Справа №761/47500/17 Провадження №11-кп/824/3869/2021Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100012392, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року,-
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
По справі вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого (розбій).
За встановлених судом обставин ОСОБА_7 20 жовтня 2017 року о 16 год. прибув до парку ДЗД, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Т. Шамрила, де помітив раніше невідомого йому ОСОБА_11 , який розмовляв по мобільному телефону.
Коли ОСОБА_11 зайшов до парадного будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 наздогнав потерпілого та створюючи вигляд погрози ножем, реалізувавши таким чином свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого в момент заподіяння, заволодів мобільним телефоном потерпілого та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 3200 гривень.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини вчиненого злочину та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне застосування судом кримінального закону (ст.75 КК України).
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не врахував суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, а саме те, що він має неповну середню освіту, не працевлаштований, характеризується задовільно, свою вину не визнав, завдані збитки потерпілому не відшкодував. Вважає, що зазначені обставини в сукупності свідчить про неможливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання, а тому суд неправильно застосував положення ст.75 КК України та звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.187 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом фактичні обставини вчиненого злочину та правова кваліфікація дій обвинуваченого в поданій апеляційній скарзі не оспорюються, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст.187 КК України покарання, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику.
Врахувавши зазначені обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі положень ст.75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та його вік, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а тому обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів також враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 на час ухвалення вироку працював у ФОП ОСОБА_12 , за місцем роботи характеризується з позитивної сторони (а.с.231 т.1), позитивно характеризується за місцем реєстрації і проживання (а.с.227,228,230,т.3).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачений добровільно відшкодував потерпілій стороні завдані злочином збитки, що підтвердила в суді апеляційної інстанції законний представник потерпілого ОСОБА_9 . Зазначену обставину колегія суддів визнає такою, що пом'якшує покарання.
Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує позицію законного представника потерпілого, яка з вироком суду першої інстанції згідна, претензій до обвинуваченого не має та вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства.
Посилання прокурора в поданій апеляційній скарзі на те, суд при призначенні покарання не врахував, що обвинувачений заперечує свою винуватість у вчиненому, не може бути безумовною підставою для скасування вироку суду в цій частині, оскільки за встановлених обставин суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного йому покарання.
Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку суду через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4