21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 380/4125/20
адміністративне провадження № К/9901/40962/21
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 380/4125/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Соновл» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Соловл» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2019 року №0001170501 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 231 447,50 грн (основний платіж 985 158,00 (дев'ятсот вісімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції 246 289,50 (двісті сорок шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять,50 гривень), №0001180501 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 585 240 грн (основний платіж 390 160, 00 (триста дев'яносто тисяч сто шістдесят,00) гривень, штрафні (фінансові) санкції 195 080,00 (сто дев'яносто п'ять тисяч вісімдесят,00) гривень, №0001190501 (форма «B4») про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 704 460,00 грн (сімсот чотири тисячі чотириста шістдесят,00).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постаново Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, заяву Приватного підприємства «Соновл» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Приватного підприємства «Соновл» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12735,00грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 11 листопада 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 380/4125/20 залишено без руху, з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження та докази дати отримання ухвал про повернення касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
У вказаній заяві податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 15 квітня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 15 липня 2021 року, від 14 вересня 2021 року, від 22 жовтня 2021 року касаційну скаргу було повернуто.
Наведені скаржником у повторній заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 15 квітня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 15 липня 2021 року, від 14 вересня 2021 року, від 22 жовтня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з не зазначенням підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом, змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги.
Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим.
Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Отже, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв'язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло сім місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом семи місяців.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 380/4125/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 380/4125/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов