21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/2051/21-а
адміністративне провадження № К/9901/45449/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника Міністра юстиції України - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заступника Міністра юстиції України - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача, що виявилися у неправомірній відмові в наданні позивачу публічної інформації за його запитом на отримання публічної інформації від 14 січня 2021 року № 14/01-13;
зобов'язати повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 14 січня 2021 року № 14/01-13 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягали у відмові в наданні ОСОБА_1 публічної інформації за його запитом на отримання публічної інформації від 14 січня 2021 року № 14/01-13, що викладена в листі Міністерства юстиції України від 16 січня 2021 року № 1982/ПІ-Т-179/8.4.3.
Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 14 січня 2021 року № 14/01-13 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 гривень 00 копійок. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до заступника Міністра юстиції України Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича.
08 грудня 2021 року відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Справу у суді першої інстанції розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу (в чинній редакції) обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю спірні правовідносини стосуються розгляду запиту про надання публічної інформації.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Скаржник зазначає, що розгляд справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та учасника справи, що подає касаційну скаргу, оскільки, висновки висвітлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі можуть призвести до правових колізій по іншим справам.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що скаржник, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника Міністра юстиції України- Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко