марки «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 11-12).
31 серпня 2018 року по просп. Відрадному, 18 у м.Києві трапилась ДТП за участю автомобіля «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Солом'янського районного суду м.Киві від 03 жовтня 2018 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена ДТП, було визнано ОСОБА_1 (а.с.18).
З Довідки Управління патрульної поліції у м.Києві від 10 жовтня 2018 року про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у АТ «СК «АХА Страхування» (а.с.16).
АТ «СК «АХА Страхування» змінило назву на АТ «СК «АРКС» 24 червня 2019 року.
Інформаційна довідка МТСБУ свідчить про те, що станом на 31 серпня 2018 року був чинним поліс №АК7866682, страховик: АТ «СК «АРКС», застрахований транспортний засіб: «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.15).
Зі Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26 вересня 2018 року вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Mazda 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки склала 136 638 грн. 91 коп. (а.с.23-30).
З рахунку-фактури, складеного ДП «АВТО ІНТЕРНЕШНЛ» 09 вересня 2018 року, вбачається, що вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_3 автомобіля марки «Mazda 6» становить 172 802 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ 28 800 грн. 47 коп.
04 жовтня 2018 року ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 шляхом перерахування коштів в розмірі 133 838 грн. 91 коп. (а.с.52).
24 жовтня 2018 року АТ «СК «АРКС» перерахувало на користь ПрАТ СК «Уніка» 100 000 грн. згідно акту №АХА2419488 (а.с.54).
Необґрунтованими є і доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що при проведенні оцінки пошкодженого автомобіля не було враховано коефіцієнт його фізичного зносу, оскільки матеріали справи свідчать про те, що автомобіль марки «Mazda 6» був випущений у 2017 році, а тому коефіцієнт його фізичного зносу на момент виникнення ДТП дорівнює нулю.
Також у своїй апеляційній скарзі представник відповідача посилався нате, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, а страхової суми достатньо для страхового відшкодування. Вказані доводи апеляційної інстанції також є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами. Страховий поліс, виданий відповідачу страховиком, за яким АТ «СК «АРКС» було здійснено на користь позивача страхове відшкодування, та який би свідчив про те, що страховий ліміт було встановлено в розмірі більшому, ніж сплачені 100 000 грн., скаржником до суду не надано.
Також суд звертає увагу і на те, що відповідачем не було спростовано розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого з його вини транспортного засобу.
При зверненні до суду із апеляційною скаргою апелянтом не було наведено фактичних обставин, які не були враховані судом першої інстанції та не надано доказів на спростування встановлених судом обставин.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді