Справа № 761/447/21 Головуючий у 1 інстанції: Осаулов А.А.
Провадження № 22-ц/824/16022/2021 Доповідач: Шебуєва В.А.
14 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Верланова С.М.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційні скарги Управління Служби безпеки України в Одеській області та Служби безпеки України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового розслідування, прокуратури,-
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового розслідування, прокуратури.
Зазначив, що 19.08.2008 р. слідчим управлінням Служби безпеки України відносно нього порушено кримінальну справу №408 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 328 КК України. 20.08.2008 р. його було затримано, а 29.08.2008 р. військовим місцевим судом Київського гарнізону обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою військового апеляційного суду Центрального регіону України від 11.09.2008 р. його було звільнено з під-варти, застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Кримінальна справа була направлена до військового місцевого суду Одеського гарнізону, але постановою суду від 25.08.2010 р. повернута для додаткового розслідування до Головного слідчого управління Служби безпеки України. Після додаткового розслідування справа повторно направлення до Приморського районного суду м.Одеси, який постановою від 06.06.2014 р. повторно повернув її для додаткового розслідування до Головного слідчого управління Служби безпеки України. В зв'язку з набранням чинності нових положень КПК України, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України внесено відомості по кримінальному провадженню до ЄРДР за №220140000000000536 за ч.2 ст. 328, ч.2 ст. 364 КК України, проведення якого доручено слідчому відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області. По вказаному кримінальному провадженні не проводилося жодних слідчих дій, підозра йому не пред'являлася. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2015 р. скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2015 р. скасовано арешт його майна. Після порушення кримінальної справи він був відсторонений від виконання службових обов'язків, у зв'язку чим з вересня 2008 р. по листопад 2013 р. недоотримав заробітну плату в сумі 250000,00 грн. 27.05.2019 р. кримінальне провадження №220140000000000536 відносно нього було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Під слідством він перебував протягом 10 років 9 місяців та 8 днів. ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 609267,00 грн. у відшкодування моральної шкоди шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та 250000,00 грн. - у відшкодування майнової шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі - 609 267,00 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди відмовлено.
В апеляційних скаргах Управління Служби безпеки України в Одеській області та Служба безпеки України просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 609 267,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважають, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому такої шкоди, протиправності дій відповідачів, причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними діями, а також не зазначив чим саме він керувався при визначення її розміру. Сам факт перебування ОСОБА_1 під слідством протягом певного строку не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Також звертають увагу на те, що у 2020 році на розгляді Приморського районного суду м. Одеса знаходився аналогічний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування майнової та моральної шкоди у тих самих розмірах та з тих самих підстав. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень 26 листопада 2020 року по цій справі суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В апеляційній інстанції представники Управління Служби безпеки України в Одеській області та Служба безпеки України підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання представник Державної казначейської служби України не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.08.2008 р. ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 328 ч.2 КК України, що підтверджується протоколом від 20.08.2008 р. (а.с. 7-8).
Постановою Військового місцевого суду Київського гарнізону від 22.08.2008 р. строк затримання ОСОБА_1 продовжено до 29.08.2008 р. (а.с. 9).
27.08.2008 р. ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 328 ч.2 КК України.
Постановою Військового місцевого суду Київського гарнізону від 29.08.2008 р. стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (а.с. 10).
Ухвалою Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 11.09.2008 р. постанову Військового місцевого суду Київського гарнізону від 29.08.2008 р. змінено, обрано відносно ОСОБА_1 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді підписки про невиїзд. (а.с. 12-13).
Згідно довідки про звільнення серії КИВ 303082 ОСОБА_1 перебував у Київському слідчому ізоляторі з 20.08.2008 р. по 12.09.2008 р. звідки звільнений на підписку про невиїзд за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 14).
Постановою Військового місцевого суду Одеського гарнізону від 25.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.11.2010 р., кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 328, ч.3 ст. 364 КК України, направлено для додаткового розслідування до Головного слідчого управління СБ України. (а.с. 18-20, 21-22).
Постановою старшого слідчого Закладного Р.А. від 28.11.2011 р. притягнуто ОСОБА_1 як обвинуваченого у кримінальній справі №408, пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 328, ч.3 ст. 364 КК України. (а.с. 15-17).
З ухвали Апеляційного суду Одеської області від 31.10.2014 р. вбачається, що постанову Приморського районного суду м.Одеса від 06.06.2014 р., якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 328, ч.2 ст. 364 КК України, направлено для додаткового розслідування до Головного слідчого управління СБ України, залишено без змін (а.с. 23-24).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2015 р. запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_1 скасовано (а.с.29).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2015 р. скасовано арешт майна ОСОБА_1 , накладеного постановами старшого слідчого від 06.02.2009 р. (а.с. 30-31).
Відповідно до листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 13.08.2019 р. вбачається, що 19.12.2014 р. були внесені відомості до ЄРДР за №220140000000000536 за ч.2 ст. 328, ч.2 ст. 364 КК України. У зазначеному кримінальному провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_1 слідчими ГСУ не здійснювалось, запобіжний захід не обирався. 29.01.2015 р. Генеральною прокуратурою України підслідність кримінального провадження №220140000000000536 визначено слідчим відділом УСБУ в Одеській області. (а.с. 36) Вказане підтверджується листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.08.2019 р. (а.с. 25).
27.05.2019 р. слідчий з ОВС слідчого Управління СБ України в Одеській області виніс постанову про закриття кримінального провадження №220140000000000536 від 19.12.2014 р. за ч.2 ст. 328, ч.2 ст. 364 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 26-28).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнув на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди 609 267,00 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; постановлення виправдувального вироку суду.
Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Частинами 5, 6 ст.4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц та від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону. Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 27 серпня 2008 року по 27 травня 2019 року, тобто, більше 10 років та 9 місяців. 27.05.2019 р. слідчим з ОВС слідчого Управління СБ України в Одеській області було закрито кримінальне провадження №220140000000000536 від 19.12.2014 р. на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Враховуючи положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 609 267,00 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянтів на недоведеність ОСОБА_1 факту завдання моральної шкоди та її розміру, оскільки матеріалами справи підтверджено обставини перебування позивача під слідством і закриття провадження відносно нього. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 обраховував моральну шкоду, виходячи із мінімального розміру, що встановлений ст. 13 Закону.
Колегія суддів вваж є безпідставними доводи апеляційних скарг, що у 2020 році на розгляді Приморського районного суду м.Одеса знаходився аналогічний позов ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди у тих самих розмірах та з тих самих підстав і 26 листопада 2020 року по цій справі судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачами в справі, що розглядалася Приморським районним судом м. Одеса були визначені Державна казначейська служба України та Прокуратура Одеської області. Відмова у вказаному позові за недоведеністю позивачем завдання відповідачами моральної шкоди, не є перешкодою для його звернення до суду з даним позовом. Рішення Приморського районного суду м.Одеси не є преюдиційним у даній справі.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Управління Служби безпеки України в Одеській області та Служби безпеки України, залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 серпня 2021 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Верланов С.М.