Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 753/20298/20
Номер провадження 22-ц/824/14952/2021
Головуючий у суді першої інстанції М.О. Заставенко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
16 грудня 2021 року місто Київ
Номер справи 753/20298/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвест - Кредо»
відповідач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Заставенко М.О., в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, відомості про дату складення повного рішення відсутні, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ПАТ «Дельта Банк» про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Соколова О.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2016.
В обґрунтування позову зазначила, що 15.09.2019 її представником було отримано від ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» повідомлення-вимогу про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором №37/3/06-НВС від 14.11.2006, а також ним було отримано договір №1515/К про відступлення прав вимоги від 13.06.2019 з додатком №1 до договору, та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 13.06.2019 з додатком №1 до договору. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.09.2019 стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 19.04.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29323849 за ТОВ «ФК Інвест-Кредо» як іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 , тобто ще до укладення договору про відступлення прав вимоги від 13.06.2019 та до проведення електронних торгів №UA-EA-2019-04-11-000164-b 17.05.2019.
У позові ОСОБА_1 зазначила, що не знала і не могла знати про порушення її цивільного права, а саме: про спірну перереєстрацію іпотекодержателя щодо іпотечного майна, оскільки її про це раніше повідомлено не було. Останній лист-вимога №02.4.1./243/16 датований ПАТ «Дельта Банк» 25.01.2016, тому саме із цієї причини вона не могла звернутися до суду з даним позовом. Однак спірна перереєстрація перешкоджає захисту її порушеного цивільного права, що було встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 01.19.2020. Зазначила, що із інформаційної довідки від 10.11.2015 відомо, що станом на вказану дату іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 , було ВАТ «Кредитпромбанк», тобто особа не пов'язана договірними відносинами з ТОВ «ФК Інвест-Кредо».
З урахування зазначеного, просила суд скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. від 19.04.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29323849, яким зареєстровано ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» як іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження спірних правовідносин, неправильної оцінки наданих доказів та неврахування всіх обставин справи, зазначених нею у позові.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини переходу права і обов'язків від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ ФК «Інвест - Кредо». Суд не врахував ту обставину, що приватним нотаріусом було внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29323849 за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» як іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 ще до укладення між ТОВ ФК «Інвест - Кредо» і ПАТ «Дельта Банк» договору про відступлення прав вимоги від 13.06.2019. Звернула увагу суду на те, що з інформаційної довідки від 10.11.2015 відомо, що станом на 10.11.2015 іпотекодержателем нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , було ВАТ «КредитпромБанк», тобто особа, яка не пов'язана договірними відносинами з ТОВ ФК «Інвест - Кредо».
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи (їх представники) не скористалися.
У судовому засіданні суду апеляційної представник ТОВ ФК «Інвест - Кредо» Торкаєнко О.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як законне і обґрунтоване.
Позивач у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, будь-яких заяв, клопотань від неї до суду не надходило.
Відповідач ПАТ «Дельта Банк» та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від Банку та приватного нотаріуса не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності позивача, відповідача та третьої особи з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами те, що рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2016, індексний номер: 29323849, зареєстровано саме за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», як іпотекодержателем, державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_1 , оскільки суду надано неповний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який не містить відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід'ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.
Колегія суддів вважає такі висновки суду законними і обґрунтованими, такими що повністю відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне.
Так, за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, 14.11.2006 між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №37/3/06 - НВС.
Також, 14.11.2006 між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №37/3/06 - НВС було укладено договір іпотеки №37/3/13/06 - НВС, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований у реєстрі за №з-2038, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим приватним нотаріусом була накладена заборона відчуження іпотечного майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 до припинення дії іпотечного договору, зареєстрована в реєстрі за №з-2039.
26.03.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за №1441, відповідно до якого у порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно (постанова Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії га ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»).
Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 від 20.02.2017 та №772 від 04.04.2019 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» до 04.10.2019 та у подальшому до 04.10.2020 включно.
17.05.2019 у межах процедури продажу активів банку було проведено електронні торги, результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-04-11-000164-b (номер лоту GL3N2957) - старт аукціону - 11.04.2019, прийом пропозицій до 17.05.2019, проведення аукціону - 17.05.2019.
Переможцем вказаних торгів було визнано ТОВ «ФК Інвест-Кредо».
За результатами торгів 13.06.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ ФК «Інвест-Кредо» були укладені Договір №1515/К про відступлення прав вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, боржник ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер витягу:170443216 на підставі зазначеного договору про відступлення прав за іпотечними договорами цього ж числа приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. внесено реєстраційний запис про відступлення первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю права за іпотечним договором, а саме: змінено іпотекодержателя на ТОВ ФК «Інвест-Кредо».
Однак, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.09.2019 вбачається, що 14.11.2006 здійснено державну реєстрацію іпотеки на підставі іпотечного договору, серія та номер з-2038, виданий 14.11.2006, номер запису про іпотеку 14231905 (спеціальний розділ).
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, нотаріус здійснює функції державного реєстратора, зокрема приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.
За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід'ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.
Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 ч.1 ст.18 цього Закону).
Державний реєстратор, яким може бути і нотаріус 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов правильного висновку про те, що внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 19.04.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29323849, здійснено в межах його повноважень, на підставі та у відповідності до чинного на момент вчинення цієї реєстраційної дії законодавства, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
При цьому суд обґрунтовано вказав, що нотаріус не реєстрував нового обтяження, а лише на підставі повідомлення нового іпотекодержателя та зареєстрованого приватним нотаріусом правочину про відступлення прав за іпотечними договорами переніс 19.04.2016 запис (додаткові відомості) щодо іпотекодержателя у Державному реєстрі.
Ураховуючи ту обставину, що первісний іпотекодержатель АТ «Кредитпомбанк» передав 26.03.2013 право вимоги ПАТ «Дельта Банк» за договором іпотеки від 14.11.2006, предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що 19.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. було перенесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Тобто, державним реєстратором Соколовим О.Є. 19.04.2016 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за іпотечним договором від 14.11.2006, тобто запис про обтяження був перенесений нотаріусом Соколовим О.Є. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Соколова О.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2016 не підлягають задоволенню. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення законодавства при здійсненні заміни іпотекодержателя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не вказано, які саме її права, інтереси були порушені та підлягають відновленню.
Загалом доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача із договором відступлення на користь ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» права вимоги за іпотечним договором, укладеним 14.11.2006 між нею та АТ «Кредитпромбанк», який не є предметом оскарження у цій справі та був чинним на момент ухвалення судами оскаржуваних судових рішень, а його презумпція правомірності була оскаржена боржником у судовому порядку, проте не була спростована.
Із матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 зверталася до суду із позовом про визнання недійсними збільшення відсоткової ставки та договорів про відступлення прав вимоги.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Інвест-Кредо», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними збільшення відсоткової ставки та договорів про відступлення прав вимоги.
Так, виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується позивачем. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.
Так, згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною позивача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що позивачем всупереч вказаних норм закону не надано у розпорядження суду належних доказів на підтвердження зазначених у позові обставин про внесення приватним виконавцем запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29323849 за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» як іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 ще до укладення між ТОВ ФК «Інвест - Кредо» і ПАТ «Дельта Банк» договору про відступлення прав вимоги від 13.06.2019. Позивачем не доведено, що рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Соколова О.Є. 19.04.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29323849, зареєстровано саме за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», як іпотекодержателем, державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_1 . Суд позбавлений можливості встановити вказані позивачем обставини, оскільки стороною позивача не надано повний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який би містив повні відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід'ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.
Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказів наданих стороною відповідача на спростування зазначених у позові обставин, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви ОСОБА_1 , яким судом першої інстанції надав належну оцінку. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких не прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову.
Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 20.12.2021.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна