21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 420/13745/20
адміністративне провадження № К/9901/43852/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №420/13745/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
02 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.03.2021 року за вхід.№12353/21, просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон №5116-2682/5116.1-19 від 13.12.2019 року;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, яке було залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон №5116-2682/5116.1-19 від 13.12.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 841 (вісімсот сорок одна гривня) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384).
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у касаційній скарзі скаржник не вказує конкретних підстав, за якими оскаржуються судові рішення, проте з виділеного фрагменту процитованої частини 4 статті 328 КАС України вбачається, що відповідач оскаржує судові рішення з підстав, викладених у п. 3, 4 ч.4 ст.328 КАС України, вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме, Закону України «Про громадянство», Указу Президента №215 від 27.03.2001.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Також, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п.4 ч.4 ст.328 КАС України) щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таких висновків заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що викладений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №420/13745/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич