21 грудня 2021 року
м. Київ
справа №815/2732/16
адміністративне провадження № К/9901/24965/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Коваль К.М., Кравець О.О.) у справі № 815/2732/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі у тексті - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. З, ст. б Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг),
07.06.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 0003231303 про застосування штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2016 відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач звернулась до суду із апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2016.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та задоволено позов: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 №0003231303. Стягнуто судовий збір з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань. За результатами апеляційного розгляду справи судом встановлено необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким, на думку відповідача, встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму 6 391 032, 00 грн: за 2013 рік - 2 151 425, 00 грн, за 2014 рік - 1 988 822, 00 грн, за 2015 рік - 2 250 785, 00 грн.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.02.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Решта доводів касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акта перевірки.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.12.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.12.2021.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з період з 17 по 30 березня 2016 року Інспекцією проведена документальна виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
За наслідками перевірки складений акт від 06.04.2016 № 1183/15-52-13-03/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивач, як фізична особа-підприємець, який у період що перевірявся, перебував на загальній системі оподаткування, не здійснював належно облік товарних запасів, так як у книзі обліку доходів і витрат наданої до перевірки, відсутня інформація про сплату, кількість та найменування товару, отриманого для його продажу, тобто не обліковані товарні запаси у порядку встановленому законодавством, сума витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням в цей день виручки за місцем їх реалізації на загальну суму 6 391 032, 00 грн: за 2013 рік - 2 151 425, 00 грн, за 2014 рік - 1 988 822, 00 грн, за 2015 рік - 2 250 785, 00 грн.
На підставі акту перевірки від 06.04.2016 № 1183/1183/15-52-13-03/2685113729 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 0003231303 за порушення вимог п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та про застосування штрафних санкцій на підставі п.п.54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 12 782 064, 00 грн.
12.07.2016 Інспекцією прийнято податкову вимогу № 837-17.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Отже, відповідальність фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, встановлена статтями 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог пункту 12 статті 3 цього Закону, настає у тому випадку, коли облік товарних запасів не ведеться у визначеному законодавством порядку.
Згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.
Кабінетом Міністрів України на виконання положень статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято постанову від 26 вересня 2001 року № 1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат».
За приписами пунктів 1, 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). При цьому, до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Форму Книги обліку доходів і витрат визначено Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (додаток № 10), затвердженою наказом ДПА України від 21 квітня 1993 року № 12, відповідно до положень якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку доходів і витрат містить наступні розділи: 1 - період обліку; 2 - кількість виготовленої продукції (наданих послуг); 3 - витрати на виробництво продукції, придбання товару; 4 - кількість проданої продукції (наданих послуг); 5 - ціна продажу продукції (послуг); 6 - сума виручки (доходу); 7 - чистий доход.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва, та не передбачає обліку товарних запасів.
Зважаючи на те, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, при здійсненні розрахункових операцій застосовує реєстратори розрахункових операцій, колегія суддів вказує про відсутність у податкового органу правових підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтями 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за неведення книги обліку доходів і витрат.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права до встановлених обставин у справі.
Ухвалене у справі судове рішення відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Керуючись статтями 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова