Іменем України
21 грудня 2021 року
Київ
справа №820/3423/18
адміністративне провадження № К/9901/66605/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року (суддя - Мар'єнко Л.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - Військова частина), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Військової частини, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2016р., 2017р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації;
- зобов'язати Військову частину здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016р., 2017р., розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення..
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що дії відповідача, які полягають у здійсненні позивачу розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2016р., 2017р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації є протиправними, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягають положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація, входять до складу грошового забезпечення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою №889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Аналогічний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові. Крім того, суд зазначає, що розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, визначається відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Натомість складові грошового забезпечення для цілей обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні визначаються ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, відсутні правові підстави вважати, що у позивача наявне право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Також зазначив, що індексація не є постійною виплатою, а залежить від індексу споживчих цін, а тому відсутні правові підстави для включення даних сум до складу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що винагорода, встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений в цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові. Оскільки спірний додатковий вид грошового забезпечення відповідно до Постанови №889 має статус винагороди (щомісячна додаткова грошова винагорода), керуючись положеннями п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відповідач обґрунтовано не включив цей додатковий вид грошового забезпечення в розрахунок суми одноразової грошової допомоги при звільненні позивача. Також зазначив, що перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, визначений у додатках 25-28 постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007р. Відповідно до зазначеного переліку індексація не віднесена додаткових видів грошового забезпечення. Індексація не є видом грошового забезпечення і не має постійного характеру виплат, а тому відсутні підстави для включення суми індексації в розрахунок суми одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 (далі - скаржник) у листопаді 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що відмовляючи в задоволені позову суди попередніх інстанції посилалися на постанову Верховного Суду від 01.03.2018р. у справі №761/17387/17 і постанову Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №825/1138/17, проте 24.10.2018р. Верховним Судом прийнято постанову у справі №820/3211/17, в якій він погодився з висновками про постійний характер щомісячної додаткової грошової винагороди. Вважає, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація та щомісячна додаткова грошова винагорода, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація є складовими місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинні включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Військова частина надала відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Також ця винагорода не включається до складу одноразової грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не входять до складу грошового забезпечення, а є окремими виплатами, які виплачуються при наявності обставин, встановлених законодавством України. Крім того, посилається на пропуск скаржником строку звернення до адміністративного суду щодо вимог про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016р. і 2017р. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Також Військова частина посилається на те, що грошова допомога на оздоровлення за 2016 та 2017 роки і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік не входять до складу грошового забезпечення, мають разовий характер, а тому у відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не підлягають індексації. Індексація не є постійною виплатою, а залежить від індексу споживчих цін, а тому відсутні підстави для включення цих сум до складу наведених виплат. Крім того, Військова частина посилається на правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, зокрема в постанові від 19.06.2018р. у справі №825/1138/17.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника вузлу зв'язку НОМЕР_2 радіотехнічного батальйону 164 радіотехнічної бригади повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України.
08.12.2017 позивач звільнений з військової служби у запас за п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), на підставі наказу повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.12.2017 №27 (а.с.14).
Згідно Витягу з наказу ВЧ НОМЕР_1 від 29.12.2017 №281, ОСОБА_1 визначено, що вислуга років останнього в Збройних Силах складає 25 повних календарних роки, виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с.15).
Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні позивачу розраховано розмір одноразової грошової допомоги та виплачено одноразову грошову допомогу без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 та індексації.
Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII), Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно),
У пункті 1 постанови №889 встановлено, що військовослужбовці (крім тих, що зазначені підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року -- у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.
За пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі - Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).
У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади на особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головною управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Крім цього, наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Пунктом 30.1 Інструкції №260 установлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 30.3 цієї Інструкції розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п. 33.1 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст.2 Закону України " Про індексацію грошових доходів населення" та ст.4 Закону №2011-ХІІ індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Верховний Суд при розгляді зазначеної адміністративної справи ураховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, відповідно до яких за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 Інструкцій №550 та 595.
Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550.
Нормами Закону №2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
За таких обставин, колегія суддів, переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі (№820/3423/18) вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини щодо здійснення ОСОБА_1 розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснення виплати донарахованих сум.
З цих же підстав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини щодо здійснення ОСОБА_1 розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016р., 2017р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017р. без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди із зобов'язанням здійснити перерахунок вказаних сум з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійсненням виплат донарахованих сум. Суд зазначає, що як грошова допомога на оздоровлення, так і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розраховуються з розміру місячного грошового забезпечення, до складу якого, в свою чергу, входить додаткова грошова винагорода, а тому вказані виплати повинні здійснюватись з урахуванням такої додаткової грошової винагороди.
Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій Військової частини щодо здійснення ОСОБА_1 розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2016р., 2017р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. без урахування індексації та зобов'язання здійснити перерахунок зазначених виплат з урахуванням індексації та здійснити виплати донарахованих сум, колегія суддів зазначає таке.
СССубсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Таким чином, позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що грошова допомога на оздоровлення за 2016 та 2017 роки і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік не входять до складу грошового забезпечення, мають разовий характер, а тому у відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не підлягають індексації.
Суд звертає увагу на те, що спірним питанням в цій справі є дії відповідача щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування, зокрема, індексації. Тобто дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, як одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомоги на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Суд першої інстанції ухвалою від 27 серпня 2018 року відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Слід зазначити, що вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Як встановив суд першої інстанції, 29.12.2017 позивачем отримано під підпис грошовий атестат, що не заперечувалось представниками сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що саме 29.12.2017 є датою, коли позивач дізнався про порушення його прав та законних інтересів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень Закону №2011-ХІІ, постанови №889, Інструкції №260, Закону України " Про індексацію грошових доходів населення".
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Згідно зі ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова