21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 320/5777/21
адміністративне провадження № К/9901/45001/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тетарчук Інни Віталіївни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №320/5777/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень абзацу 6 частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування № 23-04/37/21 від 26.04.2021 в частині вимоги про усунення порушення вимог абзацу 6 частини другої та частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» відносно ОСОБА_1 .
29 липня 2021 року рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, відмовлено в задоволенні позову.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 грудня 2021 року.
У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Проте у касаційній скарзі обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про запобігання корупції» для застосування норм права про надання згоди особою на проведення відносно неї спеціальної перевірки не на бланку встановленої форми.
Заявником касаційної скарги зазначено, що у зв'язку з поданням касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначена ухвала Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 320/2749/19, якою закрито касаційне провадження Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №320/2749/19 у зв'язку з тим, що касаційний суд дійшов висновку, що правовідносини у справах № 818/393/17 та №320/2749/19 не є подібними, цитуючи частини ухвали Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 320/2749/19.
Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Також у касаційній скарзі представником позивача вказано, що вона подана відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказує на оскарження судових рішень з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, а саме, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, які заявником касаційної скарги не викладені в касаційній скарзі.
Однак, доводи скаржника в цій частині не доведені у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Не зазначає скаржник і яку саме норму матеріального права неправильно було застосовано судами, а посилання на те, що суди не надали належної оцінки обставинам справи не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині.
Подана касаційна скарга відповідача містить цитування пунктів 3, 4 частини другої статті 328 КАС України, нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В цілому, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та доводів про надання їм неправильної, на думку скаржника, правової оцінки, що також суперечить правовому змісту пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тетарчук Інни Віталіївни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №320/5777/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова