20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/8226/20
адміністративне провадження № К/9901/45692/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі №280/8226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2020 позовні вимоги задовольнив.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, утім Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.11.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 суд виходить з такого.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що оскарження судового рішення суду першої інстанції в касаційному порядку можливе лише після його перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, оскарження рішення суду першої інстанції в касаційному порядку можливе лише після його перегляду в апеляційному порядку.
Як зазначено вище, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 у відкритті апеляційного провадження на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 відмовлено, отже таке рішення не було переглянуто в апеляційному порядку, а відтак не може бути предметом касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020.
При вирішенні ж питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що за результатами звернення Головного управління ДПС у Запорізькій області до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції вперше таку апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 через невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.
Головне управління ДПС у Запорізькій області вдруге подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування якого зазначалося, що відповідач звертався з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, проте апеляційна скарга була повернута ухвалою суду від 21.04.2021 у зв'язку з несплатою судового збору, при повторному ж зверненні (у вересні 2021 року) податковим органом було додано документ про сплату судового збору, а відтак вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Проте судом апеляційної інстанції наведені причини визнано неповажними, внаслідок чого ухвалою від 20.09.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, зокрема, на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України для надання можливості скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги та зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Під час оцінки поважності причин пропуску строку суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що доводи податкового органу, які викладені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, є неприйнятними, оскільки зазначені обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У межах встановленого ухвалою від 20.09.2021 строку Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, оскільки у поданому відповідачем клопотанні було наведено причини пропуску процесуального строку, аналогічні тим, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та які вже визнавалися судом неповажними, останній відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно ж до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 15.11.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.
Касаційна скарга ґрунтується на тому, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки при зверненні з апеляційними скаргами відповідач діяв сумлінно та добросовісно, а також вчиняв усі можливі дії для своєчасного виконання процесуальних обов'язків, проте зазначені доводи не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, як і не свідчать про порушення процесуальних норм при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно ж до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 333, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Запорізькій області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі №280/8226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПЛ-АВТО" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.С.Пасічник
І.А.Васильєва
В.П.Юрченко