21 грудня 2021 року
Київ
справа №560/8206/20
адміністративне провадження №К/9901/44780/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №560/8206/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
07.12.2021 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник), направлена до суду поштою 02.12.2021.
У касаційній скарзі заявлено вимоги про скасування постанови апеляційного суду про відмову в задоволенні позову і залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, суд підтримав доводи позивача про те, що він в порушення правил ведення Книги обліку доходів заносив дані однією сумою, сумуючи кошти від реалізації продукції за видатковими накладними та власних коштів внесених на банківський рахунок. Як докази внесення позивачем однією сумою виручки за видатковими накладними та власних коштів суд першої інстанції врахував: звернення позивача до відділення АТ КБ "Приватбанк" про зміну призначення платежів, що відображають розділення внесеної суми на платежі призначенням внесення виручки та призначенням внесення власних коштів; виписку по банківському рахунку; відповіді банку. Також суд прийняв до уваги доводи позивача про те, що власні кошти отримані в результаті заощаджень із прибутків отриманих за попередні роки в тому числі і з підприємницької діяльності.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції з тих підстав, що матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача про те, що дійсно фактичний дохід позивача складається виключно із доходів, отриманих від реалізації продукції за видатковими накладними, а інша сума - власні кошти внесені на банківський рахунок. Оцінюючи наявні у справи докази, суд зазначив таке: незважаючи на звернення позивача від 23.09.2020 до відділення АТ КБ "Приватбанк" про зміну призначення платежів, банком не було змінено жодного призначення платежів у зв'язку із наявністю прямої заборони банку здійснювати такі дії; позивач звернувся до відділення АТ КБ "Приватбанк" із проханням про зміну призначення платежів 23.09.2020, тобто майже через місяць після проведення перевірки, незважаючи на те, що помилка у призначенні платежів, про яку зазначає позивач, фактично більш як вдвічі збільшує суму його доходу за 2019 рік; виписка з банківського рахунку позивача жодним чином не підтверджує надходження на вказаний рахунок позивача його власних коштів або виручки за вказаними видатковими накладними; згідно з відповіддю АТ КБ "Приватбанк" від 01.10.2020 №20.1.0.0.0/7-200924/2206 банк повідомив позивача, про відмову в задоволенні його запиту щодо внесення коригуючи виправлень у реквізит платіжного доручення «призначення платежу». Також апеляційний суд зазначив, що позивач не пояснив, а суд першої інстанції не встановив, з якою метою позивач у Книгу обліку доходів вносив відомості про внесення на свій банківський рахунок власних коштів, штучно збільшуючи обсяг отриманого доходу.
1. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновку щодо застосування норм права (пункту 86.7 статті 86 ПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 808/1613/17, від 19.05.2021 у справі № 823/1496/16, оскільки ГУ ДПС у цій справі не розглянуло заперечення позивача на висновки Акта перевірки. Таким чином, на переконання скаржника суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків про дотримання порядку прийняття та законність оскаржуваних рішень контролюючого органу.
Однак, колегія суддів вважає недостатнім наведене скаржником обґрунтування в цій частині для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування наявний висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову або заперечень на нього, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту судових рішень не вбачається відображення позиції позивача (в межах підстав позову) щодо порушення відповідачем порядку прийняття податкових повідомлень-рішень і пункту 86.7 статті 86 ПК України, а постанова апеляційного суду не містить висновку (про який зазначає позивач) про дотримання порядку прийняття оскаржуваних рішень контролюючого органу із застосуванням норми пункту 86.7 статті 86 ПК України.
Враховуючи, що касаційна скарга надходить до суду без справи, а відповідно до частини четвертої статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції зміна предмета та підстав позову не допускається, у суду касаційної інстанції відсутня можливість встановити підставність застосування до спірних правовідносин наявних правових позицій Верховного Суду, в тому числі і викладених у постановах від 13.07.2021 у справі № 808/1613/17, від 19.05.2021 у справі № 823/1496/16.
Крім того, позивач не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, у якій він подає касаційну скаргу, з правовідносинами у справах № 808/1613/17 і № 823/1496/16, які були предметом розгляду Верховним Судом. Водночас передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язується із наявністю висновку Верховного Суду саме у подібних правовідносинах, а у випадку встановлення після відкриття касаційного провадження неподібності правовідносин суд закриває касаційне провадження (пункт 5 частини першої статті 339 КАС України).
У зв'язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу із викладенням обставин, які на переконання відповідача, свідчать про можливість застосування наявних правових висновків до спірних правовідносин у справі, у якій подається касаційна скарга, з наданням відповідних доказів на підтвердження порушення питання дотримання відповідачем процедури розгляду заперечень на акт перевірки, зокрема, копії позову.
2. Також, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.08.2021 у справі 826/10881/16. Так, Верховний Суд зазначив, що поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватися як дохід платника податку за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів фізичної особи-підприємця з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.
Як зазначає позивач, суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове судове рішення взагалі не досліджував походження задекларованих доходів, походження внесених платником податків коштів на свій підприємницький рахунок, а лише узагальнено вказав розмір річного доходу, хоча саме з приводу походження грошових коштів і виник спір.
При цьому, на переконання позивача, висновок Верховного Суду підлягає уточненню таким чином: у разі, якщо сума такого поповнення перевищує суму коштів, отриманих платником податку у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі, то доходом платника податків від такого поповнення є різниця між сумою поповнення та сумою коштів, раніше отриманих платником податків у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі.
Однак, зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається висновку про те, що поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку є доходом платника податку, а підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стали висновки суду про те, що матеріалами справи не підтверджується обставин внесення позивачем на розрахунковий рахунок в установі банку власних коштів.
Відповідно, в цій частині доводи касаційної скарги стосуються здебільшого не питання застосування норми права, а надання правової оцінки наявним у матеріалах справи доказів, що суперечить пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для відкриття касаційного провадження.
3. У касаційній скарзі також містяться посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання оподаткування виручки платника податків у готівковій формі, яка вноситься ним на свій підприємницький рахунок не у день її отримання, а протягом незначного періоду часу. На переконання позивача, відмова у задоволенні позовних вимог спричиняє подвійне оподаткування готівки, яка є виручкою від продажу товарів та вносилась на банківський рахунок позивача.
Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування реєстраторів розрахункових операцій при внесенні платником податків власних грошових коштів на свій підприємницький рахунок і вважає, що поповнення платником податків власними грошовими коштами свого розрахункового рахунку в установі банку не є розрахунковою операцією. Водночас, зі змісту судових рішень вбачається, що порушення позивачем вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій податковий орган пов'язував саме із перевищенням граничної суми доходу від підприємницької діяльності, що зобов'язує платника податків у подальшому застосовувати реєстратор розрахункових операцій, а не із тим, що поповнення рахунку у банку є розрахункової операцією.
Крім того, доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду, фактично, є похідними від доводів про підтвердження внесення позивачем на свій розрахунковий рахунок власних коштів, відповідно, відсутність належного обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження в основній частині висновків суду, унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження у частині, яка є похідною.
У зв'язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити скаржникові, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №560/8206/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі, а її доводи мають узгоджуватись з фактичними обставинами справи з наданням документів, які це підтверджують, зокрема, копії позову.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко