20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 440/6619/20
адміністративне провадження № К/9901/43131/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №440/6619/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2019 №0007161305, №0007141305 та №0007151305.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 по справі № 440/6619/20, прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
29.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №440/6619/20.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, вказано, що повний текст оскаржуваної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 на час подання касаційної скарги не отримано, повний текст постанови складено 27.10.2021. Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що скаржником не пропущено строк на касаційне оскарження.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (підпункт 14.1.47, абзац «а» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) без урахування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №821/414/16, від 07.02.2019 у справі №802/598/16-а, від 24.01.2019 у справі №816/2380/17, від 21.12.2020 у справі №808/8465/15, від 10.09.2018 у справі №822/4594/13-а.
Скаржником зауважено, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.08.2020 у справі №802/168/16-а, від 20.08.2020 у справі №826/17925/15, від 20.08.2020 у справі №817/41/16, від 08.09.2020 у справі №820/19262/14, від 17.02.2021 у справі №826/16995/15, від 26.02.2021 у справі №826/158/18, однак по вказаних справах Судом були досліджені інші правовідносини, крім того, є відмінним і період прощення кредиту, що зумовлює різне законодавче регулювання.
При цьому скаржником не вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України щодо обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником наведено цитати з постанов Верховного Суду, які, однак, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, що при прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. При цьому сплачена сума коштів банківський установі у розмірі, що перевищує суму кредиту, не свідчить про погашення основної суми боргу (наданого кредиту), оскільки позивачем також сплачувались відсотки за користування кредитними коштами. Також скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, на які вчинено посилання.
Скаржником не обґрунтовано, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права судом апеляційної інстанції та як така норма має застосовуватись. З посиланням на вказані скаржником норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що анульована у 2017 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитними договорами є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу.
Обґрунтування неправильного застосування відповідних норм права судом апеляційної інстанції фактично зводиться до викладення фактичних обставин справи, переоцінки встановлених судами обставин справи та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №440/6619/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва