21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/1997/20-а
адміністративне провадження № К/9901/40046/21
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 200/1997/20-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006821405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1,2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 ВР від 06.07.95 у розмірі 5000 грн; № 0006811405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3997,72 грн. за порушення ч. 1 ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93; № 0006801405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України, в частині ненадання документів пов'язаних з предметом перевірки; визнати незаконними дії ГУ ДПС у Донецькій області, які полягають в проведенні камеральної перевірки та її акта від 30.09.2019 року; скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 13.11.2019 р про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов'язавши відповідача внести зміни до Реєстру платників єдиного податку, відновивши позивача як платника єдиного податку з 30.09.2019 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 серпня 2018 року №000621405, № 0006801405, № 0006811405 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 241-581/05-99-54-33/ від 13 листопада 2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, 04 листопада 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 200/1997/20-а відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 200/1997/20-а залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин та документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про поновлення строку та платіжне доручення про сплату судового збору.
У клопотанні про поновлення строку податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 21 грудня 2020 року, від 10 червня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику.
Наведені скаржником доводи у повторному клопотанні про поновлення строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 03 листопада 2020 року, повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 04 грудня 2021 року, проте ухвалами Верховного Суду від 21 грудня 2020 року, від 10 червня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, останню яку ним отримано 22 червня 2021 року, а втретє скаржником подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 02 листопада 2021 року, тобто звертаючись неодноразово з касаційною скаргою до суду скаржником було пропущено місячний строк на касаційне оскарження.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв'язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло одинадцять місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом одинадцяти місяців.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 200/1997/20-а.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 200/1997/20-а.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов