20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 380/4266/21
адміністративне провадження № К/9901/44605/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №380/4266/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
06 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії відповідача в частині виплати допомоги на оздоровлення, у листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування компенсації за неотримане речове майно пропорційного часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до часу звільнення з військової служби, не за цінами встановленими вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 року № 341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби", та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане, протягом проходження військової служби, речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна, до дати підписання наказу, про виключення зі списків особового складу підрозділу Збройних Сил України за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.02.2017 року вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 року № 341/5/515т «Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 року № 889.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», враховуючи раніше виплачені суми.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 року № 889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення за листопад 2014 року, липень 2015 року, березень 2016 року, квітень 2017 року, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 року № 889, до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення, враховуючи раніше виплачені суми.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до часу звільнення з військової служби, не за цінами, встановленими вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 року № 341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане, протягом проходження військової служби, речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна, до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу підрозділу Збройних Сил України, за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.02.2017 року, вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби".
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в справі № 380/4266/21 в частині задоволення позовних вимог про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно - скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов в частині цих вимог залишено без розгляду.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в справі № 380/4266/21 залишено без змін.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судове рішення, розглянуте за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування ч.5 ст. 122 КАС України (п.3 ч.4 ст.328 КАС України).
А саме, у касаційній скарзі скаржник вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів щодо застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.
Доводи заявника касаційної скарги, що справа має виняткове значення для нього, Суд оцінює критично.
При цьому, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Таким чином, оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі “Азюковська проти України” (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №380/4266/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова