20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 360/2316/21
провадження № К/9901/43739/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Щастинської районної ради Луганської області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Щастинської районної ради Луганської області, в якому просила:
визнати поважною причину пропуску нею строку звернення до суду та поновити цей строк;
поновити ОСОБА_1 на посаду в Щастинську районну раду Луганської області з 23 лютого 2021 року;
стягнути з Щастинської районної ради Луганської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом відмовлено, позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачці протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, зокрема, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
В обґрунтування відмови поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом суд першої інстанції зазначив, що позивача звільнено із займаної посади розпорядженням голови районної ради від 23 лютого 2021 року, із яким останню ознайомлено того ж дня, що підтверджується її особистим підписом на вказаному розпорядженні. Суд виснував, що про порушення своїх прав позивач дізналася 23 лютого 2021 року після ознайомлення з розпорядженням про звільнення.
22 червня 2021 року на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку на подання адміністративного позову.
Так, позивач послалася на те, що станом на момент звільнення вона не мала жодної інформації про наявність вакантних місць, тому і не могла знати про наявні факти грубих порушень порядку звільнення з роботи з боку відповідача, тому не вважала, що її звільнення відбулось з істотним порушенням КЗпП України. Про порушення своїх прав їй стало відомо саме з моменту отримання нарочно 21 квітня 2021 року відповіді Щастинської районної ради від 19 квітня 2021 року № 274, з якої їй стало відомо, що саме 23 лютого 2021 року працівникам Щастинської районної ради Луганської області було запропоновано переведення на 21 вакантну посаду в дану раду згідно штатного розпису.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, позов повернуто позивачу на підставі положень частини другої статті 123, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
При цьому, суд зауважив, що оцінку вказаним позивачем доводам, викладеним у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, поданій на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, надано в ухвалі від 05 травня 2021 року. Інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивачем в своїй заяві не зазначено.
Не погоджуючись із ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, повернення позову зумовлено тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, при цьому не наведено поважних підстав, які унеможливили звернення до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частин першої, другої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною першої статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Питання строку звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, нормами процесуального закону передбачено можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Так, положеннями статті 233 КЗпП України визначено спеціальні строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (частина перша указаної статті КЗпП України).
Отже, місячний строк звернення до суду із позовом про звільнення обчислюється з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Статтею 234 КАС України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, звернення до суду з пропуском установленого строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об?єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов?язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Даний трудовий спір між ОСОБА_1 та відповідачем виник у зв'язку із винесенням 23 лютого 2021 року головою районної ради розпорядження № 20 про звільнення позивача, із змістом його остання ознайомилася під особистий підпис того ж дня.
Таким чином, за правилами статті 233 КЗпП України саме з 23 лютого 2021 року підлягає обчисленню місячний строк звернення до суду із цим позовом.
Судом не встановлено та не знайдено підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Верховний Суд зауважає про те, що поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, тому має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; необхідно враховувати тривалість пропуску строку та можливі наслідки його відновлення для інших осіб. При цьому доведення поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду покладається саме на позивача.
ОСОБА_1 була обізнана про її звільнення розпорядженням від 23 лютого 2021 року № 20 у день його винесення, що нею не заперечувалось.
При цьому, причину звернення до суду лише 28 квітня 2021 року позивач мотивувала не несвоєчасністю вручення (отримання) копії указаного розпорядження, а посилалась на лист Щастинської районної ради від 19 квітня 2021 року № 274, отриманий нею 21 квітня 2021 року, із змісту якого їй стало відомо, що на момент її звільнення працівникам Щастинської районної ради Луганської області запропоновано переведення на 21 вакантну посаду в дану раду згідно штатного розпису.
Згідно положень частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини справи. Зокрема, правильним є висновок судів про те, що про порушення своїх прав позивачка дізналася після ознайомлення з розпорядженням про звільнення, тобто 23 лютого 2021 року, а не з листа Щастинської районної ради від 19 квітня 2021 року № 274, отриманого нею 21 квітня 2021 року.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, повертаючи позовну заяву, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 360/2316/21 за позовом ОСОБА_1 до Щастинської районної ради Луганської області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова